Рішення № 57324989, 21.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3397/16 Справа № 175/2980/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Калиновського А.Б., Міхеєвої В.Ю.,

за участі секретаря - Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалися на те, що відповідно до кредитного договору № KRK0GR0000000290 від 10 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримала кредит на суму 14 420 доларів США, зі сплатою за користування відсотків у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2011 року. В порушення умов договору свої зобов'язання належним чином відповідач ОСОБА_2 не виконувала. Вимоги до ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору № KRK0GR0000000290 від 10 вересня 2008 року, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_4 договору поруки б/н від 10 вересня 2008 року, у зв'язку з чим ОСОБА_4 є солідарним відповідачем за пред'явленим до стягнення боргом, тому просили стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором №KRK0GR0000000290 від 10 вересня 2008 у розмірі 73 944,01 доларів США, що еквівалентно 1 554 303 грн. 10 коп. та судові витрати.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KRK0GR0000000290 від 10 вересня 2008 року у розмірі 73 944, 01 доларів США, що за курсом 21,02 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12 червня 2015 року складає 1 554 303 грн. 10 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 12 877, 36 доларів США; заборгованість по процентам -

4 563, 25 доларів США; заборгованість по комісії - 1 286, 28 доларів США; пеня - 51 684, 65 доларів США; штраф - 11, 89 доларів США; штраф - 3 520, 58 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн.

У лютому 2016 року ОСОБА_5 - представник ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення суду від 08 грудня 2015 року (а.с.79-82).

Ухвалою суду від 29 лютого 2016 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишено без задоволення (а.с.92).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KRK0GR0000000290 від 10 вересня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 14 420 доларів США зі сплатою за користування відсотків у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2011 року (а.с.14-16, 18).

10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено та підписано додаток №1 та додаток №2 до вказаного кредитного договору, а саме графік погашення кредиту (а.с. 17).

В якості забезпечення зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки б/н від 10 вересня 2008 року (а.с. 19).

ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на 12 червня 2015 року, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 73 944,01 доларів США, яка складається із: 12 877,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 563,25 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 1 286,28 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 51 684,65 долів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором, 11,89 доларів США - штраф (фіксована частина), 3 520,58 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с.7-9).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, однак, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, що було дотримано у даному випадку.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до кредитного договору №KRK0GR0000000290 від 10 вересня 2008 рокувідповідач ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 14 420 доларів США, зі сплатою за користування відсотків у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення -

10 вересня 2011 року (а.с. 14-16).

Також 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено та підписано додаток №1 та додаток №2 до вказаного кредитного договору, а саме графік погашення кредиту (а.с. 17).

В якості забезпечення зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки б/н від 10 вересня 2008 року (а.с. 19).

ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору.

Відповідно до розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на 12 червня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 73 944,01 доларів США, яка складається із: 12 877,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 563,25 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 1 286,28 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 51 684,65 долів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором, 11,89 доларів США - штраф (фіксована частина), 3 520,58 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с.7-9).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт того, що у ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачується.

Однак, з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, останній платіж у рахунок погашення кредитної заборгованості відповідачем ОСОБА_2 було здійснено 21 листопада 2014 року (а.с. 5).

З договору поруки б/н від 10 вересня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № KRK0GR0000000290, вбачається, що строк дії договору поруки встановлено не було (а.с. 19).

З кредитного договору та договору поруки вбачається, строк повного погашення кредиту за вищевказаним кредитним договором - 10 вересня 2011 року (а.с.14-16, 19).

З матеріалів справи вбачається з позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду - 28 липня 2015 року (а.с.3, 4).

Таким чином, звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами до поручителя 28 липня 2015 року банком було пропущено шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України, тобто від дати останнього платежу - 21 листопада 2014 року, а тому порука, встановлена договором поруки б/н від 10 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 є припинена.

Стосовно розміру пені - 51 684,65 доларів США слід зазначити, вирішуючи питання про розмір такої заборгованості, судова колегія виходить із її розрахунку, наданого банком, однак, вважає за можливе зменшити розмір пені, як її складової частини, та її стягнення має відбуватися у гривні виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Умовами кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня за прострочення оплати.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 616 ЦК України передбачено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

З матеріалів справи вбачається, строк повернення кредитних коштів за вказаним кредитним договором - 10 вересня 2011 року, останній платіж за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 було здійснено 21 листопада 2014 року, із зазначеними позовними вимогами до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 28 липня 2015 року, та розмір пені, зазначений у розрахунку заборгованості в сумі 51 684,65 доларів США значно перевищує заборгованість за кредитом, розмір якої становить - 12 877,36 доларів США, а тому розмір пені за вищевказаним договором має бути зменшений з 51 684,65 доларів США до 12 877,36 доларів США, тобто до суми заборгованості за кредитним договором, та стягнення суми пені має відбуватися у гривні, про що в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет №15-93)

Враховуючи те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Проте, фінансові санкції за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені можуть бути застосовані лише у випадках прострочення грошового зобов'язання у гривні.

Таким чином розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в еквіваленті на час ухвалення рішення апеляційного суду становить 327 986 грн. 36 коп. (а.с.111).

Стосовно стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафів: 11,89 доларів США - штраф (фіксована частина), 3 520,58 доларів США - штраф (процентна складова), слід зазначити, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тобто, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така ж правова позиці висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Отже, враховуючи вищезазначене в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції строків позовної давності у даній справі, які б мали відраховуватися від дати кінцевого повернення кредиту за договором - 10 вересня 2011 року є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме тим, що датою останнього платежу за кредитним договором є - 21 листопада 2014 року.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправильності розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим банком, є безпідставними та будь-якими належними доказами по справі не підтверджуються.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №KRK0GR0000000290 від 10 вересня 2008, яка складається із: 12 877,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 563,25 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 1 286,28 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 327 986 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором. В іншій частині позовних вимог банку слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №KRK0GR0000000290 від 10 вересня 2008 року, яка складається із: 12 877,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 563,25 доларів США - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 1 286,28 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 327 986 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді