Постанова № 57321139, 21.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 33/778/102/16 Головуючий в 1-й інстанції: Андрущенко О.Ю.

Єдиний унікальний № 328/451/16-п

Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Шаповал О.С., розглянувши 21.04.2016 року у м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Токмацького районного суду Запорізької області від 14.03.2016 року,

встановила:

Постановою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 14.03.2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відомостей про роботу не надав, проживає за адресою: АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Стягнуто судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, 26.01.2016 року о 00 годин 25 хвилин ОСОБА_2 в м. Запоріжжі, Прибережна Магістраль по вул. Маяковського керував автомобілем ВАЗ 212140 д/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння - нечітка хода, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу алкотесту «Drager» та повного огляду в установленому законом порядку в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді від 14.03.2016 року та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, а також відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП викликати та допитати свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог апелянт послався на наступні обставини:

- він не був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 277 КУпАП, про дату, час і місце розгляду справи, чим були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, він не міг використати своє право на захист у вигляді користування юридичною допомогою адвоката, був позбавлений можливості надати свої пояснення;

- розгляд справи до судового розгляду може бути призначено безпосередньо суддею після надходження відповідних матеріалів до суду, а не співробітником ВДАІ на дорозі, як слідує із оскаржуваної постанови, адже співробітнику міліції заздалегідь не може бути відомо про майбутню дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, під час складання відповідного протоколу;

- суддею не дотримано вимог п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП щодо вирішення при підготовці до розгляду справи питання про сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце розгляду, що не було здійснено судом, в розумінні ст. 277 КУпАП;

- внаслідок порушення судом низки статей КУпАП, було порушено його право на захист, оскільки він не зміг надати пояснення та відповідні письмові докази;

- однією з причин порушення суддею вимог закону про повідомлення його про розгляд справи, було всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, невірне зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення його адреси, оскільки він проживає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті громадянина України;

- він не був повідомлений про розгляд справи не через його небажання отримати судову повістку, як зазначено в постанові, а тому, що суд надсилав повістки на адресу, яку безпідставно зазначив в протоколі працівник ДАІ. Крім того, на час направлення судом судових повісток він через отримані травми знаходився на лікуванні, що підтверджується відповідною медичною документацією, та через хворобу та необхідність лікування, проходження щоденних медичних процедур, фізично не міг взяти участь 14.03.2016 року в судовому розгляді справи;

- підозрюючи, що через конфлікт працівниками ДАІ відносно нього сфальсифіковано протокол, він намагався отримати в суді відомості про розгляд справи, надсилав на офіційну електронну адресу суду клопотання, прохав повідомити його про розгляд справи, але суддя проігнорував його обидва прохання;

- він не визнає свою вину у скоєнні правопорушення, не визнає обставин, зазначених в протоколі та постанові, оскільки не мав ознак алкогольного та іншого сп'яніння, не відмовлявся від проходження у встановленому законом порядку від огляду на стан сп'яніння, проте судом у порушення ст. 280 КУпАП, не було з'ясовано на підставі належних та допустимих доказів обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також апелянт послався на те, що у постанові зазначено, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, рапортом від 26.01.2016 року, які не можуть бути допустимими доказами, оскільки:

- протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме: в ньому зазначено, що він складений щодо особи з ім'ям та по батькові, які відрізняються від його - «ОСОБА_2», при цьому, посилання в постанові на те, що це нібито російською мовою, є безпідставними, оскільки інший текст протоколу складено українською мовою; у протоколі не зазначено повну назву установи, до якої належить інспектор, яким складено протокол;

- посилання в постанові як на докази, на пояснення свідків, є безпідставними, бо ці свідки не допитувались суддею при розгляді справи, всупереч клопотанню, яке він заявляв, цих свідків не було при його спілкуванні з працівниками ДАІ, отже, це взагалі можуть бути вигадані особи, оскільки вказаних у протоколі свідків він не бачив й нічого не знає про цих людей, проте, суддя не викликав самостійно цих осіб в якості свідків та необґрунтовано відхилив його клопотання щодо виклику та допиту цих осіб, тому, не допитавши цих свідків, суд не може посилатись на їх пояснення;

- посилаючись в постанові як на доказ його вини на рапорт від 26.01.2016 року, суддя навіть не вказав, що це за рапорт, ким та коли складений, які обставини він підтверджує і чому цей доказ має для судді вирішальне значення, незважаючи на його заперечення вини та не допитавши будь-яких свідків.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що під час розгляду даної справи судом було грубо порушено низку статей КУпАП, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке повинно бути скасовано.

В судове засідання апеляційної інстанції апелянт, будучи належним чином повідомлений у спосіб, ним визначений, не з'явився, клопотання про розгляд справи з обов'язковою його участю не заявляв, не викладене це клопотання і в апеляційній скарзі.

По справі розгляд апеляційної скарги був призначений на 14.04.2016 року. В призначений час і дату судового засідання апелянт не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про перенесення дати розгляду справи не подав. Судове засідання по справі було призначене повторно на 21.04.2016 року, про що належним чином, у тому числі через суд першої інстанції за місцем проживання був повідомлений апелянт. Однак апелянт і в це судове засідання не з'явився.

Неявка апелянта не перешкоджає розгляду справи по суті доводів апеляційної скарги.

Справа розглядається в межах доводів апеляційної скарги без дослідження додаткових доказів, про які зазначено в апеляційній скарзі і відносно яких відповідно до вимог ст.294 КУпАП не наведено переконливих доводів та підстав для їх дослідження в апеляційній інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Суддя суду першої інстанції, призначаючи справу до розгляду тричі, а саме відповідно до дати по протоколу - 09.02.2016 року та на 29.02.2016 року і 14.03.2016 року, прийшов до висновку про скоєння ОСОБА_2 при обставинах, викладених у постанові судді, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Суддя свої висновки обґрунтував дослідженими ним доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення, згідно якого 26.01.2016 року о 00 годині 25 хвилин ОСОБА_2 в м. Запоріжжі, Прибережна Магістраль по вул. Маяковського керував автомобілем ВАЗ 212140 з державним номером НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння - нечітка хода, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу алкотесту «Drager» та повного огляду в установленому законом порядку в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків (а.с.3); інформацією у рапорті інспектора Ленінського ВП ГУНП в Запорізькій області Курлаєва О.В. від 26.01.2016 року (а.с.6); поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.7,8).

Зазначені докази, як і в запереченнях, поданих апелянтом до суду першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, апелянтом поставлені під сумнів, але не спростовані. В апеляційній скарзі не наведені підстави для іншої оцінки доказів, покладених суддею в обґрунтування своїх висновків та рішення по справі.

Відповідно до змісту протоколу, він складався і оформлявся у присутності апелянта, що ним не спростовано, який мав реальну можливість у своїх поясненнях відобразити порушення, допущені особою, яка складала протокол, у тому числі про складання протоколу за відсутності свідків або про недостовірність їх пояснень, про невідповідність адреси проживання, а також в частині анкетних даних та інші, на які іде посилання в апеляційній скарзі.

Зазначення у протоколі про місце, час та дату (09.02.2016 року) розгляду справи у відношенні апелянта не є порушенням вимог КУпАП. Не впливає на зміст протоколу і викладення прізвища, ім'я та по батькові апелянта на російській мові. Апелянт визнав, що протокол складений саме відносно нього.

09.02.2016 року апелянт в суд першої інстанції не з'явився, що ним не спростовано.

Апелянт зазначає в апеляційній скарзі про те, що він судом не повідомлявся належним чином, що не відповідає дійсності згідно матеріалів справи і свідчить про непослідовність та суперечливість доводів, покладених в обґрунтування апеляційної скарги.

Так, при відсутності даних про ознайомлення апелянта з матеріалами справи та відомостей про дату, місце та час розгляду справи, він 26.02.2016 року та 14.03.2016 року через електронну пошту направляє до суду листи, в яких повідомляє про складання у відношенні нього протоколу за ст.130 КУпАП, про місце розгляду справи, про наявність по справі свідків з клопотанням про їх допит.

При цьому апелянт, висловлюючи бажання захищатись та допитати свідків, і усвідомлюючи відсутність в матеріалах справи даних про фактичне його місце проживання, не зазначає у листах адресу, на яку суду належить надсилати повідомлення, або інші засоби зв'язку з ним. Не отримавши копію постанови судді по справі від 14 березня 2016 року, яка йому судом була направлена 16.03.2016 року на адресу по протоколу (а.с.20), апелянт своєчасно в десятиденний термін, а саме 24.03.2016 року (а.с.21), подає до суду першої інстанції апеляційну скаргу.

Ці обставини свідчать про небажання апелянта отримувати повідомлення про дату та час розгляду справи, приймати участь у судових засіданнях, у тому числі в апеляційній інстанції при розгляді його апеляційної скарги, по якій він повідомлявся своєчасно за адресою, зазначеною ним в скарзі, тобто у спосіб, ним визначений, та доводити свою позицію на спростування обставин та доказів по справі.

Безпідставно апелянт в скарзі зазначив, що суд відхилив клопотання про допит свідків. Суддя викликав у судове засідання свідків та особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, допит яких, відповідно до вимог змагальності сторін судового процесу, повинен був здійснювати не суддя, а особа, за клопотанням якої вони були викликані, тобто ОСОБА_2 Неявка апелянта в судове засідання позбавила суддю можливості вислухати зазначених осіб. Як судді суду першої інстанції, так і апеляційному суду, апелянтом не були представлені переконливі доводи про недостовірність пояснень свідків та про їх відсутність під час складання протоколу.

Стягнення, застосоване суддею до апелянта, відповідає вимогам ст.33 КУпАП, і є мінімальним, передбаченим санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Виходячи з викладеного не вбачаю підстав по доводам, наведеним в апеляційній скарзі, для скасування постанови судді з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Токмацького районного суду Запорізької області від 14.03.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн., залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.С. Шаповал