Ухвала суду № 57325081, 21.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/193/14-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\835\К\16 Охнач О.В.

Категорія № 27 ( І ) Доповідач Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Грищенко Н.М.,

суддів Братіщевої Л.А., Мирофанової Л.В.,

із секретарем Євтодій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного Товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» ( надалі - ПАТ «Дельта Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 03.12.2007 року укладено кредитний договір № 1076/ФК-07, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 111100 грн. з розрахунку 14,7 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 03.12.2007 року по 02.12.2032 року з метою придбання нерухомості.

На підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України, позивач набув право вимоги до відповідач.

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 15.01.2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 162762,89 грн., яка складається із: заборгованості 105915,38 грн. - тіло кредиту, 53147,91 грн. заборгованості по відсоткам, 3699,60 грн. комісія за ведення кредиту, дану заборгованість позивач просив суд стягнути з відповідача та витрати зі справи судового збору в сумі 1627,63 грн.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за Договором № 1076/ФК-07 від 03.12.2007 року в сумі 119 182,66 грн., яка складається з: 97 073,90 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 20 108,96 грн. - заборгованості за відсотками, 1 999,80 грн. - комісія за ведення кредиту. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в сумі 1191,83 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема вважає, що судом не взято до уваги, що відповідач погоджувалась із наявною заборгованістю, про що свідчить її заява від 07 червня 2012 року.

Судом не вірно застосовано строк позовної давності, не враховано, що строк дії кредитного договору визначений до 2032 року, тому підстави для застосування наслідків закінчення строку позовної давності у суду відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем було укладено договір № 1076/ФК-07 від 03.12.2007 року (далі - Договір), за яким відповідач отримав кредит у розмірі 111100 грн. зі сплатою 14,7 % річних (п. 1.5 Договору) за весь час фактичного користування кредитом на строк з 03.12.2007 року по 02.12.2032 року (п. 1.3 Договору) з метою придбання нерухомості (п. 12.4) (а.с. 139-145).

На підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1076/ФК-07 від 03.12.2007 року (а.с. 23, 153-160).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 15.01.2014 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним Договором складає 162762,89 грн., з яких (105 915,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 53147,91 грн. заборгованість по відсоткам, 3699,60 грн. комісія за ведення кредиту) (а.с. 136).

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором, тому стягнув заборгованість з урахуванням заявленого клопотання відповідача в межах заявлених вимог та строку позовної давності за період з 01 лютого 2011р. по 01 люте 2014р.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Дана правова позиція, висловлена Верховним Судом України у Постанові від 30 вересня 2015р. у справі № 6-154 цс 15, яка в силу ст.360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору. В даному випадку, згідно п.п. 2.4, 2.7,2.11 Договору, повернення кредиту здійснюється частинами в розмірі не менш як 370,33 грн. по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, по це ж число сплачуються нараховані проценти та комісія (а.с. 5-6).

В письмових запереченнях проти позовних вимог відповідач просила суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності. ( а.с. 74-77).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суду першої інстанції вірно застосовано наслідки пропуску позивачем строку позовної давності по вимогам про стягнення заборгованості до 01.02.2011 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивача на визнання відповідачем своєї заборгованості та переривання строку позовної давності. Як убачається в тексті заяви, доданої представником позивача до апеляційної скарги, відсутнє визнання відповідачем ОСОБА_2 заборгованості у певному розмірі за кредитними зобов'язаннями, але міститься вимога до ПАТ «Дельта банк» видати їй копії документів у зв'язку з їх втратою ( а.с.181). Тому не може бути підставою для переривання строку позовної давності, бо жодних відомостей про наявний борг, його обсяг та погодження із його розміром відповідача у заяві не міститься.

Перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку заборгованості в межах строку позовної давності у період з 01 лютого 2011 року по 01 квітня 2014 р., колегія суддів погоджується із ним, та вважає правильним, виходячи з відомостей заборгованості наданих позивачем ПАТ «Дельта Банк» ( а.с.136-138).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» відхилити.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді : Л.А. Братіщева

Л.В. Митрофанова