Рішення № 57330467, 20.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/14980/13-ц 20.04.2016 20.04.2016 20.04.2016

Провадження №22-ц/784/940/16

Єдиний унікальний номер справи 490/14980/13-ц

Провадження №22-ц/784/940/16 Суддя по 1 інстанції - Батченко О.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2016р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів - Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

з участю: секретаря судового засідання Лівшенка О.С.,

розглянувши без сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2014р.

за позовом публічного акціонерного товариства «Креді агріколь банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ПАТ «Креді агріколь банк» пред'явило позов до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що є правонаступником АТ «Індустріально-експортний банк», з яким 27 серпня 2008 року ОСОБА_3 уклав кредитний договір, за умовами якого останній отримав 90 000 дол. США до 26 серпня 2018р. під 14,10 % річних на споживчі цілі.

З метою забезпечення вказаного зобов'язання 27 серпня 2008р. укладено тристоронній договір поруки між банком, позичальником та ОСОБА_2, за яким остання зобов'язалася нести солідарну відповідальність з позичальником за вказаним кредитним договором.

В зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань, 28 жовтня 2013р. позичальнику і поручителю була направлена письмова вимога про дострокове погашення кредитної заборгованості, яка отримана ними 4 листопада 2013р., проте залишена без задоволення.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку достроково 476 942,47 грн. заборгованості за кредитом, яка утворилася станом на 2 грудня 2013р.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2014р. позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді агріколь банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 476 942,47 грн., із яких: прострочена заборгованість за кредитом - 13 114,91 грн., нараховані відсотки - 6 053,34 грн., прострочені відсотки - 15 229,54 грн., пеня - 236,04 грн.

Дане рішення, яке оскаржувалось лише ОСОБА_3, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2015р.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015р. заочне рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2014р. та ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2015р. залишені без змін. При цьому суд касаційної інстанції не перевіряв законність названих судових рішень щодо стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на незаконність рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості, порушила питання про його скасування і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості з поручителя, суд виходив з того, що договір поруки, який забезпечував належне виконання кредитних зобов'язань не припинив свою дію внаслідок змін до кредитного договору, які не були узгоджені з поручителем, а тому наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості і з поручителя.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постановах від 21 травня 2012р. у справі 6-88цс11, від 21 жовтня 2015р. у справі 6-1161 цс15, збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 серпня 2008р. ОСОБА_3 уклав з АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді агріколь банк» кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав 90 000 дол. США до 26 серпня 2018р.під 14,10 % річних на споживчі цілі.

Позичальник зобов'язався щомісячно до 15 числа погашати суму кредиту та відсотків відповідно до графіка погашення кредиту по 750 дол. США.

З метою забезпечення вказаного зобов'язання 27 серпня 2008р. укладено тристоронній договір поруки між банком, позичальником та ОСОБА_2, за яким остання зобов'язалася нести солідарну відповідальність з позичальником за кредитним договором в повному обсязі.

12 лютого 2010р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору від 27 серпня 2008р., за умовами якого складено новий графік погашення заборгованості (додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору), за яким щомісячні платежі перевищують 750 дол. США, а в додатку №2, який теж є невід'ємною частиною цього договору, зазначено про подорожчання кредиту на користь банку (464767,80 грн.) з реальною процентною ставкою за користування кредитом - 15,15% річних.

Зміни та доповнення до кредитного договору від 12 лютого 2010р. з поручителем не узгоджувались.

За змістом договору поруки від 27 серпня 2008р. ОСОБА_2 не надавала права сторонам кредитного договору вносити до нього зміни і доповнення без її згоди, які стосуються обсягу відповідальності позичальника.

За таких обставин, а саме зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, договір поруки слід вважати припиненим, а тому вимоги ПАТ «Креді агріколь банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом слід визнати безпідставними.

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду першої інстанції в цій частині в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Також на підставі ст.318 ЦПК підлягає скасуванню ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2015р. в частині залишення без змін заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2014р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді агріколь банк» заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316,318 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2014р. в частині вимог ПАТ «Креді агріколь банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Скасувати ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2015р. в частині залишення без змін заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2014р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді агріколь банк» заборгованості за кредитом.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: