Ухвала суду № 57332316, 19.04.2016, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/562/15-к

провадження № 1-кп/578/1/16

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2016 року смт.Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

при секретарі судового засідання Литвин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Краснопілля у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора прокуратури Сумської області Шапошника А.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника - адвоката Костів Т.З.

В С Т А Н О В И В:

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 свідомо, не зважаючи на власний вік, вступив до Збройних сил України та забажав прийняти участь у військових діях, де є досить високий рівень загрози його життю та здоров'ю, що дає підстави стверджувати, що останній умисно ухиляється від суду, намагається уникнути покарання за вчинений тяжкий злочин. Систематичні неявки у судові засідання /28.09.15, 27.10.15, 08.12.15, з 22. по 26 лютого 2016 р., з 16 по 18 березня 2016 р./ обвинувачений пояснює необхідністю приймати участь у проведенні антитерористичної операції, проте чинна норма ст. 138 КПК України не визначає таку причину за поважну. Особа, що проходить військову службу, не перебуває під дією непереборної сили чи стихійного лиха, а також не позбавлена можливості вільно пересуватися, більше того, на законну вимогу суду. Також вказує, що в матеріалах справи наявне повідомлення УСБУ в Сумській області про приїзд ОСОБА_1 до смт. Краснопілля у власних справах, про спроби останнього тиснути на свідків даного кримінального провадження. Прокурор Шапошник А.С. мотивує необхідність задоволення клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тим, що це дасть можливість забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти заявленого прокурором клопотання, вважаючи його не обґрунтованим, факти, викладені у клопотанні є перекрученими. Також звернули увагу суду, що судом допитані заявлені стороною обвинувачення свідки, окрім свідка ОСОБА_4, який залишається не допитаним, не порушували перед судом питання про тиск на них з боку обвинуваченого.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1, п. 5 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч.1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 органом досудового розслідування пред'явлено обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину (ч.3 ст. 368 КК України), санкція відповідної статті КК України передбачає за скоєння такого злочину покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років; обвинувачений є чоловіком середнього віку, з його власних тверджень в судовому засіданні - фізично та

психічно здоровий, не має встановленої інвалідності та на будь-яку тяжку хворобу не страждає; має постійне місце проживання, де зареєстрований в установленому законом порядку, виконує обов'язки щодо утримання неповнолітньої дитини, працевлаштований, на даний час призваний на військову службу, раніше не судимий.

Наведені у клопотанні доводи про те, що ОСОБА_1, знаходячись на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у зв'язку з чим вбачається необхідність у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є припущенням сторони обвинувачення, які будь-якими фактичними даними не обґрунтовані і не дають достатніх підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час досудового розслідування обвинуваченому 02.04.2015 обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який було подовжено за ухвалою суду від 29.05.2015 до 3 місяців, а після спливу даного строку запобіжний захід не обирався.

Однією із поважних причин неприбуття особи на виклик відповідно до п. 2 ст. 138 КПК України є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення. Згідно із ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свобода пересування обмежується, зокрема,щодо осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Перебування обвинуваченого ОСОБА_1 на військовій службі сторонами кримінального провадження не оспорюється.

За таких обставин, один лише характер діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, не можуть вважатися виключними та достатніми підставами для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року №14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України та не навів жодного конкретного факту, який би міг дати підстави для висновку про існування таких ризиків і для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.

Тому, вирішуючи питання про відмову в задоволенні клопотання прокурора, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а також загальну спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

Із змісту ч. 2 ст. 392 КПК України вбачається, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

І така практика не суперечить практиці ЄСПЛ (рішення у справі Харченко проти України, рішення у справі Єлоєв проти України) з огляду на те, що зі зміною кримінального процесуального законодавства змінився підхід до порядку застосування тримання під вартою у судовому провадженні. Періодичний судовий контроль (у порядку ст. 331 КПК України) забезпечує дотримання прав обвинуваченого за ст. 5 Конвенції.

Керуючись ст. ст. 331, 372, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок або на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного та медичного характеру.

Повний текст ухвали суду складено і оголошено сторонам кримінального провадження о 10.00 год. 22 квітня 2016 року.

Суддя А. І. Косар