Вирок № 57326324, 21.04.2016, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/685/16-к

Провадження № 1-кп/419/59/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Іванової О. М.,

при секретарі Краснопольському С. В.,

за участю: прокурора Коломецького М. М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Новоайдар Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130500000827 від 21.12.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, маючого середньо - спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, кв. Енергетиків, 1/72

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В ході досудового розслідування встановлено, що 20.12.2015 року о 20:00 год. ОСОБА_1, знаходився за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, м. Щастя, пл. Миру, буд. 1/17, разом із ОСОБА_2, де між ними виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. В подальшому, коли ОСОБА_2 вийшов з кімнати, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна.Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 підійшов до дивану, де під подушкою знаходився мобільний телефон, який належить ОСОБА_2, та відкрито заволодів мобільним телефоном, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-4/24-16е від 29.01.2016 р. складає 330 грн. В процесі відкритого заволодіння ОСОБА_1 мобільним телефоном «Nokia 106», до кімнати зайшов ОСОБА_2, який є власником вказаного мобільного телефону, проте його вимоги припинити викрадення майна, залишилися проігнорованими. В подальшому, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2, що телефон віддасть, після чого вийшов із кімнати та пішов до своєї кімнати разом із викраденим телефоном, який знаходився у його кишені, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном.

26 лютого 2016 року між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 укладено угоду про примирення, за якою підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Відповідно до угоди про примирення потерпілий ОСОБА_2 та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.186 КК України, щодо узгодженого покарання у виді1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. Також сторони дійшли згоди на призначення покарання, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України та щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення, визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні зазначив, що розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання обвинуваченому у разі затвердження угоди та просив угоду про примирення затвердити і призначити узгоджене покарання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання. Також прокурор просив долучити до обвинувального акту та угоди про примирення матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1

Крім того, судом відповідно до ч.6 ст.474 КПК України встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому та потерпілому.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладення угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна і кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення - злочин передбачена ч.1 ст. 186 КК України.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно приписів ст.66 КК України, суд вважає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно приписів ст.67 КК України судом не встановлено.

Суд в порядку ст. 474 КПК України шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про примирення зобов'язання очевидно можливі для виконання.

Враховуючи наведене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК та КК України, суд дійшов до переконання про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про примирення, укладеної 26 лютого 2016 року в кримінальному провадженні № 419/685/16-к (ЄРДР № 12015130500000827 від 21.12.2015 року) між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2

За вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_1 підлягає покаранню, яке відповідає санкції ст.186 ч.1 КК України, узгоджене сторонами в угоді про примирення, а самеу виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Під час проведення досудового розслідування проводилась судово-товарознавча експертиза №19/113/9-4/24-16е від 29.01.2016 року, витрати за проведення якої підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов в ході досудового розслідування та до початку судового розгляду заявлений не був.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368- 374, 474, 475, 476 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 26 лютого 2016 року між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12015130500000827 від 21.12.2015 року.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК УкраїниОСОБА_1звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом визначеного судом строку 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обовязки, передбачені ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія ЕН 963222, на користь держави 537 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат на проведення в ході досудового розслідування судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-4/24-16е від 29.01.2016 на р\р 31258219117798, код ЄДРПОУ 25574305, Банку ДКСУ у Луганській області, МФО 820172, одержувач: Луганський НДЕКЦ МВС України.

Речовий доказ - мобільний телефон «Nokia 106», який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2 залишити за власником ОСОБА_2.

Роз`яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди про примирення є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Новоайдарський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч.3 ст.394 КПК України: обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 ст.474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою ст. 474 КПК України; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: О. М. Іванова