Ухвала суду № 57318099, 19.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/4836/16-ц

Провадження № 2/760/3185/16

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 квітня 2016 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шевченко Л. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація, про звільнення земельної ділянки, визнання будівництва самочинним та знесення самочинного будівництва,

в с т а н о в и в:

14.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація, про звільнення земельної ділянки, визнання будівництва самочинним та знесення самочинного будівництва.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18.03.2016 зазначена позовна заява залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 119 ЦПК.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

У пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».

Так, позивач у своїй позовній заяві просить зобов'язати ОСОБА_2, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1, який проживає за адресою: 03061. М. Київ, АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 шляхом знесення за власний рахунок самовільно побудованої двоповерхової будівлі разом з гаражем, зобов'язати ОСОБА_2 в добровільному порядку вчинити демонтаж за власний рахунок за самочинно заведений двоповерховий будинок разом з гаражем; у разі не знесення ОСОБА_2 у добровільному порядку самовільно побудованої двоповерхової будівлі з гаражем в двох місячний строк провести його знесення через міський відділ Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції за рахунок ОСОБА_2 та зобов'язати ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, допустити працівників організації (по розробці проекту землеустрою) провести геодезичні роботи.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 6 від 30.03.2010 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснив, що «при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку (пункт 4).

Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК) (пункт 5)».

Таким чином, позивач не обґрунтував, що двоповерхова будівля разом з гаражем є самочинним будівництвом в контексті вимог норм чинного законодавства, а також не зазначив докази, що підтверджують ці обставини.

Враховуючи принцип диспозитивності, суд обмежений у можливості виявляти свою ініціативу. Суд зобов'язаний вирішувати спори лише в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог і на підставі поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Таким чином, суд позбавлений можливості визначити норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішити справу.

Крім цього, у разі виконання вимог, які зазначені в цій ухвалі, позивачу належить залучити до участі у справі Київську міську раду.

Частина п'ята статті 119 ЦПК передбачає, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Подаючи позов, позивач зазначив що він звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Посилаючись на вказану правову норму, позивач не зазначив доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

У разі не зазначення доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, позивачу належить сплати судовий збір та подати документ, що підтверджує його сплату.

Так, позивач подав цивільний позов, в якому одночасно об'єднав п'ять самостійних вимог немайнового характеру.

Абзац другий частини третьої статті 6 Закону «Про судовий збір» передбачає, що «у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру».

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.

Отже, позивачу у разі не зазначення доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору належить буде сплатити судовий збір у розмірі 2 756 грн. Реквізитами для сплати судового збору є: розрахунковий рахунок № 31212206700010, утримувач коштів ГУДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: ГУ ДК у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу 22030001; 050, «судовий збір».

Крім цього, частина перша статті 120 ЦПК передбачає, що «позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб».

Позивач подав лише позовну заяву, однак не додав перелік документів, що додаються до заяви для суду та копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Ухвалою від 18.03.2016 про залишення позовної заяви без руху позивачу було запропоновано усунути недоліки шляхом подання нової, належним чином оформленої позовної заяви, її копій та копій доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі та належного доказу сплати судового збору.

Строк для усунення недоліків був встановлений - три дні з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав вищезазначену ухвалу 05.04.2016. Отже строк для усунення недоліків закінчився 08.04.2016. Станом на день постановлення цієї ухвали позивач недоліки позовної заяви не усунув.

Частина друга статті 121 ЦПК передбачає «якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві».

Таким чином, позовну заяву належить визнати неподаною та повернути позивачеві.

Керуючись статтями 119, 121 ЦПК, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація, про звільнення земельної ділянки, визнання будівництва самочинним та знесення самочинного будівництва вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Л. В. Шевченко