Ухвала суду № 57321020, 19.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/7959/14 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.

Провадження № 22-ц/778/1060/16 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2015 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про усунення недоліків в ухвалі суду та про внесення змін до виконавчих листів по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, про визначення порядку користування земельною ділянкою, заінтересовані особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 1991 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 жовтня 1999 року замінено відповідача ОСОБА_8 на належного відповідача - ОСОБА_5

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2001 року було визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 згідно одному з варіантів за висновком експерта. Частину земельної ділянки було залишено в загальному користуванні.

Після набрання рішенням чинності ОСОБА_3 в жовтні 2014 року звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, мотивуючи це втратою оригіналу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20.11.2014 року заяву ОСОБА_3 задоволена, видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк пред'явлення його до виконання.

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про заміну боржників у виконавчому листі, оскільки змінилися власники суміжних земельних ділянок. Новими власниками цих ділянок стали ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 грудня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено. Ухвалу суду ОСОБА_3 у передбачений законом строк не оскаржувала.

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася повторно до суду з заявою про внесення змін до виконавчого листа.

В заяві просила суд у зв'язку з відмовою у відкритті виконавчого провадження Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ ВП № 47041490 та ВП № 47041564 від 26.03.2015 року усунути недоліки в ухвалі суду № 336/7959/14-ц від 20.11.2014 р. та недоліки по виконавчим листам № 2-51/01 від 04.12.2014 p., а саме вказати боржниками інших осіб, яких вона вважає правонаступниками та покласти на них певні зобов'язання, а саме, замість боржника в виконавчих листах ОСОБА_5 зазначити ОСОБА_6, замість боржника ОСОБА_9 зазначити ОСОБА_7

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2015 року з виправленою опискою ухвалою від 01 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про усунення недоліків в ухвалі суду та про внесення змін до виконавчих листів по даній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1.ч.1.ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 1991 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 1999 року замінено відповідача ОСОБА_8 на належного відповідача - ОСОБА_5

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2001 року було визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином: ОСОБА_5 на 63/100 часток виділено земельну ділянку S1 площею 436 кв.м., що менше належного на 155 кв.м.; ОСОБА_3 на 21/100 частку виділено земельні ділянки S2 площею 41 кв.м. та S3 площею 130 кв.м., загальною площею 171 кв.м.; ОСОБА_9 на 4/25 частки виділено земельну ділянку S4 площею 282 кв.м., що більше належного на 155 кв.м.

В загальне користування співвласникам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виділено земельну ділянку S5 площею 9 кв.м., в загальне користування співвласникам ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 виділено земельну ділянку S6 площею 8 кв.м., в загальне користування співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_9 виділено земельну ділянку S7 площею 45 кв.м. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т.1, а.с.183- 184).

Із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, мотивуючи це втратою оригіналу, ОСОБА_3 звернулася до суду в жовтні 2014 року (т.1, а.с.198).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2014 року заяву ОСОБА_3 задоволено, видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк пред'явлення його до виконання (т.1, а.с. 220-221).

Як вбачається з дублікатів виконавчих листів про справі № 2-51/01, які були видані Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 04.12.2014 року, в них зазначені сторони ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ( т. 1 а.с. 236-237).

Судом першої інстанції встановлено, що 08.12.2014 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про заміну боржників у виконавчому провадженні, а саме: ОСОБА_9 замінити ОСОБА_7, ОСОБА_5 на ОСОБА_6 у зв'язку зі зміною власників часток домоволодіння.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2014 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про заміну боржників у виконавчому провадженні, оскільки заявницею не було надано доказів на підтвердження відкриття виконавчого провадження, а також що зазначені у заяві особи є правонаступниками сторін, зазначених у рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2001 року (т.1 а.с. 227).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленого Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

07 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, яку уточнила 14 квітня 2015 року та 15 квітня 2015 року, про внесення змін до ухвали суду від 20.11.2014 року та до виконавчих листів (т.1, а.с.234-235). Посилаючись на постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Іващенко Ю.Ю. від 26.03.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, просила:

-в ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20.11.2014 року внести зміни, зазначивши боржником ОСОБА_9;

-усунути недоліки у виконавчих листах № 2-51/01 від 04.12.2014 року, шляхом внесення до виконавчих листів заходів примусового характеру, а саме: зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не чинити перешкод по установці паркану, вирівняти площу ділянки площею 130 кв.м., знести паркан, зобов'язати ОСОБА_5 встановити паркан, віддати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1 кв.м.; зобов'язати ОСОБА_9 вирівняти земельну ділянку та знести паркан, дотримувати межу та не перешкоджати проходу ОСОБА_3 до земельної ділянки площею 130 кв.м., не здійснювати будівництво, не перешкоджати в обслуговуванні та ремонті будинку; допомогти вирівняти висоту паркану, розрізати паркан та встановити та закріпити новий паркан та інше.

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись 23.09.2001 року до суду з позовом до ОСОБА_9, позивач просила здійснити розділ житлового будинку АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою за зазначеною адресою (т. 1 а.с. 4).

Заявою від 11.12.2000 року ОСОБА_3 відмовилась від позовних вимог в частині розділу житлового будинку та ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2000 року зазначена відмова прийнята судом, провадження в цій частині закрито (т.1, а.с.165).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3, починаючи з 11 грудня 2000 року та до розгляду справи 06 лютого 2001року, підтримувала позовні вимоги до ОСОБА_9 лише в частині визначення порядку користування земельною ділянкою; будь-яких інших вимог щодо перерозподілу часток у власності на домоволодіння, визнання права власності, зобов'язання вчинити дії (встановлення чи знесення парканів, звільнення земельних ділянок чи їх вирівнювання, тощо) не заявляла, підстави для їх розгляду у суду були відсутні.

Таким чином встановивши, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2001 року не вирішувались вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для внесення змін до виконавчих листів шляхом внесення до виконавчих листів відповідних заходів примусового характеру.

За положеннями ч.1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Іващенко Ю.Ю. від 26.03.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ОСОБА_3 не оскаржувалась, виконавче провадження за виконавчими листами про справі № 2-51/01, які були видані Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 04.12.2014 року, не відкривалось, а тому вимоги заявниці про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме ОСОБА_9 на ОСОБА_7, ОСОБА_5 на ОСОБА_6 є передчасними.

Крім того, 24 грудня 2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя (т.2, а.с.158-159) постановлено ухвалу, якою провадження у справі по заяві ОСОБА_3, про усунення недоліків в ухвалі суду та внесення змін до виконавчих листів по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою, заінтересовані особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 закрито в частині відповідача ОСОБА_9 (т.2, а.с.158-159).

Право сторони, яка брала участь у справі, на оскарження ухвали суду на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду передбачено ст.ст.292-293 ЦПК України.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2014 року про видачу дублікату виконавчого листа заявницею ОСОБА_3 оскаржено не було.

Внесення змін та доповнень до ухвали суду, яка набрали законної сили, в спосіб іншій, ніж встановлений ст.ст.292-293 ЦПК України законом не передбачено.

Судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 є правильним. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до не згоди з рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2001 року, намаганням внести зміни до резолютивної частини зазначеного рішення, не містять під собою правового підґрунтя, та не спростовують висновок суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують її законність, підстав для її скасування та постановлення нової ухвали, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307,312,313,315,317 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: