Рішення № 57331857, 15.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/649/16

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом Служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2, при участі третьої особи - Прокуратури Комінтернівського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2015 року позов Служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_2, при участі третьої особи - Прокуратури Комінтернівського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задоволено.

Позбавлено батьківський прав громадянку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до її малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Передано малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 службі у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області для подальшого влаштування.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 400 гривень в місяць, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.04.2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2015 року.

В суді апеляційної інстанції апелянт частково підтримала апеляційну скаргу та просила не позбавляти її батьківських прав , оскільки вона бажає самостійно виховувати сина та створила для цього всі необхідні умови.

Представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу частково та просив не позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Служба у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції для підтримання позовних вимог не з'явилася, хоча була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно ст.305 не являється перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позов Служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участі третьої особи - Прокуратури Комінтернівського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції керувався ст.ст. 150, 155, 164, 166, 180 - 182 СК України, та виходив із того, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу дитину у притулку не відвідує, життям та здоров'ям дитини не цікавиться, за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з положеннями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Висновки суду першої інстанції зводяться до необхідності застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу за неналежне виконання нею батьківських обов'язків щодо її малолітньої дитини у вигляді позбавлення її батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно дитини.

Проте, між інтересами дитини та заходом впливу на батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над застосуванням такого крайнього заходу впливу на відповідача, як позбавлення її батьківських прав.

Колегія суддів вважає, що для правильного врахування інтересів дитини у справі, що розглядається слід виходити із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини (ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

При цьому, вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав встановлено ч. 1 ст. 164 СК України, за змістом якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.

Для встановлення зазначених обставин суду потрібно було ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та обов'язково здійснювати необхідні дії для з'ясування позиції відповідача.

Проте, колегія суддів вважає, що Служба у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, як позивач у цій справі не надала суду належних, допустимих доказів невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків, як матір'ю по вихованню неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Прокуратурою Одеської області надана довідка з обласного притулку для дітей «Світанок», згідно якої ОСОБА_2 постійно відвідує свого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно характеристики, наданої директором Крижанівського сільського центру СССДМ Нагребецькою Н. та депутатом Крижанівської сільської ради Клюкас О.П., ОСОБА_2 характеризується позитивно, живе за рахунок тимчасових заробітків, проживає безкоштовно в будинку власниці ОСОБА_6, за якою здійснює догляд, постійно провідує свого сина в притулку , якого дуже хоче повернути, алкоголем не зловживає.

Зазначені довідки повністю спростовують довідки за підписами цих же посадових осіб, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно довідки Комінтернівської центральної районної лікарні ОСОБА_2 на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, без ознак наркотичного захворювання.

Згідно довідок філії «Стояни» ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна» від 19.08.2015 року та від 08.04.2016 року ОСОБА_2 отримує щорічну орендну плату за земельний пай, що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) та копією державного акту на право власності на земельну ділянку.

В силу вимог ст. 19 ч. 6 СК України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком № 02-13 від 25.02.2015 року органу опіки та піклування при виконкомі Крижанівської сільської ради (а.с.10), за змістом якого останній вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оскільки, висновок органу опіки та піклування при виконкомі Крижанівської сільської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, як матері, відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у цій справі при вищевикладених обставинах суперечать фактичним обставинам, що були встановлені колегією суддів і мають суттєве значення у цій справі, тобто є недостатньо обґрунтованим саме щодо обраного способу захисту прав дитини - позбавлення батьківських прав її матері.

Позбавлення матері батьківських прав відносно дитини є крайнім заходом (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Згідно із принцип 6 Декларації прав дитини дитину не слід розлучати зі своєю матір'ю, крім тих випадків, коли є виняткові обставини.

Таких виняткових обставин у цій справі (зловживання матір'ю дитини - відповідачем у цій справі спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка останньої, жорстоке поводження матері із дитиною тощо) судом першої інстанції встановлено не було.

Обраний Службою у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області спосіб захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у цій справі при вищевикладених обставинах не узгоджується із Європейською Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини.

Крім того, в силу вимог ст. 19 ч.ч. 4-5 СК України при розгляді судом справ щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

У даній справі орган опіки та піклування Комінтернівського району Одеської області взагалі не приймав участі.

Позовні вимоги позивача про позбавлення батьківських прав матері відносно дитини у цій справі є первісними, а вимоги про стягнення з матері аліментів на утримання дитини на користь установи чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати ця дитина, похідними, отже, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог позивача у цій справі, похідні від них позовні вимоги також задоволенню у цій справі не підлягають.

При вищевикладених обставинах, доводи апелянта частково ґрунтуються на законі та доказах, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З врахуванням вищезазначеного, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог Служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2, при участі третьої особи - Прокуратури Комінтернівського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

С.О. Погорєлова