Ухвала суду № 57316976, 21.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/185/16 Справа № 695/993/16-к Категорія: ст. 183, 193, 199 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Савенко В.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів Іваненка І. В. Биби Ю. В.Биби Ю. В., Попельнюха Р. О.Попельнюха Р. О.

при секретарі Єгоровій С. А., Чуйко А. В.

за участю прокурора Омельченка В. В., Онищенка І. С.

підозрюваного ОСОБА_5

захисника Некоза М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката Некоза Миколи Миколайовича на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2016 року, якою застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 30 травня 2016 року, відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, громадянина України, українця, з середньою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не одруженого, не працює, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він 01.04.2016 року за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна прибув з міста Полтава до м. Золотоноша Черкаської області на автомобілі Лада Пріора д.н.з. НОМЕР_1 та в подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з метою особистого незаконного збагачення, перебуваючи поблизу приміщення ПАТ КБ «ПриватБанк», що розташований за адресою місто Золотоноша, вул. Шевченка, 169 а, після того як ОСОБА_7 металевим предметом, схожим на спицю, проткнув заднє праве колесо автомобіля НОМЕР_2, що належить потерпілому ОСОБА_10, та останній сів до нього разом з вищевказаними громадянами (при цьому ОСОБА_8 перебував за кермом та ОСОБА_5 на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_7 на задньому), прослідував за ним, де в подальшому близько 14:00, знаходячись на автодорозі Запоріжжя - Бориспіль, неподалік з'їзду з автодороги до с. Домантове Золотоніського району Черкаської області, скориставшись тим, що ОСОБА_10 зупинив автомобіль на узбіччі для заміни заднього правого колеса у зв'язку з його пошкодженням, чекав та спостерігав як ОСОБА_7 таємно, відкривши передні ліві водійські дверцята з автомобіля НОМЕР_2, здійснив крадіжку особистих речей ОСОБА_10, а саме: шкіряної сумки, брезентового мішка та грошових коштів у сумі 8 750 гривень, купюрами по 200 та 50 гривень та в подальшому, коли дії ОСОБА_7 були виявлені потерпілим, останній продовжив свою злочинну поведінку з метою заволодіння майном, при цьому шкіряну сумку та брезентовий мішок покинув на місці події, а грошовими коштами заволодів разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з місця події зник на згадуваному автомобілі.

При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перебували в автомобілі Лада Пріора, д.н.з. НОМЕР_1 приблизно за 400 м. від місця вчинення кримінального правопорушення та будучи достовірно усвідомленими в протиправних діях ОСОБА_7 спостерігали за ним та чекали закінчення вчинення кримінального правопорушення.

По даному факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені матеріали кримінального провадження № 12016250150000340 від 01.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України.

Слідчий Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Блізніков В. С. за погодженням з прокурором Золотоніської місцевої прокуратури Черненком Т. Ю. звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5

Ухвалою слідчого судді від 04 квітня 2016 року застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 30.05.2016 року, та визначений розмір застави в розмірі 100 000 грн., в разі сплати якої вирішено покласти на підозрюваного зобов'язання: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, судді за першою вимогою; не відлучатися за межі свого місця проживання в АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання. Строк тримання під вартою вирішено рахувати з 01.04.2016 року.

Ухвала слідчого судді мотивована наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення; наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України; недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, слідчим суддею враховано тяжкість злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що докази щодо вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення є вагомими, ОСОБА_5 офіційно не одружений, не працює, сталих соціальних зв'язків не має. Також слідчий суддя врахував, що ОСОБА_5 проживає в іншій місцевості в м. Полтава, що створює ризики неприбуття підозрюваного за викликом до правоохоронних органів та зволікання при розслідуванні вказаного кримінального правопорушення.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат Некоз М. М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2016 року та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.

Вказує, що сторона обвинувачення не навела достатніх, достовірних та належних доказів наявності обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Крім того, допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_7, пояснив, що він маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, самостійно вчинив крадіжку вищезазначеного майна потерпілого ОСОБА_10, про свої злочинні наміри ОСОБА_13 та ОСОБА_8 не повідомляв.

Також указує, що прокурором не доведено в повній мірі наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не подано жодних характеризуючих даних на особу підозрюваного, не надано жодного доводу про те, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі Мамедова проти Росії - справа № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року посилання на тяжкість обвинувачення як головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Відповідно рішенням ЄСПЛ у справі «Бойченко проти Молдови» - справа №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав, з яких вони вважають обрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання під вартою.

У відповідності до рішення ЄСПЛ «Кліпиш проти України» - справа №30671/04 рішення від 23 лютого 2012 року підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами, небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для взяття під варту.

Згідно рішення ЄСПРЛ «Суалоя проти Естонії» від 15 лютого 2005 року, в якому зазначено, що сама лише відсутність у затриманого постійного місця проживання не є приводом для побоювань, що він може утекти. Так само і відсутність у особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона схилиться до вчинення нових злочинів.

Разом з тим, апелянт зазначає, що підозрюваний ОСОБА_5 має сталі міцні соціальні зв'язки, за місцем фактичного проживання в м. Полтаві характеризується позитивно, проживає разом зі своєю сім'єю цивільною дружиною ОСОБА_14 та на їхньому утриманні перебувають неповнолітні діти дочка ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка являється інвалідом з дитинства, та донька ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимий.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник підтримали апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені.

Прокурор заперечив проти апеляційної скарги та просив її відхилити. Вказав, що існує надто великий ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може зникнути з метою ухилення від відповідальності, вчинити нові злочини.

Заслухавши суддю доповідача, підозрюваного, захисника, прокурора, вивчивши матеріли кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, й до підозрюваного варто застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При цьому підставою для застосування такого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 вказаної вище статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

На думку колегії суддів, слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано встановив, що за матеріалами досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років.

Але колегія суддів не погоджується з позицією слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризиків того, що підозрюваний намагатиметься уникнути притягнення до кримінальної відповідальності та може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів не вбачає достатньо ймовірною загрозу незаконного впливу на потерпілого у кримінальному провадженні з боку підозрюваного за умови його перебування на свободі, оскільки він буде перебувати під домашнім арештом у іншому місті - Полтаві.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, до відповідальності притягується вперше, має на утриманні неповнолітніх дітей (в тому числі дитину інваліда). Це вказує на незначну ймовірність вчинення ним нових злочинів, а також спроби уникнути відповідальності.

Крім цього, колегія суддів враховує, що за змістом висунутої особі підозри він підозрюється у вчиненні злочину проти власності, не пов'язаного із застосуванням насильства до особи, а саме у співучасті в пограбуванні, де він не вчиняв активних дій щодо безпосереднього заволодіння майном потерпілої особи.

Враховуючи це, колегія суддів вбачає, що на даний час дієво запобігти певним проявам можливої негативної процесуальної поведінки особи може такий запобіжний захід як домашній арешт з обов'язковим застосуванням засобу електронного контролю та зобов'язанням прибувати за кожним викликом до органів слідства і суду, а також із зобов'язанням здати слідчому на зберігання документи, які дають право виїзду за кордон.

Враховуючи указане вище та керуючись ст. ст. 193, 194, 199, 396, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката Некоза М. М. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2016 року, якою застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 30 травня 2016 року, щодо ОСОБА_5, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу.

У задоволенні клопотання старшого слідчого Золотоніського відділу ГУ НП в Черкаській області Блізнікова В. М. про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 30 травня 2016 року включно.

Заборонити ОСОБА_5 залишати місце свого проживання у АДРЕСА_3, у період з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин кожного дня.

Зобов'язати ОСОБА_5:

- з'являтися за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд з України;

- носити електронний засіб контролю.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :