Рішення № 57334157, 14.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.01.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, а саме моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., посилаючись на те, що 25.04.2015 його малолітня донька ОСОБА_2 близько 20 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 гуляла під наглядом батька біля вказаного будинку, а близько 20 год. 15 хв. ОСОБА_4 не впоравшись з керуванням здійснив наїзд велосипедом на його доньку в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.01.2016 в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Справа № 759/15394/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5100/2016Головуючий у суді першої інстанції: Кириленко Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим та необ'єктивним, оскільки при ухваленні рішення судом взяті до уваги ті обставини, які взагалі не відповідають дійсним обставинам справи. Так, позивач зазначає, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 24.07.2015 має ряд неточностей та значну кількість помилок в її тексті, на що суд першої інстанції при її дослідженні уваги не звернув, а тому дійшов невірного висновку щодо неприйняття її до уваги. Також вказує на те, що судом не досліджені належним чином докази надані позивачем на підтвердження його позовних вимог. На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні докази на підтвердження наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а завдання моральної шкоди, в свою чергу не підтверджене жодними, належними та допустимими доказами.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе, виходячи з такого.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлені наступні обставини та правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними свідоцтва про народження (а.с.52).

Так, копія свідоцтва про народження була залучена позивачем лише до апеляційної скарги, проте в силу положень ст. ст. 213, 303 ЦПК України суд має сприяти повному і всебічному з'ясуванню обставин справи та встановити характер правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідач ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

25.04.2015 близько 20 год. 15 хв. біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 здійснив наїзд велосипедом на ОСОБА_2, що було підтверджено стороною позивача та відповідача в судовому засіданні в апеляційному суді.

Постановою слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Є.В. Бреуса від 24.07.2015 кримінальне провадження № 1201510008000024258 від 01.05.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Вказаною постановою встановлено, що 25.04.2015 близько 20 год. 15 хв. біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 здійснив наїзд велосипедом на ОСОБА_2

Так у вказаній постанові вказана інша потерпіла особа ОСОБА_8, в той час як ім'я доньки позивача ОСОБА_2.

Проте, в ході розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, представник відповідача визнав вказані обставини. А тому в силу положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України вказані обставини є встановленими.

В результаті вказаного зіткнення велосипеда, що рухався та пішохода (ОСОБА_2), малолітня ОСОБА_2 отримала згідно висновку експерта № 1670 від 11.06.2015 тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани - в ділянці правої брови та в правій підочній ділянці, садно - на верхній повіці правого ока.

Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 25.04.2015, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення велосипеда, що рухався, з пішоходом) та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с.5,6).

Виходячи з вище зазначеного, наявним є причинно-наслідковий зв'язок між діями неповнолітнього ОСОБА_4, та заподіянням шкоди іншій малолітній особі ОСОБА_2. Проте, вказані обставини, судом першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 212-214 ЦПК України не встановлювалися і не перевірялися.

Також у висновку експерта на факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказує свідоцтво про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_1 та паспорт батька ОСОБА_1 серія НОМЕР_2.

Твердження відповідача про недоведеність вини ОСОБА_4 у завданні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в ході проведення досудового розслідування, встановлені обставини, які свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями неповнолітнього ОСОБА_4 та заподіянням шкоди малолітній особі ОСОБА_2 і вказані обставини в ході розгляду даної цивільної справи стороною відповідача не були спростовані належними та допустимими доказами, а навпаки були визнані, заперечувався лише заявлений розмір моральної шкоди.

Крім того, необхідно звернути увагу, що у питаннях відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я будь-яке діяння, яким завдається шкода здоров'ю фізичної особи, як правило презумується протиправним. Специфічною у даному деліктному зобов'язанні є і вина заподіювача шкоди. Як і загальними правилами вина заподіювача презумуються, аж доки він не доведе свою невинуватість.

Частиною 1,2 ст. 1179 ЦК України передбачено, що неповнолітня особа ( у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками.

В порядку ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Наявність такого роду травми сама по собі свідчить про наявність як фізичних, так і душевних страждань. Останні зокрема полягають у порушенні звичайного ритму життя дитини ОСОБА_2, в інтересах якої звертається позивач

В силу ст.1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті. А в порядку ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначених ст. 3 ЦПК України.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог і міри відповідальності відповідачів ОСОБА_3 як матері неповнолітньої особи ОСОБА_4, який своїми діями завдав шкоди ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що оцінюючи моральну шкоду в сумі 2000, 00 гривень будуть дотримані вказані вище вимоги.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права (стаття 309 ЦПК України).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

В порядку ст. 88 ч. 1, 5 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають і понесені останнім судові витрати на загальну суму - 353,00 грн., що є сумою пропорційною сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314,316-319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.01.2016 - скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.01.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок та судові витрати в розмірі 353 (триста п'ятдесят три) гривні 00 копійок. Всього 2353 (дві тисячі двісті п'ятдесят три) гривні 84 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів..

Головуючий:

Судді: