Постанова № 573247, 19.03.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2007 р.

15:10

Справа № 1/61/07

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю

“Миколаївський глиноземний завод”.

/54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А/.

До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими

платниками податків у м. Миколаєві

/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/

про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення

№ 00000236/0 від 23.10.2006р.

зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 20 077 758 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача: Ковширін М.М., довіреність від 28.11.2006р.

Птичкіна В.В., довіреність від 04.10.2006р.

Від відповідача: Рибальченко О.О., довіреність від 30.10.2006р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 00000236/0 від 23.10.2006р. та про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача за липень 2006 року 20077758 грн., посилаючись на порушенням відповідачем вимог підпунктів 7.7.2. та частини 2 підпункту 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо визначення суми бюджетного відшкодування і строків надання висновку про відшкодування з державного бюджету до органу державного казначейства, відсутністю права відповідача здійснювати позапланову перевірку без наявності рішення суду з цього питання.

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що позивач порушив вимоги підпунктів 7.2.2., 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пункт 5.12.2. “Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість” : в розрахунок суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року позивач включив суму 6127 грн. податку на додану вартість за придбаний товар, який не призначений для його використанні у господарській діяльності. Висновок до державного казначейства на суму 5280705,52 грн. не надано, оскільки зустрічними перевірками на даний час підтверджено надходження до бюджету податку на додану вартість лише на суму 14750724,99 грн. (а.с.38-42).

Дослідивши надані докази, заслухавши доводи сторін у судовому засідання, суд

встановив:

відповідач здійснив виїзну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за липень 2006 року, про що склав акт перевірки від 17.10.06 року № 10/37-034/33133003 (а.с.9-14).

За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 00000236/0 від 23.10.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року на суму 6 127 грн., яке позивач просить визнати противоправним та скасувати.

Позовні вимоги є обґрунтованими, виходячи з наступного:

у висновку акту перевірки від 17.10.2006 року (а.с.14) відповідач зазначив про завищення позивачем суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на 6 127 грн. Підстави для зменшення цієї суми вказані на сторінці 24 акту (а.с.13), а саме про порушення позивачем пункту 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”: у складі податку на додану вартість фактично сплаченого отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, включено в рядок 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування сплату суми податку на додану вартість в розмірі 6 127 грн. від придбання з податком на додану вартість вітчизняних товарів(послуг), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності (рядок 14 декларації за червень та липень 2006 року) і не включаються до складу податкового кредиту.

Даний висновок акту перевірки суперечить чинному податковому законодавству:

в рядку 21 Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року позивач визначив від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного(звітного) періоду у сумі 9 175 914. Перевіркою це значення збільшено до 25 077 268 грн. (а.с.12).

в рядку 24 Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року позивач визначив від’ємне значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку , яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного податкового періоду у сумі 31 384 070 грн. Перевіркою це значення збільшено до 33 304 252 грн. (а.с.12).

Підпункти 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюють, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В рядку 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року та рядку 3 Розрахунку бюджетного відшкодування позивач визначив суму до відшкодування 20 083 885 грн., яка визначена у повній відповідності з вищевказаною нормою Закону України “Про податок на додану вартість”: не перевищує залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду –31384070 грн., та дорівнює сумі податку, фактично сплаченій у попередньому податковому періоді постачальникам товарів(послуг).

Підпункт “а” пункту 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

Аналіз цієї правової норми свідчить, що законодавець однозначно визначив, що відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не залежно від того чи підлягає цей податок включенню до податкового кредиту попереднього періоду, чи будуть використані придбані товари(послуги) в господарській діяльності.

Пункт 5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05. 1997 року № 166 (з послідуючими змінами та доповненнями) також визначає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Разом з тим, зміст рядка 3 “Розрахунку суми бюджетного відшкодування” (сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарі(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг) фактично спотворює смисл підпункту “б” пункту 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” і принципи бюджетного відшкодування, оскільки податковий кредит не може сплачуватись отримувачем товарів(послуг) його постачальникам, тобто в даній частині податкова декларація (“Розрахунку суми бюджетного відшкодування”) суперечить пункту 6 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” , оскільки форма декларації повинна відповідати закону.

Судом встановлено і підтверджено актом перевірки (а.с.13), що сума 6126,8 грн. податку на додану вартість фактично сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) в червні 2006 року. Отже, позивач правомірно включив вказану суму 6126,8 грн. до загальної суми 20083885грн. розрахунку бюджетного відшкодування за липень 2006 року.

Судом відхиляються доводи позивача щодо неправомірності здійснення відповідачем позапланової перевірки, оскільки право на здійснення відповідачем позапланової перевірки на підставі наказу керівника податкового органу передбачено пунктом 9 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Актом перевірки від 17.10.2006 року (а.с.11) відповідач підтвердив правомірність заявленої до відшкодування з бюджету суми 20 077 758 грн.

Підпункт 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зобов’язує податковий орган у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Перевірка позивача щодо правомірності визначення суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року закінчена 17.10.2006 року. Висновок до органу державного казначейства відповідач повинен був надати не пізніше 22.10.2006 року. На день вирішення спору бюджетне відшкодування позивачу у сумі 20 077 758 грн. не здійснено.

Доводи відповідача щодо проведення зустрічних перевірок судом відхиляються, оскільки підпункт 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачає продовження п’ятиденного терміну для надання висновку до органу державного казначейства щодо бюджетного відшкодування в зв’язку з проведенням зустрічних перевірок.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення № 00000236/0 від 23.10.2006р.

Зобов’язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві /54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20, код ЄДРПОУ 22440171/ надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” 54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 20 077 758 грн.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” /54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62 А, код 33133003/ з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ судовий збір в сумі 6, 80 грн. (шість гривень 80 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя

Л.I.Васильєва