Рішення № 57321329, 13.04.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/1562/16-ц

2/465/1686/16

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2016 року м.Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі,

головуючого - судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Буюклі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-фарм» про стягнення грошових коштів за договором позики,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-фарм» солідарно грошові кошти в розмірі 9 000000,00 гривень за договором позики від 12 серпня 2015 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 серпня 2015 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів, згідно умов якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти в 9 000000,00 гривень із строком повернення до 01.02.2016 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань згідно договору позики, 12.08.2015 року між ОСОБА_1 (Кредитор) та ОСОБА_3 «Едельвейс-фарм» і ОСОБА_3 Фірма «Гетьман» (Поручителі) було укладено Договори поруки.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором позики в повному обсязі. Проте, відповідачі взяті на себе зобов'язання за договором позики та договорами поруки не виконують, а тому просить суд стягнути з відповідачів суму заборгованості за договором позики.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечили, підтвердили факт укладення договору позики та одержання суми позики від позивача. Зазначили, що ОСОБА_2 перебуває у скрутному фінансовому становищі і не мав можливості вчасно повернути одержану позику.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання.

12 серпня 2015 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір позики грошових коштів, згідно до п. 1 якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 9 000000,00 гривень із строком повернення до 01.02.2016 року.

Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3 договору позики було передбачено, що позика надається у національній валюті та готівковій формі шляхом передачі позичальнику. Позикодавець надає позику позичальнику в повному розмірі у день підписання цього договору. Документом, який посвідчує передання позикодавцем визначеної в п.2.1. цього договору грошової суми Позичальнику є розписка позичальника про отримання суми позики.

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 договору позики, позика надається до 01 лютого 2016 року. Позика повертається Позичальником у повному обсязі у національній валюті в готівковій формі, шляхом передачі відповідної суми коштів позикодавцю, у строк, вказаний в п.4.1 договору. Документом, який посвідчує повернення позичальником, визначеної в п.2.1 цього договору, грошової суми позикодавцеві є розписка позикодавця про отримання грошових коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором позики та надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 9 000000,00 грн. Даний факт підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання коштів.

В матеріалах справи наявний договір договір поруки від 12.08.2015 року, укладений між ОСОБА_1 (кредитор) та ОСОБА_3 Фірма «Гетьман» (поручитель).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за повне та своєчасне виконання боржником (ОСОБА_2І.) зобов'язань згідно договору позики від 12 серпня 2015 року та всіх додаткових договорів до нього (договорів про внесення змін), які будуть укладені після підписання цього договору, в тому числі, щодо збільшення розміру позики, зміни строку дії договору позики тощо (далі основний договір), укладеного між кредитором (позикодавець) та боржником (позичальник), за умовами якого кредитор надав боржнику позику в сумі 9 000000,00 гривень. За основним договором позичальник зобов'язаний повернути позику в сумі 9 000000,00 гривень. Позика підлягає поверненню до 01.02.2016 року. Також визначено обовязок позичальника сплатити позику в розмірі, строки та у випадках, передбачених основним договором та додатковими договорами до нього.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки поручитель згідно цього договору відповідає перед кредитором за своєчасне повернення позики в сумі, вказаній в п.1.1 цього договору та сплату інших платежів, передбачених основним договором, усім належним йому майном.

Пунктом 8.1. даного договору поруки встановлено, що цей договiр набирає чинностi з моменту пiдписання його сторонами та дiє до повного виконання зобовязання боржником (ОСОБА_2І.).

Також 12 серпня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 «Едельвейс-фарм» було укладено договір поруки за умовами якого ОСОБА_3 «Едельвейс-фарм» зобов'язалося відповідати в повному обсязі за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань згідно договору позики від 12 серпня 2015 року та всіх додаткових договорів до нього (договорів про внесення змін), які будуть укладені після підписання цього договору, в тому числі, щодо збільшення розміру позики, зміни строку дії договору позики тощо, укладеного між позикодавцем та позичальником (п. 1.1. договору поруки).

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки поручитель згідно цього договору відповідає перед кредитором за своєчасне повернення позики в сумі, вказаній в п.1.1 цього договору та сплату інших платежів, передбачених основним договором, усім належним йому майном.

Пунктом 8.1. даного договору поруки встановлено, що цей договiр набирає чинностi з моменту пiдписання його сторонами та дiє до повного виконання зобовязання боржником (ОСОБА_2І.).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 554 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Крім цього, як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

З матеріалів справи вбачається, що поручителям - ОСОБА_3 «Едельвейс-фарм» та ОСОБА_3 Фірма «Гетьман» було вручено вимоги від 12.02.2016 року з вимогою повернути суму заборгованості, в якій роз'яснено наслідки неповернення боргу, проте таку ними було залишено без виконання.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що факт отримання відповідачем ОСОБА_2 позики в сумі 9000000,00 грн. від позивача є доведеним, а неповернення ОСОБА_2 і поручителями ОСОБА_3 «Едельвейс-фарм» та ОСОБА_3 Фірма «Гетьман» позивачу суми позики в зазначеній сумі підтверджується поясненнями сторін, а також наявними в матеріалах справи договорами позики та поруки, розпискою, вимогами про сплату заборгованості, суд вважає підставним та таким, що підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-фарм» про солідарне стягнення грошових коштів в розмірі 9 000000,00 гривень за договором позики від 12 серпня 2015 року.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачів на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-216, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 553, 554, 610-611, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (паспорт серії СС № 203203, виданий Рогатинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 25 грудня 1996 року; проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-фарм» (79059, м.Львів, вул. Миколайчука, 22, ідентифікаційний код: 32869878) та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» (79059, м.Львів, вул. Миколайчука, 22, ідентифікаційний код: 22366581) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії СЕ № 120617, виданий Рогатинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 14 травня 2002 року; проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) суму боргу в розмірі 9 000000,00 (девять мільйонів) гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (паспорт серії СС № 203203, виданий Рогатинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 25 грудня 1996 року; проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-фарм» (79059, м.Львів, вул. Миколайчука, 22, ідентифікаційний код: 32869878) та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Гетьман» (79059, м.Львів, вул. Миколайчука, 22, ідентифікаційний код: 22366581) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії СЕ № 120617, виданий Рогатинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 14 травня 2002 року; проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 6890,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Франківського

районного суду м.Львова: ОСОБА_4