Ухвала суду № 57325114, 21.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1142/15-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/746/К/16 Папарига В.А.

Категорія № 5 ( І ) Доповідач Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Митрофанової Л.В.,

секретар: Євтодій К.С..

за участю: позивача ОСОБА_2 ,

її представника - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 04 лютого 2016 року у справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_6, реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23.02.2001 року між нею та третьою особою ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. В період спільного проживання ними було придбано 4-х кімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Шлюб між подружжям розірвано10.05.2006 року.

12.03.2007 року ОСОБА_6, без відома та згоди позивача, продав спірну сумісну квартиру відповідачу ОСОБА_4

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04.12.2013 року частково задоволено позов ОСОБА_2 та визнано вищевказану квартиру спільною сумісною власністю подружжя, у задоволені вимог щодо визнання договору купівлі продажу вказаної квартири недійсним відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.03.2014 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу частково скасовано та ухвалено нове рішенням, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 12.03.2007 року. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Після уточнення позовних вимог в останній редакції від 06.03.2015 року, позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядження майном шляхом визнання незаконним та недійсним і виключення запису з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна № 16929914 запису про реєстрацію права власності в реєстрі прав власності на квартиру АДРЕСА_1, що внесено на підставі дублікату договору купівлі-продажу ВРО № 124483, ВРО № 124484, 26.10.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., реєстр № 4563 замість втраченого договору купівлі-продажу 12.03.2007 року приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М., реєстр № 1304, укладеного 12.03.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_6, реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції? про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема, вважає, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відповідачем, як власником, значиться спірна квартира за договором купівлі- продажу, який в судовому порядку визнаний недійсним, що унеможливлює розподілити спірну квартиру, яка є спільним сумісним майном подружжя.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.03.2014 року визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12.03.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 недійсним. ( а.с. 4-7 ).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02 березня 2015 року в реєстрі міститься запис № 16929914 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі дублікату договору купівлі-продажу ВРО № 124483, зареєстровано ВРО № 124484, 26.10.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М., реєстр № 4563 замість втраченого договору купівлі-продажу від 12.03.2007 року зареєстрованого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М., реєстр № 1304, укладеного 12.03.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ( а.с. 19-20).

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та дійшов висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з абазом 2 частини другої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Підпунктом 16 пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №703), встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Пунктом 1.4 та 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому 12.12.2011 Наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1429/20167, передбачено, що внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав здійснюються в день прийняття заяви органом державної реєстрації прав або нотаріусом, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Відповідно до ч.2,3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оскільки порядок скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передбачений спеціальним нормативно правовим актом, а саме Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових із додержанням певної процедури, то суд не може його підміняти.

Ні позивачем, ні її представником не надано суду доказів звернення до нотаріуса, як реєстратора із заявою про скасування запису в Державному реєстрі на підставі рішення суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Як видно з тексту позовних вимог, позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та недійсним та виключення запису з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає процесуальному аспекту захисту цивільних прав.

Згідно, роз'яснень, наданих судам в Аналізі практики застосування судами ст.16 ЦК України, вірним способом захисту буде відновлення становища, яке існувало до порушення. У разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту , передбаченого п.1 ч.2ст.16 ЦК України за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запис до Державного реєстру ( ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п.2 ч.2 ст.16 ЦК за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в державному реєстрі , внесеного за заявою набувача.

Тобто на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством не передбачено усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та недійсним запис в Державному реєстрі речових прав.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення її прав у зв'язку із реєстрацією за відповідачем права власності на спірну квартиру, що призводить до неможливості розподілу спільного майна подружжя в судовому порядку, оскільки не відповідає законодавству.

Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Висновок апеляційного суду Дніпропетровської області в рішенні від 26 березня 2014 року про те, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана сторонами у період шлюбу за час спільного проживання та є їх спільною сумісною власністю подружжя - є приюдиційним та не підлягає доказуванню.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Керуючись ст. 303, 308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

Л.В. Митрофанова