Рішення № 57330336, 01.04.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/643/16-ц

н\п 2/490/1184/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 року м.Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Мамаєвої О.В., із секретарем Баришніковою І.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

редставника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м.Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4 управління державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення суми, третя особа Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2016 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом до відповідачів та просила суд стягнути на її користь 7728,99 грн. - 3% річних та 34710,68 грн. - збитків від інфляції за весь час прострочення виконання основного зобов'язання зі сплати страхового відшкодування, що в загальному розмірі становить 42436,67 грн.

В подальшому позивач надала уточнення до позовної заяви, в якій просила суду стягнути з відповідачів на її користь проценти за безпідставне збереження належних позивачу грошових коштів у розмірі 22651,41 грн. на підставі ст.ст. 1212, 1214, 536 ЦК України.

В обґрунтування позову позивач вказала, що 26.12.2006 року вона отримала травму при виконанні службових обовязків. В подальшому позивач звернулась до НАСК «Оранта», як до страхової компанії, яка страхувала життя та здоровя суддів, на звернення позивача була надана відповідь, де зазначено, що виплати страхового відшкодування проводяться компанією по страховим подіям які настали до квітня 2006 року. Оскільки, з квітня 2006 року договір страхування життя та здоровя суддів з ДСА України не укладався. 24.05.2007 року ДСА України надало відповідь на звернення позивача про виплату страхової суми, де вказала що страхова компанія уповноважена на здійснення державного обовязкового страхування життя та здоровя суддів не визначена, а відповідно до чинного законодавства не передбачена безпосередня виплата страхових сум ДСА України.

У 2010 році позивач звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом на бездіяльність ДСА України, рішенням суду від 25.05.2010 року позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з ДСА України на користь позивача 53673,54 грн. страхового відшкодування. В зв'язку з невиконанням вказаного судового рішення протягом майже пяти років, позивач просить стягнути проценти за безпідставне збереження належних їй грошових коштів.

Ухвалою суду від 23.03.2016р. до участі у справі в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ТУ ДСА України в Миколаївській області.

В судовому засідання представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління державної казначейської служби України у Миколаївській області проти задоволення позову заперечував, вказав, що немає підстав для стягнення вказаних позивачем сум, оскільки відповідач діяв правомірно, відсутні судові рішення, якими встановлено неправомірність дій органів Державної казначейської служби України щодо несвоєчасності виконання судового рішення.

Представники відповідача Державної казначейської служби України та третьої особи Територіального управління державної судової адміністрації України у Миколаївській області в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином про причини неявки суд не повідомили, заперечнь проти позову не надали.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, оглянувши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року задоволено позов ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України, ОСОБА_4 управління державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України та стягнення заборгованості по страховому відшкодуванню в сумі 53673,54 грн. задоволено в повному обсязі /а.с.5-9/. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року змінено та викладено п.3 її резолютивної частини в наступній редакції - "Стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 53673,54 грн." /а.с.10-13/. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 року залишено без змін /а.с.13а-15/.

31 березня 2015 року Казначейством здійснено перерахунок коштів у сумі 53673,54 грн. на рахунок ОСОБА_3, відповідно до виконавчого листа, виданого 09.07.2010 року Миколаївським окружним адміністративним судом по справі № 2а-1628/10/1470 /а.с.16/. 26.07.2010 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження, щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-1628/10/1470, який виданий 09.07.2010 року Миколаївським окружним адміністративним судом щодо стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 53673,54 грн. /а.с.65/, виконавчий лист було повернуто стягувачеві згідно п.9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 29.12.2012р. /а.с. 69/, повторно пред'явлено до викорнання 29.12.2013 р. /а.с. 63/. Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно наданого позивачем розрахуноку процентів за весь час безпідставного користування належних позивачу грошових коштів органом, до повноважень якого входить розрахункове-касове обслуговування бюджетних коштів, починаючи з 11.06.2010 року розмір процентів складає 22651,41 грн. (застосувавши при цьому по аналогії закону норму ч.1 ст. 1048 ЦК України, згідно якої, якщо договором не встанволено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ):

- проценти за період з 11.06.2010 р. по 07.07.2010 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 9,5% (9,5:365=0,02603) - 53673,54 грн. х 0,02603 х 27 дн. : 100 = 377,22 грн.; - проценти за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 8,5% (8,5:365=0,02328) - 53673,54 грн. х 0,02328 х 33 дн. : 100 = 412,52 грн.; - проценти за період з 10.08.2010 р. по 22.03.2012 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 7,75% (7,75:365=0,02123) - 53673,54 грн. х 0,02123 х 590 дн. : 100 = 6722,99 грн.; - проценти за період з 23.03.2012 р. по 09.06.2013 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 7,50% (7,50:365=0,02054) - 53673,54 грн. х 0,02054 х 444 дн. : 100 = 4894,90 грн.; - проценти за період з 10.06.2013 р. по 12.08.2013 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 7,00% (7,00:365=0,01917) - 53673,54 грн. х 0,01917 х 64 дн. : 100 = 658,51 грн.; - проценти за період з 13.08.2013 р. по 14.04.2014 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 6,50% (6,50:365=0,01780) - 53673,54 грн. х 0,01780 х 245 дн. : 100 = 2340,70 грн.; - проценти за період з 15.04.2014 р. по 16.07.2014 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 9,50% (9,50:365=0,02602) - 53673,54 грн. х 0,02602 х 64 дн. : 93 дн : 100 = 1298,82 грн.; - проценти за період з 17.07.2014 р. по 12.11.2014 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 12,50% (12,50:365=0,03424) - 53673,54 грн. х 0,03424 х 119 дн. : 100 = 2186,96 грн.; - проценти за період з 13.11.2014 р. по 05.02.2015 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 14.00% (14,00:365=0,03835) - 53673,54 грн. х 0,03424 х 85 дн. : 100 = 1749,62 грн.; - проценти за період з 06.02.2015 р. по 03.03.2015 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 19,50% (19,50:365=0,05342) - 53673,54 грн. х 0,05342 х 6 дн. : 100 = 745,48 грн.; - проценти за період з 04.03.2015 р. по 31.03.2015 р., виходячи із облікової ставки НБУ в зазначений період 30,00% (30,00:365=0,08219) - 53673,54 грн. х 0,08219 х 28 дн. : 100 = 1235,20 грн.. /а.с.46-47/. Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів, в свою чергу відповідач вказаний розрахуногк не оспорював. Постановою Верховного суду України від 02.03.2016 року по цивільній справі № 6-2491цс15 висловлено правову позицію щодо належних до нарахування сум за тривале невиконання судового рішення в тому випадку, якщо сторони не були повязані договірними правовідносинами. Згідно даної правової позиції, ст.625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст.11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст.536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів на загальну суму 22651,41 грн. підлягають задоволенню повністю, оскільки є обґрунтованими.

При цьому суд враховує, що рішення суду першої інстанції залишено без змін, тому у відповідачів не було правових підстав для невиплати визначених у рішенні сум, що тягне за собою відповідальність, передбачену ч.2 ст. 1214 ЦК України.

Доводи представника відповідача про те, що відсутні підстави для стягнення вказаної суми, оскільки дії відповідача не визнавались неправомірними у судовому порядку є необґрунтованими. Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про відшкодування судового збору за розгляд справи, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідача, разом з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в подальшому з заявою для вирішення питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 30, 59, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, ст.ст.8, 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_4 управління державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення суми, задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь ОСОБА_3 22 651,41 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О.В.Мамаєва