Ухвала суду № 57321046, 21.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Соборний,162

Суддя 1-ї інстанції Махіборода Н.О. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 334/2154/15

21 квітня 2016 року Справа № 22ц/778/2035/16

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Бєлка В.Ю., Онищенко Е.А.

секретар - Книш С.В.

при участі: прокурора - адвоката -

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01.03.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором, посилаючись на те, що за договором кредиту від 11.09.2013 року відповідач одержав в Банку 22 000 грн. з виплатою 0,001% річних та комісії у розмірі 4% з терміном повернення 10.09.2016 року. Про те свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконував. У зв'язку з цим, на 20.02.2015 року, виникла заборгованість на загальну суму 32 206 грн. 80 коп., із яких: 11584 грн. 95 коп. - поточна заборгованість за кредитом, 6 119 грн. 87 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 0,01 грн. - поточна заборгованість по процентам, 800 грн. 63 коп. - прострочена заборгованість за процентами, 7 399 грн. 06 коп. - несплачена комісія, 4 993 грн. 77 коп. - пеня, 1308 грн. 51 коп. - штраф. Тому Банк просив задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01.03.2016 року заявлені вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач покликав скасувати ухвалене рішення, стверджуючи на тому, що укладена угода є нікчемною з огляду на положення ч.2,ч.4 ст.11 Закон України "Про захист прав споживачів", якими передбачено обов'язок кредитодавця повідомити позичальника про податковий режим сплати відсотків, державні субсидії, що є порушенням на отримання споживачем інформації про умови отримання кредиту й, окрім того, у основному тексті договору та додатках до нього реквізити сторін викладені кеглем меншим ніж текст основного договору.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.

Із матеріалів справи видно, що за договором кредиту від 11.09.2013 року відповідач одержав в Банку 22 000 грн. з виплатою 0,001% річних та комісії у розмірі 4% з терміном повернення 10.09.2016 року (а.с.8-14).

Свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник не виконував належно. У зв'язку з цим, на 20.02.2015 року, виникла заборгованість на загальну суму 32 206 грн. 80 коп., із яких: 11584 грн. 95 коп. - поточна заборгованість за кредитом, 6 119 грн. 87 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 0,01 грн. - поточна заборгованість по процентам, 800 грн. 63 коп. - прострочена заборгованість за процентами, 7 399 грн. 06 коп. - несплачена комісія, 4 993 грн. 77 коп. - пеня, 1308 грн. 51 коп. - штраф (а.с.3-7).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, за правилами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний мав би сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.

Стосовно доводів скарги щодо дотримання форми договору кредиту та надання інформації про умови кредитування та нікчемності укладеної угоди.

Цивільний Кодекс у ст.3,6,203,626,627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.6,627, ЦК України визначається, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Суд нагадує, що ст.1055 ЦК визначено, що кредитний договір укладається у письмові формі.

Окремо ч.2 цієї статті встановлено, що кредитний договір є нікчемним, якщо він укладений з недодержанням письмової форми.

За частиною першою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між обов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

При укладанні кредитного договору сторони керувалися наведеними вимогами закону, досягли згоди з усіх істотних умов договору. Мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. При цьому відповідач був повідомлений про всі істотні умови договору, добровільно згідно з положеннями ст.3,627 ЦК України підписав договір, ознайомився з графіком погашення кредиту та розписом сукупної вартості кредиту. Сам договір містить необхідну інформацію стосовно умов кредитування (а.с.11,12).

На момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови.

Окремо, суд зазначає, що у додатку № 1 до Договору наведена таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки. З таблицею відповідач ознайомлений та засвідчив цей факт особистим підписом (а.с.11).

Статтею 11 п.4. згаданого закону окреслено, що забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

Реквізити - основні елементи документа, що мають свою послідовність.

Реквізити сторін - адресні дані, місцезнаходження, телефони, банківські реквізити сторін, які домовляються та повідомляють іншій для підтримування зв'язку.

Реквізити сторін зазначаються на самому початку договору та повторюються наприкінці вже із зазначенням банківських даних.

Найменування установи Банку, позичальника зафіксовані у договорі, а розмір шрифту співпадає з основним текстом договору й не викладає будь-яких труднощів його прочитання (а.с.8).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Нікчемним або абсолютно недійсним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом (ч.1 ст.215 ЦК).

До нікчемних правочинів ЦК відносить правочини: з дефектом форми ст.218 ЦК (тобто недотримання вимог ч.4 ст.203 ЦК про вчинення певного виду правочину у формі, встановленій законом)? вчинені з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину ст.219,220 ЦК? вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності ст. 221 ЦК? вчинені без дозволу органу опіки та піклування ст.224 ЦК? вчинені недієздатною фізичною особою ст.226 ЦК? вчинені з порушенням публічного порядку ст.228 ЦК.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстав, передбачених ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.203,215 ЦК, вважати кредитний договір нікчемним немає.

Беручи до уваги наведене, районний суд правильно вирішив справу і ухвалив законне рішення, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01.03.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: