Рішення № 57324940, 21.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1101/16 Справа № 200/3189/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - КП «Жилсервіс-2» Дніпропетровської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди - задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди суму в розмірі 17 220 грн. 73 коп., понесені витрати по справі в сумі 344 грн. 10 коп., а всього 17 564 грн. 83 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7 на відшкодування заподіяної моральної шкоди грошові кошти у розмірі 1000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_8 на відшкодування заподіяної моральної шкоди грошові кошти у розмірі 1000,00 грн.

В задоволені інших позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності належала трикімнатна квартира, загальною площею 66 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають поверхом вище у квартирі АДРЕСА_3, над квартирою позивачів, зареєстровані за вказаною адресою, власником квартири є ОСОБА_4

14 серпня 2012 року квартиру № 41 було залито водою, про що комісією КЖЕП № 36 складений Акт від 16 серпня 2012 року, в якому причиною залиття вказана халатність жильців квартири № 45, а саме зірвано шланг холодної води від пральної машини в квартирі відповідачів.

Відповідно до вказаного акту залиттям квартири були зіпсовані: стеля і стіни вітальні 3,4 кв.м., спальна кімната - стеля 2,5 кв.м., стіни 4,2 кв.м., друга с пальна кімната: стеля 2,2 кв.м., стіни 8,6 кв.м., залита підлога 10 кв.м., прихожа кімната: стеля 6,3 кв.м., стіни 2,6 кв.м., кухня: стеля 2,1 кв.м., стіни 1,3 кв.м., підлога ламінат 9 кв.м.; крім того, чистки потребували килими.

Внаслідок залиття та пошкодження, квартира АДРЕСА_1 потребує ремонту. На звернення позивачів про відшкодування завданої шкоди, відповідачі добровільно відшкодовувати шкоду не погодилися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 5126.

Після смерті ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є його спадкоємцями, які, в установленому законом порядку, успадкували належну померлому частку вказаної квартири та є його правонаступниками, в зв`язку з чим вони звернулися до суду із позовомі, з урахуванням положень ст.1216 ЦК України щодо спадкування прав та обов`язків померлого ОСОБА_9

Відповідно до кошторису, складеного за зверненням позивача до ТОВ ВКФ "АЛЬТАІР", вартість проведення ремонту квартири становить 16879,00 грн. За чистку килимів, які знаходилися в квартирі та були забруднені під час залиття, позивачами було сплачено 345,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 23.08.2012 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний розмір вартості ремонту та вина відповідачів у залитті квартири позивачів підтверджується наданими доказами у матеріалах справи, а також поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що зазначений розмір вартості робіт по проведенню ремонту не оспорений в судовому засіданні представником відповідачів. В зв'язку з невизнанням відповідачами розміру заподіяних збитків та запереченням їх вини у залитті квартири позивачів, в судовому засіданні судом першої інстанції представнику відповідачів роз'яснювалося право на звернення з відповідним клопотанням про призначення у справі судових будівельно-технічної експертизи та судової будівельної експертизи. Відповідачі таким правом не скористалися і в ході судового розгляду справи такі клопотання не заявляли.

Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог в части моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивачам залиттям квартири дійсно заподіяна моральна шкода, яка полягає у пережитих ними душевних стражданнях та переживаннях, відчутих негативних емоціях, які вони зазнали у зв'язку із пошкодженням квартири. Позивачі з вини відповідачів були безповоротно позбавлені ряду немайнових благ і примушені були докладати додаткові зусилля для організації життя після залиття квартири, чим був в значній мірі порушений звичний для них уклад життя. ОСОБА_7 є людиною похилого віку та інвалідом 3 групи, яка на час залиття квартири проживала в ній разом з нині померлим чоловіком ОСОБА_9, який був інвалідом І групи. Залиттям їм були завдані дуже великі незручності та страждання, вони були емоційно напруженими не могли нормально спати та були вимушені вживати снодійні засоби.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови у її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно визначився з характером правовідносин, застосував належні норми матеріального права, які їх регулюють. Проте, не звернув уваги, що власником квартири АДРЕСА_3 є лише відповідач ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири та довідкою з місця проживання (а.с.174, 175) та необгрунтовано стягнув шоду з ОСОБА_5, ОСОБА_6 Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Як зазначалося вище, ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст.. 319 ЦК власність зобов'язує та власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості. З матеріалів справи не вбачається наявності вини ОСОБА_5, ОСОБА_6 в спричиненні шкоди.

Доводи апеляційної скарги в іншій частині не заслуговують на увагу оскільки полягають у незгоді відповідачів з висновками суду по оцінки доказів, тоді як відповідно до ст. 212 ЦПК оцінка доказів є виключним правом суду та їх переоцінка є неприпустимою.

Також, слід зазначити, що у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди. Позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України це не спростував і не довів відсутність своєї вини. Жодного доказу спричинення шкоди позивачам з іншої причини, відповідач не надав.

В зв'язку із зазначеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволеню, а рішення суду прешої інстанції в часині солідарного стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: