Ухвала суду № 57331930, 19.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/861/16

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 і апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014р. по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та визначення порядку користування земельною ділянкою, і за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська міська рада, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради,-

встановила:

07 вересня 2007р. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позову позивачі вказали, що їм за договором дарування від 16 березня 2006р. належить в рівних частках 1\2 частина житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 є власником іншої 1\2 частини будинку з надвірними спорудами.

Позивачі стверджували, що відповідач ОСОБА_3 самочинно без згоди колишнього власника частини будинку, зробив огорожі, встановив металеві конструкції, які перешкоджають їм користуватися належною їм частиною будинку. В добровільному порядку відповідач не бажає демонтувати встановлені ним самочинно споруди, не зважаючи на складений відносно нього Інспекцією з благоустрою Одеської міської ради протокол №2045 від 20 квітня 2007р. про порушення ст.152 КУпАП. Тому вони звернулися до суду з вказаним позовом (том 1 а.с.4-5).

31 жовтня 2007р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що йому на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2007р. на праві власності у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_3, належить 37/50 частин будинку АДРЕСА_1

Позивач ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 самочинно з порушенням санітарних і пожежних норм збудували двоповерховий будинок та прибудову на частині земельної ділянки, яка перебувала до цього в його розпорядженні, що призвело до перешкод в освітленні, надмірної вологості в його будинку. ОСОБА_3 просив виділити йому в користування земельну ділянку площею, що відповідає його ідеальній частці у спільному майні в розмірі 37/50 частин (том 1 а.с.39).

Ухвалами Малиновського районного суду м. Одеси від 24 січня 2008р. і від 11 березня 2008р. позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 були об'єднані в одне провадження (том 1 а.с.33, 35,88).

Ухвалою суду від 16 червня 2009р. до участі у справі було залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська міська рада і Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради (том 1 а.с.174).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2009р., описку в якому було виправлено ухвалою суду від 02 листопада 2009р., було частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_6 та в повному обсязі було задоволено позов ОСОБА_3 (том 1 а.с.202-206, 217).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2010р. вказане рішення було залишено без змін (том 1 а.с.304-305).

Ухвалою Верховного Суду України від 20 червня 2012р. було скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2009р., ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2010р. у зв'язку із винятковими обставинами та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1 а.с.358-360).

При новому розгляді справи позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 остаточно просили суд визначити порядок користування земельною ділянкою з урахуванням того, що житловий будинок належить сторонам в рівних частках, зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати за свій рахунок частину металевої конструкції перед фасадною частиною будинку у вигляді арки зі стійок та балок з металевих труб на земельній ділянці, яка буде визначена судом в окреме користування ОСОБА_2 і ОСОБА_4, та огородження за лінією забудови (червоною лінією) для усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за оплату проведення судових експертиз та судового збору в сумі 6910грн.18коп. (том 2 а.с.165).

ОСОБА_3 просив визначити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1, та виділити йому у користування земельну ділянку розміром, що становить 37\50 від 549кв.м. загальної площі земельної ділянки, відповідно його ідеальної частки в домоволодінні.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014р. позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та визначення порядку користування земельною ділянкою та позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою були задоволені частково (том 2 а.с.197).

Зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати за власний рахунок огородження за лінією забудови (червоною лінією) з металевої сітки «рабиці», а також металеві конструкції перед фасадною частиною будинку у вигляді арки зі стійок та балок з металевих труб, що перешкоджають проїзду до фасадної частини будинку АДРЕСА_1.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, при якому:

1. Виділено у користування ОСОБА_3 земельну ділянкою площею 274,5кв.м., в тому числі: в окреме користування - 256,5кв.м.; частина земельної ділянки спільного користування - 18,0кв.м. (1/2 х 36кв.м.), в наступних межах (додаток №10 до висновку №СЕ-2-1-86/14 від 09 травня 2014р.):

- від точки 1 по прямій лінії на відстані 37,60м. до точки 2;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 8,19м. до точки 3;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 20,55м. (8,05м. + 8,47м. + 4,03м.) до точки 4;

- з наступним ухилом вправо по прямій лінії на відстані 1,00м. до точки 5;

- з наступним ухилом вправо по прямій лінії на відстані 3,63м. до точки 6;

- з наступним ухилом вліво вздовж осьової лінії між приміщеннями будинку на відстані 9,27м. до точки 7;

- з наступним ухилом вліво по прямій лінії на відстані 2,84м. до точки 8;

- з наступним ухилом вліво по прямій лінії на відстані 1,91м. до точки 9;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,14м. до точки 10;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 8,00м. до точки 1.

2. Виділено у користування ОСОБА_4, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 274,5кв.м., в тому числі: в окреме користування - 256,5кв.м.; - частина земельної ділянки спільного користування - 18,0кв.м. (1/2 х 36кв.м.), в наступних межах (додаток №10 до висновку №СЕ-2-1-86/14 від 09 травня 2014р.): а) площею 119кв.м.:

- від точки 11 по прямій лінії на відстані 14,53м. до точки 12;

- з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 9,14м. до точки 6;

- з наступним ухилом вліво вздовж осьової лінії між приміщеннями будинку на відстані 9,27м. до точки 7;

- з наступним ухилом вліво по прямій лінії на відстані 2,84м. до точки 8;

- з наступним ухилом вліво по прямій лінії на відстані 1,91м. до точки 9;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,14м. до точки 10;

- з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 5,41м. до точки 11;

б) площею 137,5кв.м.;

- від точки 4 по прямій лінії на відстані 6,03м. до точки 13;

- з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 20,61м. до точки 14;

- з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 6,50м. до точки 3;

- з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 20,55м. (8,05м. + 8,47м. + 4,03м.) до точки 4.

3. Залишено у спільному користуванні земельну ділянку площею 36кв.м. в наступних межах (додаток №10 до висновку №СЕ-2-1-86/14 від 09 травня 2014р.):

- від точки 11 по прямій лінії на відстані 14,53м. до точки 12;

- з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 9,14м. до точки 6;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,63м. до точки 5;

- з наступним ухилом вліво по прямій лінії на відстані 1,00м. до точки 4;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 6,03м. до точки 13;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 17,19м. до точки 12;

- з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 1,00м. до точки 11.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення судових витрат, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду в частині відмови стягнення судових витрат та стягнути судові витрати з відповідача ОСОБА_3 на його користь і на користь ОСОБА_4 оплату з проведення експертизи та судового збору в сумі 6910грн.18коп., посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив у стягненні вказаних витрат, порушив при цьому норми процесуального та матеріального права (том 2 а.с.199-200).

ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та задовольнити його позов в повному обсязі, визначив порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1, виділити йому у користування земельну ділянку розміром, що становить 37\50 від 549кв.м. загальної площі земельної ділянки, відповідно його ідеальної частки в домоволодінні, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без урахування усіх обставин по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, а висновки експертизи в частині встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою ґрунтуються виключно на позиції позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, жодні інші варіанти не розглядалися, що, на думку апелянта, свідчить про їх однобічність та неповноту (том 2 а.с.207-210).

Малиновським районним судом м. Одеси 22 вересня 2014р. було ухвалено додаткове рішення, яким було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_4 суму витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз у загальному розмірі 6802грн.88коп. (том 2 а.с.217-218).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014р. (том 2 а.с.222, доповідач суддя Таварткіладзе О.М.).

В період розгляду справи в апеляційному суді по справі ухвалою від 04 грудня 2014р. зупинялося провадження, а також ухвалою суду від 16 квітня 2015р. було задоволено клопотання ОСОБА_3 про проведення по справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої було доручено експертам ТОВ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» (том 3 а.с.31-32).

16 жовтня 2015р. до суду апеляційної інстанції надійшов висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи № 474 від 09 жовтня 2015р., яка була виконана експертами ТОВ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» (том 3 а.с.67-109).

10 листопада 2015р. ОСОБА_2 подав пояснення, в яких вказав, що він не погоджується з вищевказаним висновком додаткової експертизи від 09 жовтня 2015р., який на його думку зроблено лише в інтересах ОСОБА_3 та додав до пояснень скаргу на дії експерта ТОВ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» ОСОБА_7 (том 3 а.с.177-183).

27 січня 2016р. ОСОБА_3 подав заяву про задоволення його апеляційної скарги з урахуванням висновку судової земельно-технічної експертизи № 474 від 09 жовтня 2015р. (том 3 а.с.209-210).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2016р. було задоволено самовідвід головуючого судді Таварткіладзе О.М. (том 4 а.с.55-56).

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області Сидоренко І.П. від 16 березня 2016р. цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014р. була прийнята до свого провадження (том 4 а.с.59).

В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь і на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 6910грн.18коп., незважаючи на те, що додатковим рішенням суду від 22 вересня 2014р. на його користь з ОСОБА_3 були стягнуті судові витрати в сумі 6802грн.88коп., та ОСОБА_2 просив відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_3, залишити рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_3 і адвокат в його інтересах Маркаров І.Р. просили відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2, скасувати рішення суду від 23 червня 2014р., ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 в повному обсязі, визначив порядок користування земельною ділянкою з урахуванням висновку судової земельно-технічної експертизи № 474 від 09жовтня 2015р.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката Маркарова І.Р., вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 листопада 1957р. ОСОБА_3 та ОСОБА_9 придбали в рівних частках індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1, що складався з одного кам'яного жилого одноповерхового флігеля з надвірними прибудовами та розміщений на земельній ділянці площею 549кв.м. (том 1 а.с.95).

Рішеннями виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів від 07 вересня 1984р. за № 685 і від 04 вересня 1987р. за № 692-а було узаконено самочинно збудовані ОСОБА_3 прибудови «а2», «а3», «а5», навіс «К», сарай «Л», літню кухню «Р», веранду «П» та гараж «Н» (том 1 а.с.231, 232).

Рішенням виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів від 08 травня 1987р. № 328 узаконено самочинно збудовані ОСОБА_9 коридор площею 10,0кв.м., комору площею 4,7кв.м., кімнату площею 9,7кв.м., сарай «Ж», літню кухню «Е» та навіс «З» (том 1 а.с.165).

За договором дарування від 16 березня 2006р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського МНО Рюміною О.О., під реєстровим №1428, ОСОБА_11 подарувала 1/2 ідеальну частку зазначеного будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у рівних частках (том 1 а.с.96).

ІНФОРМАЦІЯ_1 власник 1\2 частини будинку ОСОБА_3 померла. ОСОБА_3 звернувся до КП «ОМБТІ та РОН» із заявою про перерахування ідеальних часток. Листом від 08 червня 2006р. було повідомлено, що відповідно до архівних даних проведено розрахунок часток, унаслідок чого ідеальна частка ОСОБА_3, яка раніше володіла 1/2 часткою, склала 37/50, а ідеальна частка ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які володіли 1/2 часткою, склала 13/50 (том 1 а.с.45).

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01 лютого 2007р. за ОСОБА_3 було визнано право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 37/50 ідеальну частку будинку АДРЕСА_1 (том 1 а.с.118).

З матеріалів справи вбачається, що до скасування рішення суду від 02 вересня 2009р. ухвалою Верховного Суду України від 20 червня 2012р. судом були проведені відповідні судові експертизи.

Так, висновком №13412 судової будівельно-технічної експертизи від 05 лютого 2008р. було запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою, виходячи з ідеальних часток співвласників на жилий будинок (том 1 а.с.111-114).

Висновком №4131 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2008р. було запропоновано один варіант порядку користування земельною ділянкою, виходячи рівності часток співвласників на домоволодіння (тмо 1 а.с.127-129).

Висновком №327 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 17 квітня 2009р. було перевірена обґрунтованість запропонованого ОСОБА_2 варіанту користування земельною ділянкою, виходячи з рівності часток співвласників на домоволодіння (том 1 а.с.148-151).

При новому розгляді справи у зв'язку із суперечливістю позицій сторін та неможливістю вирішення питання по спільний порядок користування спільним нерухомим майном, варіанти якого були запропоновані вищевказаними висновками експертиз, ухвалою суду першої інстанції від 14 січня 2014р. була призначена судова будівельно-технічна експертиза (том 2 а.с.130-131).

Висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р., було встановлено існуючий порядок користування спірним домоволодіння та запропоновано п'ять варіантів порядку користування земельною ділянкою (том 2 а.с.134-152).

Частинами 1, 2 статті 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). При цьому, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Пунктом п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам роз'яснено, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до статті 88 ЗК України слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

З матеріалів справи вбачається, що спільна часткова власність на спірний будинок виникла в 1957 році між співвласниками ОСОБА_3 і ОСОБА_9 в рівних частках.

Правовідносини з приводу користування спірною земельною ділянкою виникли в 1957р., в той час як діючий Земельний кодекс України набув чинності з 01 січня 2002р.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що за загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі, а це свідчить про те, що до кожних події, факту чи відносин має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказані подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі закріплений ст. 58 Конституції України, в якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У зв'язку з тим, що вперше відповідні питання врегульовані на законодавчому рівні в ЗК УРСР від 08 липня 1960р., майнові права користувачів земельної ділянки підлягають оцінці за нормами даного Кодексу у відповідній редакції, що діяла на той час.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка була викладена в ухвалі від 20 червня 2012р. по даній справі (том 1 а.с.358-360).

Судом касаційної інстанції звернуто увагу на те, що згідно ст. 91 ЗК УРСР, особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін з встановленого порядку користування ділянкою.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано при визначенні порядку користування спільним майном виходив з рівності часток у майнових правах сторін на спірну земельну ділянку, не зважаючи на різні ідеальні частки у відповідному домоволодінні.

Суд також вказав, що забудова власної частини земельної ділянки повинна відбуватись в рамках її меж та не може мати наслідком подальше збільшення такої частини земельної ділянки, виходячи зі збільшення ідеальної частки у домоволодінні.

Вказана правова позиція також викладена в ухвалі Верховного Суду України від 20 червня 2012р.

Тому судова колегія, як і суд першої інстанції, не приймає до уваги твердження ОСОБА_3 щодо визначення порядку користування спільною земельною ділянкою з урахуванням часток сторін в домоволодінні, оскільки це не відповідає вимогам закону.

З листа КП «ОМБТІ та РОН» від 08 червня 2006р. за №3953-10/177-Р вбачається, що між сторонами склався наступний порядок користування домоволодінням АДРЕСА_1:

-приміщення в літ. «А»: 2-1-коридор, 2-2-житлове, 2-3-кухня, 2-4-веранда, 2-5-житлове, 2-6-житлове, 2-7-ванна, 2-8-туалет, 2-9-топкова, 2-10-коридор, 2-11-кладова, 3-1-коридор, 3-2-веранда, 3-3-веранда, загальною площею 98,8кв.м., житловою - 41,4кв.м., сарай літ. «Л», гараж літ. «Н», вбиральня літ. «П», літня кухня літ. «Р», що знаходилися у користуванні ОСОБА_3 (нині - ОСОБА_3.), складають 37/50 частин домоволодіння;

-приміщення в літ. «А»: 1-1-коридор, 1-2-ванна, 1-3-житлове, 1-4-житлове, 1-5-кухня, 1-6-коридор, загальною площею 44,7кв.м., житловою - 19,2кв.м., вбиральня літ. «Г», літня кухня літ. «Е», сарай літ. «Ж», навіс літ. «З», що знаходяться у користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_2, складають 13/50 частин домоволодіння (том 1 а.с.45).

Рішенням виконкому Одеської Міської Ради депутатів трудящих від 25 грудня 1951р. №1589 та договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 24 березня 1952р., земельна ділянка площею 554кв.м. по АДРЕСА_1 первісно була відведена для індивідуального житлового будівництва; вказана земельна ділянка мала в плані форму правильного прямокутника розмірами 14,68м. х 37,75м.

Згідно висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р. з копії матеріалів будівельного кварталу №504, в тому числі по домоволодінню АДРЕСА_1, наданих КП «ОМБТІ та РОН», експертом було встановлено, що за результатами обмірів по фактичному користуванню площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 станом на зазначений період складала 549кв.м., та рішенням виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих від 10 березня 1955р. за №141 і була встановлена для досліджуваного домоволодіння, в тому числі закріплена; земельна ділянка мала в плані форму неправильного прямокутника наступними розмірами: фасадна межа по АДРЕСА_1 - 14,40м., ліва бокова межа - 37,60м., тильна межа - 14,70м., права бокова межа - 37,80м.

Також експерт на момент проведення обстеження встановив, що земельна ділянка умовно поділена на три частини, а саме:

-на земельну ділянку, що знаходяться у спільному користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, вхід на яку здійснюється з боку АДРЕСА_1 через металеву хвіртку;

-на земельну ділянку біля частини будинку, що знаходяться в користуванні співвласника ОСОБА_3, яка має окремий в'їзд з АДРЕСА_1 через металеві ворота та хвіртку до гаражу «Н» та вхід з території спільного користування через металеву хвіртку;

-на земельну ділянку біля частини будинку, що знаходяться в користуванні співвласників ОСОБА_4, ОСОБА_2, яка має окремий вхід боку АДРЕСА_1 через металеву хвіртку та вхід з території спільного користування;

-та в'їзду на територію земельної ділянки, що знаходяться в користуванні співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_2, немає.

Експерт встановив, що огородження за лінією забудови (червоною лінією) з металевої сітки «рабиці», а також металеві конструкції перед фасадною частиною будинку у вигляді арки зі стійок та балок з металевих труб, розташовуються на земельній ділянці таким чином, що перешкоджають проїзду до фасадної частини будинку АДРЕСА_1.

При цьому з моменту відведення рішенням виконкому Одеської Міської Ради депутатів трудящих від 25 грудня 1951р. за №1589 земельної ділянки площею 554кв.м. для індивідуального житлового будівництва та укладення договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 24 березня 1952р., площа земельної ділянки збільшилася на 57кв.м. (611кв.м. - 554кв.м.), а з моменту відведення для досліджуваного домоволодіння рішенням виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих від 10 березня 1955р. за №141 земельної ділянки площею 549кв.м., площа земельної ділянки збільшилася на 62кв.м. (611кв.м. - 549кв.м., том 2 а.с.147 висновок експерта).

Судом було встановлено, що на момент проведення обстеження порядок користування будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 склався наступним чином:

-у фактичному користуванні ОСОБА_3 знаходяться: приміщення в літ. «А»: 2-1-коридор, 2-2-житлове, 2-3-кухня, 2-4-веранда, 2-5-житлове, 2-6-житлове, 2-7-санвузол, 2-8-туалет, 2-9-котельня, 2-10-коридор, 2-11-кладова, 3-1-коридор, 3-2-веранда, 3-3-веранда, загальною площею 98,8кв.м., житловою - 41,4кв.м., гараж літ. «Н»;

-у фактичному користуванні ОСОБА_2 і ОСОБА_4 знаходяться: приміщення в літ. «А»: 1-1-коридор, 1-1а-санвузол, 1-2-санвузол, 1-2а-коридор, 1-3-житлове, 1-4-житлове, 1-5-кухня, 1-7-житлове, 1-8-кухня, загальною площею 65,1кв.м., житловою - 33,7кв.м., житловий будинок «С», сарай «Т», сарай «У».

Також було встановлено, що фактично порядок користування земельною ділянкою загальною площею 611кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 склався між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 наступним чином:

-у фактичному користуванні ОСОБА_3 знаходиться 331кв.м. в окремому користуванні та 15кв.м. (30кв.м.х1/2) в території спільного користування, що разом становить 346кв.м. = 331кв.м. + 15кв.м.;

-у фактичному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_2 знаходиться 250кв.м. в окремому користуванні та 15кв.м. (30кв.м. х 1/2) в території спільного користування, що разом становить 265кв.м. = 250кв.м. + 15кв.м.

При цьому вказане користування не відповідає рівним часткам співвласників, зокрема площа земельної ділянка, яка знаходиться в користуванні співвласника ОСОБА_3 перевищує належну йому частку.

Встановлено, що існуючий порядок користування земельною ділянкою, який фактично склався між співвласниками будинку АДРЕСА_1, не відповідає будівельно-технічним нормам, зокрема в частині відсутності мінімального відступу на 1м. від паркану по стіні приміщень житлового будинку у фасадній та тильній частині, які знаходяться в користуванні ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а саме нормам п.3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», де вказано, що «для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м».

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно ст. 386 ч.ч.1,2 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

В силу ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник (користувач) майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 152 ч.ч.1,2, ч.3 п.«б» ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Так, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Частинами 1, 2, 3 статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. При цьому, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд першої інстанції відповідно до висновків судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р., зробив правильний висновок, що встановлені ОСОБА_3 споруди, а саме: огородження за лінією забудови (червоною лінією) з металевої сітки «рабиці», а також металеві конструкції перед фасадною частиною будинку у вигляді арки зі стійок та балок з металевих труб, що також підтверджується фотознімками №5-9 на сторінці 9 вищевказаної експертизи, перешкоджають проїзду до фасадної частини будинку АДРЕСА_1. Тому суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в цій частині є обґрунтованими.

Вирішуючи даний спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції без порушення вимог матеріального та процесуального права встановив між сторонами порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 5, який був запропонований експертом у висновку № СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р. судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 09 травня 2014 року.

Застосування даного варіанту є обґрунтованим, відповідає майновим правам сторін на спільне майно та розмірам їх ідеальних часток.

Судова колегія не приймає до уваги висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи № 474 від 09 жовтня 2015р., яка була призначена за клопотанням ОСОБА_3 ухвалою апеляційного суду від 16 квітня 2015р., з урахуванням наступного (том 3 а.с.31-32, 67-169).

Відповідно до ст.150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніві в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Частинами 6 і 7 ст.147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду є необов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу, та незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

З ухвалі апеляційного суду від 16 квітня 215р. вбачається, що судом було призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу з підстав неповноти висновку експерта Одеської філії судової незалежної експертизи №СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р.

Судова колегія вважає, що висновок № СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р. судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 09 травня 2014р. є повним, ясним, експертиза проведена без будь-яких порушень вимог ЦПК України та експертом було запропоновано 5 варіантів встановлення між сторонами порядку користування земельною ділянкою.

Висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи № 474 від 09 жовтня 2015р. було запропоновано лише один варіант визначення порядку користування земельною ділянкою між сторонами. При цьому, як вказано в дослідженій частині експертизи даний варіант був запропонований саме ОСОБА_3, що, на думку судової колегії, є порушенням прав позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (том 3 аркуш експертного дослідження 9, аркуш справи 75).

Судом апеляційної інстанції не може бути прийнятий до уваги висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи № 474 від 09 жовтня 2015р. і з тих підстав, що експерт, запропонувавши один варіант порядку користування земельною ділянкою, хоча і виходив з того, що долі співвласників в домоволодінні по АДРЕСА_1 є рівними (том 3 аркуш експертного дослідження 10, аркуш справи 76), але експертом безпідставно було запропоновано виділити в особисте користування ОСОБА_3 зі застереженням, що: «ділянки, визначені на плані перехресною штриховкою, відповідно площею 2, 93кв.м. і 2,87кв.м. виділяються ОСОБА_3 в особисте користування з правом безперешкодного доступу співвласників домоволодіння ОСОБА_2 і ОСОБА_4 до конструктивних елементів споруд, які знаходяться в їх власності у встановленому законом порядку, на період їх ремонту і обслуговування», а також вказані границі вищевказаних земельних ділянок з встановленням обмежень ( том 3 аркуш експертного дослідження 11, аркуш справи 77).

Слід зазначити, що в даному випадку експерт фактично запропонував встановлення сервітуту, який можливо встановити лише з урахуванням вимог ЦК України і ЗК України, та при умовах знаходження земельної ділянки на праві власності. Однак, земельна ділянка не належить сторонам по справі на праві власності та вказані вимоги виходять за межи позовних вимог сторін.

Експертом висновку судової земельно-технічної експертизи № 474 від 09 жовтня 2015р. не були вказані та враховані наявні у сторін самочинно збудовані споруди. В той час, як експертом висновку судової експертизи № СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р. було вказано в дослідній частин експертизи наявність самочинно збудованих сторонами споруд.

Судова колегія вважає, що експертом висновку судової земельно-технічної експертизи № 474 від 09 жовтня 2015р., який визнав долі співвласників в домоволодінні по АДРЕСА_1 рівними, безпідставно запропоновано зменшити площу земельних ділянок, які надаються сторонам для загального користування в розмірі 23кв.м., в той час, як експертом висновку судової експертизи № СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р., було запропоновано для загального користування земельна ділянка для кожного із сторін в розмірі 18кв.м., що є значно кращим для сторін.

Відносно доводів апелянта ОСОБА_3 про максимальну ширину ділянки, яку запропоновано відвести в особисте користування ОСОБА_3, судова колегія звертає увагу на наступне.

Так, висновком № 15-04\15 на а.с.2-18 том 3 визначено максимальну ширину частини земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 та становить 7м.98см. В той час, як експертом висновку від 09 жовтня 2015р. визначено максимальну ширину частини земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 в розмірі 7м.83см.

Однак, експертом висновку від 09 жовтня 2015р. не було враховано, що рішенням Одеської міської Ради депутатів трудящих № 141 від 10 березня 1955р. ще мати ОСОБА_3 була встановлена максимальна ширина частини земельної ділянки в розмірі 8м.19см. Тому судова колегія вважає, що в подальшому, як мати ОСОБА_3, на ім'я якої були прийняті в експлуатацію самочинно збудовані споруди, що підтверджується матеріалами справи, так і ОСОБА_3, який не заперечував про існування самочинно збудованих споруд, що були прийняті в експлуатацію, фактично зменшили максимальну ширину частини земельної ділянки, яка спочатку була надана в розмірі 8м.19см.

На підставі вищевикладеного безпідставними є твердження апелянта ОСОБА_3 відносно того, що при варіанті № 5 визначення порядку користування земельною ділянкою, який було запропоновано експертом та задоволено рішенням суду від 23 червня 2014р., він обмежений користуватися вказаною частиною ділянки для проходу, та нібито ширина проходу складає 0,80м. Вказані твердження ОСОБА_3 спростовуються не лише вищевказаними доказами, а і дослідженим в суді апеляційної інстанції технічним паспортом від 26 березня 2009р на а.с.34-41 том 3, та встановлено, що саме ОСОБА_3 зменшив для себе ширину проходу.

Таким чином, експертом висновку від 09 жовтня 2015р. без урахування вищевказаних обставин, безпідставно для ОСОБА_3 була зменшена фактична ширина земельної ділянки, якою він користується, та у зв'язку з чим було в розрахунок площі земельної ділянки ОСОБА_3 занижений в тильній частині земельної ділянки і відповідно збільшений у фасадній частині земельної ділянки.

Не може бути прийнято судом апеляційної інстанції у якості належного та допустимого доказу висновок експертного дослідження № 116 від 16 січня 2015р., який було виконано на підставі заяви ОСОБА_3, а ні на підставі ухвали суду (том 4 а.с.29-34). В даному висновку без урахування усіх обставин по справі зроблено висновок відносно можливості доступу ОСОБА_3 до належної йому частини будинку.

Судом апеляційної інстанції було допитано експерта ОСОБА_13, яка виконувала експертизу від 09 травня 2014р., та повністю підтримала наданий нею висновок, який, як вже було вказано в даній ухвалі, відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Не знайшло свого підтвердження і твердження апелянта ОСОБА_3 відносно того, що експертне дослідження №СЕ-2-1-86\14 від 09 травня 2014р. зроблено з порушенням будівельних, технічних, санітарних та пожежних норм.

Безпідставним є твердження апелянта ОСОБА_3, що суд в порушені вимог процесуального права розглянув справу у його відсутності, що спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_3 приймав участь в судових засіданнях, заявлені вимоги підтримував, просив суд в задоволенні вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відмовити. Також ОСОБА_3 був належним чином сповіщений про слухання справи на 23 червня 2014р., але не з'явився, та 23 червня 2014 року о 10:18 год. особисто був присутній в будівлі суду та здав до канцелярії суду чергову заяву про відкладення розгляду справи. Суд першої інстанції вказані дії ОСОБА_3, з урахуванням тривалого часу розгляду вказаної справи (з 2007р.), обґрунтовано вважав як зловживання наданими законом процесуальними правами, що призводить до перешкоджання правосуддю.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: С.О. Погорєлова

Т.В. Цюра