Ухвала суду № 57331899, 08.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1067/16

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т. С.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про повернення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача про повернення грошових коштів у сумі 190 134,67 гривень, моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень та судові витрати у розмірі 1 901,34 гривень (а. с. 1-5).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що 05 січня 2015 року через касу ПАТ «Дельта Банк» позивач здійснив платіж у сумі 138 849,00 гривень на рахунок Товарної біржі «Електронні торги України», що підтверджується квитанцією № ПК 1225663 від 05.01.2015 року, однак отримувачу ці кошти Банком перераховані не були. У зв'язку із зазначеним ОСОБА_2 вважає, що його права, як споживача банківських послуг, порушені, просив стягнути зазначену суму коштів, а також інфляційні витрати та 3 проценти річних за користування його коштами у розмірі 48 752,16 гривень та 2 533,51 гривень відповідно. Крім того, позивач посилався на те, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду та просив стягнути з відповідача на його користь 10 000,00 гривень.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. (а. с. 66-70).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 74-80).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 05 січня 2015 року позивач звернувся до Банку із платіжним дорученням щодо проведення доплати за лот № 118503 відповідно до протоколу № 29/12-14/ОД у сумі 138 849,00 гривень, однак відповідачем переказ грошових коштів здійснено не було.

Згідно пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» також визначає, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, у розумінні наведених норм законодавства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є боржником перед позивачем, оскільки зобов'язаний вчинити на його користь певну дію по здійсненню переказу грошових коштів, а позивач відповідно вважається кредитором відповідача. Вказані обставини підтверджується витягом з Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», в якому значиться ОСОБА_2 як кредитор Банку, акцептована сума 138 849,00 гривень.

На підставі Постанови Національного банку України від 2.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно, рішенням Фонду від 08.04.2015 року № 71 внесено зміни до рішення № 51 від 02.03.2015 року та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р. включно. 03.08.2015 року Фондом ухвалено Рішення № 147 про продовження дії тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 року.

Про зазначені факти Позивача було повідомлено Листом Банку від 21.04.2015 року вих. № 05-2957935.

02.10.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про ліквідацію АТ «Дельта Банк». Процедуру ліквідації розпочато з 05 жовтня 2015 року. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ Дельта Банк призначено Кадирова В.В., який здійснював раніше функції уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк.

Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не застосовані приписи ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка передбачає, що обмеження, встановлене пунктом 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фонду банку з ринку, є неспроможним.

Так, частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено обмеження банківських операцій під час тимчасової адміністрації.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Банки і банківську діяльність» банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Приписами ст. 17 Закону України «Про Банки і банківську діяльність», зокрема, визначено, що юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що банківська установа має право здійснювати банківську діяльність виключно на підставі ліцензії Національного банку України.

Оскільки позовні вимоги про перерахування грошових коштів з ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача в сумі 138 849,00 гривень, є частиною банківської діяльності відповідача, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії, отже висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з урахуванням того, що на момент вирішення спору відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», є законним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення інфляційних витрат, оскільки відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 та п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації та з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, припиняється нарахування відсотків, неустойки та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку.

Інших доводи, які б спростовували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

При зазначених обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.