Ухвала суду № 57330547, 19.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4010/14-ц 19.04.2016 19.04.2016 19.04.2016

Справа №487/4010/14-ц

Провадження №22-ц/784/1005/16 Суддя першої інстанції: Разумовська О.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Мурлигіної О.Я.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2016 року, постановлену за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2014 року по справі за ОСОБА_2 до ОСОБА_4 за участю третьої особи - Миколаївської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2014 року позовну заяву в частині позовних вимог до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою спільного користування загальною площею 176 кв.м. по АДРЕСА_1 шляхом надання позивачу доступу через ворота огорожі за №1 та відновлення калитки в огорожі під №7. Також зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати самовільно збудовані сарай під літ. «У» та металевий навіс для легкового автомобіля. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого залишити без змін.

15 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, якими на її думку є те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухоме майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на житловий будинок, будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 не зареєстроване. Зазначені обставини стали відомі лише 13 листопада 2015 року, тобто після ухвалення рішення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2016 року вказану заяву залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, просила ухвалу суду скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою спільного користування загальною площею 176 кв.м. по АДРЕСА_1 шляхом надання позивачу доступу через ворота огорожі за №1 та відновлення калитки в огорожі під №7. Також зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати самовільно збудовані сарай під літ. «У» та металевий навіс для легкового автомобіля. Вирішено питання про судові витрати.

За змістом пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України рішення суду, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте у зв'язку з нововиявленими обставинами, якими є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідків, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

В роз'ясненнях, що містяться в пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» №4 від 30 березня 2012 року (надалі - Постанова) передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, що мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин ( частина друга статті 361 ЦПК України).

Абзац другий пункту №3 Постанови передбачає, що необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої статті 361 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

В своїй заяві про скасування рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами ОСОБА_4 посилається на те, що ОСОБА_2 не є землекористувачем по АДРЕСА_1, оскільки право власності на жилий будинок за вказаною адресою за позивачем не зареєстроване.

Про вказані обставини, як зазначає ОСОБА_4 стало відомо лише з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 листопада 2015 року в якій зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_7 - 66/100 часток, ОСОБА_5 - 17/100 часток та ОСОБА_6 - 17/100 часток (т. 3 а.с. 179-180).

Між тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що рішенням Заводського районного суду м Миколаєва від 25 травня 1983 року між співвласниками з урахуванням належних їм часток було визначено порядок користування земельної ділянкою по АДРЕСА_1 та залишено земельну діяльну площею 176 кв.м. у спільному користуванні співвласників.

21 квітня 2006 року 67/100 часток домоволодіння, належних ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №720 отримали окрему адресу - АДРЕСА_1, які ОСОБА_2 придбав на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 27 грудня 2006 року (т. 1 а.с.5).

18 січня 2007 року в КП ММБТІ зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на домоволодіння, АДРЕСА_1.

Отже, з самого початку позивач стверджував проте, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 і він набув право користування земельною ділянкою відповідно до визначеного порядку за попередніми власниками домоволодіння АДРЕСА_1.

Таким чином, вказані обставини існували на час розгляду справи та були відомі ОСОБА_4, а відтак не можуть вважатися нововиявленими відповідно до ст. 361 ЦПК України.

Крім того, зазначеним обставинам судами була надана правова оцінка.

За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду та не дають підстав для скасування ухвали, постановленої з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: