Рішення № 57328068, 18.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 634/475/15-ц Головуючий суддя І інстанції Зимовський О. С.

Провадження № 22-ц/790/2028/16 Суддя доповідач Малінська С.М.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Малінська С.М.,

суддів колегії - Карімової Л.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Єрьоменко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої знищенням посівів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь 102 290 грн. 91 коп. матеріальної шкоди за знищення посівів, моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову посилався на те, що він орендує у ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 6,3639 гектарів, яка розташована на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, відповідно договору оренди землі від 13.09.2014 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.09.2014 року.

22 березня 2015 року відповідач ОСОБА_4 пошкодив озиму пшеницю, яка була посіяна позивачем на вищевказаній земельній ділянці, шляхом культивації. Сахновщинським РВ ГУМВС України в Харківській області за вказаним фактом було порушено кримінальне провадження та встановлена вина ОСОБА_4 у заподіянні позивачу матеріальної шкоди на суму 7650, 91 грн. 30 березня 2015 року кримінальне провадження було закрито в зв'язку з невеликим розміром матеріального збитку.

Разом з тим, незаконними діями ОСОБА_4 позивачу було завдано матеріальну шкоду на суму 7650, 91 грн, спричинено йому упущену вигоду на суму 94 640 грн, а також спричинено моральну шкоду на суму 30 000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 21 березня 2015 року він уклав договір з ОСОБА_5 на виконання робіт по культивації земельної ділянки, яка належить останньому на підставі державного акту про право власності. На виконання умов вказаного договору ним було виконані роботи по культивації земельної ділянки. За вказану роботу він отримав оплату в розмірі 600 грн. та сплатив податки.

Відповідач ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення позову зазначивши, що він є власником земельної ділянки, договір про передачу вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 він не підписував. З метою обробки належної йому земельної ділянки в березні 2015 року він уклав договір з ОСОБА_4 на проведення робіт по культивації для подальшого засівання соняшником.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмуру 7 650 грн. 91 коп., моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. та судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, у якій вони просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовні вимоги. В обґрунтування посилаються на його незаконність та необґрунтованість, неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм матеріального права.

ОСОБА_3 також звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення у частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимог у частині відшкодування упущеної вигоди в повному обсязі. В обґрунтування посилається на його незаконність та необґрунтованість, внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши обставини справи та, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6, 3698 га, що знаходиться на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району. Вказана земельна ділянка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого на підставі розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області від 26 лютого 2003 року № 64, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 24 жовтня 2005 року за №010570200014. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (а.с. 7).

ОСОБА_3 користується належною ОСОБА_5 земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 13 вересня 2014 року, зареєстрованого у Реєстраційній службі Сахновщинського районного управління юстиції 23 вересня 2014 року (а.с. 4-6). Договір укладено на 15 років.

22 березня 2015 року ОСОБА_4 за добровільною згодою орендодавця ОСОБА_5, не попередивши орендаря ОСОБА_3, здійснили пошкодження озимої пшениці, чим спричинили останньому матеріальну шкоду у розмірі 7 650 грн. 91 коп. Вказане було встановлено постановою слідчого Сахновщинського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 30 березня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015220420000201 (а.с. 9).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався ст. 125 ЗК України, ст. 23, 1167, 1190 ЦК України, ст. ст. 24, 28 Закону України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМУ № 284 від 19 жовтня 1993 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». При цьому він виходив з того, що позивачу дійсно завдана шкода знищенням озимої пшениці, вказана шкода завдана з вини відповідачів і внаслідок їх протиправних дій. Вказаними діями ОСОБА_3 також завдано моральної шкоди. При цьому, на думку суду першої інстанції, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди відсутні, бо для проведення її розрахунку позивачем використовувались данні, які не відображають ринкові ціни на озиму пшеницю, його проведено без урахування середньої врожайності певної культури в господарстві і не враховані витрати виробництва, пов'язані зі збиранням урожаю, а також витрати на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Колегія суддів погоджується із обгрунтованістю таких висновків суду лише частково.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як було встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років, копія якого та підтвердження його державної реєстрації містяться у матеріалах справи. Посилання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що вказаний договір між сторонами не укладався та йог дійсність була оскаржена в судовому порядку не доводить факту його неукладання, оскільки цивільна справа про визнання його недійсним ще не розглянута по суті. До того ж сам власник земельної ділянки ОСОБА_5 під час його допиту як свідка 24 березня 2015 року вказав, що він передав належну йому земельну ділянку в оренду ОСОБА_3 (кримінальне провадження № 12015220420000201 аркуш 15). Тому колегія суддів не враховує вказані пояснення апеляційної скарги відповідачів і вважає доведеним факт укладання між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки.

Крім того, згідно змісту постанови про закриття кримінального провадження від 19 серпня 2015 року, 03.04.2015 року до чергової частини Сахновщинського РВ ГУМВС України надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що від його імені було підроблено підпис у договорі оренди земельної ділянки від 13.09.2014 року, площею 6,36 га, нібито укладеного між ним та ОСОБА_3, яка знаходиться на території Олійниковської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, слідчий прийшов до висновку, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220420000221 від 03.04.2015 року, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, необхідно закрити.

Таким чином, доказів на підтвердження того, що договір оренди земельної ділянки ОСОБА_5 не укладав суду не надано.

Щодо відшкодування вартості знищеної озимої пшениці ОСОБА_3, то договором на виконання робіт між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 від 21.03.2015 року останньому належало виконати роботи по культивації спірної земельної ділянки. Виконуючи договір ОСОБА_4 виконав необхідні роботи по культивації земельної ділянки, за що отримав оплату в розмірі 600 грн. та сплатив податки (а.с. 34-37).

При цьому були знищені посіви озимої пшениці ОСОБА_3, що підтверджується численними показаннями свідків, допитаними у суді першої інстанції, та наявними у матеріалах справи актами. Розрахунок вартості знищеної пшениці міститься у кримінальному провадженні № 12015220420000201 (аркуш 22) та складає 7 650 гривень 91 копійку. Вказаний розрахунок здійснений згідно Методики визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву родючого шару грунту без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМУ № 963 від 25 липня 2007 року. Відповідачі не спростували факту знищення посівів та не надали іншого розрахунку його вартості, тому колегія суддів із ним погоджується, оскільки він відповідає вимогам ч.2 ст.157 Земельного кодексу України, відповідно до якої порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи та вказаних вище норм закону, ФОП ОСОБА_4 при культивації земельної ділянки діяв на підставі укладеного із власником земельної ділянки цивільно-правового договору. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність його вини у заподіянні шкоди ОСОБА_3 Факт його обізнаності про оренду земельної ділянки позивачем також цього не доводить. Тому вартість знищених посівів озимої пшениці у розмірі 7 650 грн. 91 коп. належить стягувати лише з ОСОБА_5 як власника земельної ділянки та особи, винної у заподіянні шкоди.

Відповідно до пункту д) частини першої статті 156 ЗК Українивласникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

На час розгляду справи, ОСОБА_3 є законним користувачем земельної ділянки площею 6, 39698 га, що знаходиться на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району та належить на праві власності ОСОБА_5 Власник землі всупереч своїм договірним зобов'язанням чинить орендарю перешкоди у користуванні вказаною землею.

У матеріалах справи присутні довідка № 55/78-83 від 10.04.2015 року відділу статистики у Сахновщинському районі про середньою урожайність озимої пшениці по Сахновщинському району станом на 2014 рік та довідка № 1-2/118 від 21.04.2015 року Сахновщинського елеватора про середньо ринкову ціну на озиму пшеницю (а.с. 10, 11). На підставі вказаних даних бухгалтером ОСОБА_7 було проведено розрахунок упущеної ОСОБА_3 вигоди у зв'язку зі знищенням посівів озимої пшениці (а.с. 44).

Оскільки ОСОБА_3 як законний орендар (поки не доведено інше) позбавлений можливості обробляти землю та спеціальним законодавством передбачено можливість відшкодування у такому випадку упущеної вигоди на його користь, колегія суддів вважає достатніми наявні у матеріалах справи докази для врахування наданого позивачем розрахунку та стягнення з ОСОБА_5 94 643 гривень 38 копійок упущеної вигоди на користь ОСОБА_3

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що позивачем в порушення вимог ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять доказів фізичних, душевних та психічних страждань ОСОБА_3 (виписок з лікарні, показань свідків тощо). Тому у задоволенні позову в цій частині ОСОБА_3 належить відмовити.

Згідно частин першої, третьої та п'ятої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, належить також змінити і розподіл судових витрат між сторонами у справі. А саме з ОСОБА_3 належить стягнути на користь ОСОБА_4 1 393 грн. 15 коп. судового збору, сплаченого ним при подачі апеляційної скарги; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1 018 грн. 71 коп. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, та 1 455 грн. 30 коп., сплачених при подачі апеляційної скарги, а всього стягнути з ОСОБА_5 2 474 грн. 01 коп.

Керуючись ст. ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 156, 157 ЗК України, ст. 13 Закону України «Про оренду земі», ст. ст. 88, 303, 304, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 лютого 2016 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 7 650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка, упущену вигоду у розмірі 94 643 (дев`яносто чотири тисячі шістсот сорок три) гривні 38 (тридцять вісім) копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 01 (одну) копійку судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1393 (одну тисячу триста дев'яносто три) гривні 15 (п'ятнадцять) копійок судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді колегії: