Рішення № 57327438, 15.04.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Лігус С. М.

Справа № 644/5367/15-ц

Провадження № 2/644/269/16

15.04.2016

РІШЕННЯ

іменем України

11 квітня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Лігус С.М.

при секретарі - Дяченко А.В.

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2015 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселити відповідачів з зазначеної квартири.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 26.08.2008 року між ОСОБА_4 і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 839/3/27/38/8-603, згідно з умовами якого ОСОБА_4 надано споживчій кредит в сумі 66000,00 доларів США строком до 10 серпня 2015 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 14 % річних.

26.08.2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК» в забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним іпотечним договором було укладено Договір іпотеки № 839/4/27/38/8-566, згідно умов якого банку було передано в іпотеку майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 13.03.2007 року.

На момент укладення Іпотечного договору в спірній квартирі, що є предметом іпотеки проживали та були зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (син).В звязку з невиконанням позичальником ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилась заборгованість в розмірі 163149,71 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.04.2015 року складає 3634352,23 грн. Позивач просить суд відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР, звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 та виселення відповідачів з зазначеної квартири.

Сторони в судове засідання не зявилися, надали суду заяви про слухання справи у їх відсутності. Суд ухвалив про слухання справи у відсутності сторін на підставі наданих суд письмових доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.08.2008 року між ОСОБА_4 і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 839/3/27/38/8-603, згідно з умовами якого ОСОБА_4 надано споживчій кредит в сумі 66000,00 доларів США строком до 10 серпня 2015 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 14 % річних. 26.08.2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «УКРСОЦБАНК» в забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним іпотечним договором було укладено Договір іпотеки № 839/4/27/38/8-566, згідно умов якого банку було передано в іпотеку майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 13.03.2007 року.На момент укладення Іпотечного договору в спірній квартирі, що є предметом іпотеки проживали та були зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (мати) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (син).В звязку з невиконанням позичальником ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилась заборгованість в розмірі 163149,71 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.04.2015 року складає 3634352,23 грн. Банком були направлені вимоги про погашення заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вказаних вимог, які залишилися без виконання.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановленодоговором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15 та 30 вересня 2015 року № 6-1892цс15.

Судом встановлено, щопредмет іпотеки квартира АДРЕСА_1 не була придбана за рахунок кредиту, який надано в іноземній валюті, право власності на неї відповідачами було набуто у 2007 році, інших житлових приміщень у власності відповідачів не має, тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки спірну квартиру - та виселення відповідачів з зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 15,215,203, 261, 537, 575,589, ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ст. 109 Житлового Кодексу Української РС, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.М. Лігус