Ухвала суду № 57325066, 19.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/100/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/862/К/16 суддя Зімін М.В.

Категорія - 48 (І) Суддя - доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді - Зубакової В.П.,

суддів - Бондар Я.М., Соколан Н.О.

за участю секретаря - Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, Тернівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, про визначення розміру заборгованості по аліментам.

Особи, які беруть участю у розгляді справи:

позивач ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення розміру заборгованості по аліментам.

В обґрунтування позову зазначив, що на виконанні в Жовтневому відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (наділ - Жовтневий ВДВС Криворізького МУЮ) перебував виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 всіх видів доходу щомісячно до повноліття дитини.

Зважаючи на домовленість між сторонами щодо сплати аліментів, позивач ОСОБА_1 сплачував аліменти на першу вимогу ОСОБА_2 у визначеному нею розмірі. Жодних претензій щодо отриманих аліментів остання не мала, про що 10.04.2015 року написала розписку.

Влітку 2015 року ОСОБА_2 висловила претензії щодо розміру отриманих аліментів, вважаючи їх недостатніми, а тому позивач звернувся до державного виконавця із заявою про утримання аліментів із його заробітної плати.

Виконавчий лист було передано на виконання до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (наділ - Тернівський ВДВС Криворізького МУЮ) за місцем роботи позивача, де було нараховано заборгованість по аліментам станом на 01.05.2015 року у розмірі 34652,70 грн., із яких за період з 01.03.2011 року по 01.05.2015 року - 12 843,40 грн.

Посилаючись на розписку стягувача ОСОБА_2 щодо відсутності претензій по сплаті аліментів станом на 01.04.2015 року, просив суд: визначити, що заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів згідно виконавчого листа №2-11172 від 10.11.2009 року станом на 30.06.2015 року складає 594,59 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 551,20 грн. судового збору, 1000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, стягнувши з відповідача на його користь понесені судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом було порушено норми процесуального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, судом не було враховано розписку відповідача, в якій остання підтверджувала факт отримання нею аліментів від позивача, а також зазначила про відсутність претензій станом на 01.04.2015 року. В судовому засіданні державний виконавець Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ підтвердила, що розписку було відібрано за її рекомендацією. Судом не було враховано, що протягом чотирьох років, ані державний виконавець, ані стягувач ОСОБА_2, не здійснювали дій щодо стягнення заборгованості та не повідомляли ОСОБА_1 про наявність заборгованості. На думку позивача, такі дії стягувача підтверджують факт отримання нею аліментів, а квитанцій позивач не має через те, що за домовленістю з ОСОБА_2 він надавав кошти їй особисто без квитанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає матеріалам справи, що постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ від 04.03.2010 відкрито виконавче провадження №48203996 за виконавчим листом № 2-11172, виданим 10.11.2009р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітної плати (доходу) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно до його повноліття починаючи з 15 вересня 2009 року (а.с. 5, 43).

10 квітня 2015 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 розписку про отримання нею аліментів від ОСОБА_1, який повинен сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, претензій станом на 01.04.2015 не має (а.с. 10).

09 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ про направлення виконавчого листа за місцем його роботи до ТОВ «Промгідротехбуд» (а.с. 45).

Відповідно до квитанції № 2 від 10.07.2015 року ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 суму розмірі 500,00 грн. (а.с. 33).

Постановою Тернівського ВДВС Криворізького МУЮ від 21.07.2015 було звернуте стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 за місцем роботи у ТОВ «Промгідротехбуд», визначено що заборгованість по аліментам станом на 01.05.2015 становить 34652,70 грн. (а.с. 6).

ОСОБА_1 20.08.2015р., 06.10.2015р. та 22.10.2015р. звертався із заявами до Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ з приводу перерахування нарахованого розміру заборгованості по аліментам та отримання довідки про заборгованість (а.с. 46-48).

09.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ із заявою про врахування в якості відсутності боргу по аліментам розписки від 10 квітня 2015 року (а.с. 11).

Листом від 15.12.2015 за № 50280 Жовтневий ВДВС Криворізького МУЮ повідомив ОСОБА_1 про те, що копія розписки від 10.04.2015 не є підтвердженням сплати аліментів, та не може враховуватися в зарахування в якості відсутності боргу по аліментам. А також стягувачем до відділу не надано заяви про скасування заборгованості. (а.с. 12).

Відповідно до розрахунку державного виконавця Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ загальна сума нарахованих за виконавчим листом № 2-11172 аліментів за період з 01.03.2011 року по 01.05.2015 року становить 30 736,90 грн., із них сплачено - 17 893,50 грн., а борг станом на 01.05.2015 року - 12 843,40 грн. (а.с. 9, 50).

Відповідно до довідки ТОВ «Промгідротехбуд» від 06.01.2016р. № 00000000001, ОСОБА_1 працює на підприємстві водієм автотранспортного засобу 2 кл. з 03.01.2013 року, заборгованість по аліментам складає 13 937,99 грн. (а.с. 14).

Відмовляючи в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення розміру заборгованості по аліментам, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до положень ч. 3 та ч. 7 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Промгідротехбуд» з 03.01.2013 року та повідомив про своє місце роботи державного виконавця Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ лише 09.04.2015 року, в зв'язку з чим йому державним виконавцем було донараховано аліменти за період з 03.01.2013 року по 01.05.2015 року на загальну суму 12 843,40 грн. (враховуючи суми, які були сплачені боржником на користь стягувача у цей період).

ОСОБА_1 фактично не оспорюється правильність проведення державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 2-11172 від 10.11.2009р., а тому колегією суддів не перевіряється правильність цього розрахунку, адже згідно з з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Спір виник з приводу наявності підстав для зарахування розписки стягувача ОСОБА_2 від 10.04.2015 року як доказу належної сплати ОСОБА_1 аліментів та відсутності у нього заборгованості станом на 01.04.2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, ОСОБА_1 мав належними та допустимими доказами довести факт сплати ним аліментів на користь стягувача ОСОБА_2 у спірний період у розмірі, що відповідає 1/4 частині його щомісячного заробітку (доходу).

Як вбачається з матеріалів справи, розписка ОСОБА_2 від 10.04.2015 року не містить жодних відомостей про суму отриманих нею аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо якої остання не має претензій (а.с. 10), а в запереченнях на позовну заяву остання зазначила, що розписка була надана на підтвердження того, що за тією сумою аліментів, які були отримані нею станом на 01.04.2015 року, вона претензій не має. Про відсутність заборгованості при написанні розписки не вказувалося та, при написанні розписки, вона не знала, що ОСОБА_1 звернеться до державного виконавця за перерахунком заборгованості по аліментам (а.с. 51).

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що розписка від 10.04.2015 року має бути оцінена критично та не може бути прийнята як належний доказ по справі, оскільки на час її написання ОСОБА_2 не була обізнана про наявність заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів у зв'язку із його працевлаштуванням.

Із змісту вказаної розписки не вбачається безумовність відмови ОСОБА_2 від стягнення наявної заборгованості, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв зазначену розписку як належний доказ по справі.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: