Рішення № 57316919, 19.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1085/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Матвієнко М. В. Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКорнієнко Н. В.суддівГончар Н. І. , Пономаренка В. В. при секретаріГончар Л. В.

з участю: представника ПАТ «ДельтаБанк» Пастухова О.В.,

представника ОСОБА_7 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_9, ОСОБА_7, третя особа - Національний банк України про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

28 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «ДельтаБанк» (далі ПАТ «ДельтаБанк», Банк) звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.06.2006 року між АКБ «ТАС Комерцбанк», правонаступником якого виступав ПАТ «СведБанк» та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, у вигляді поновлюваної кредитної лінії, з лімітом кредитування у розмірі 50 000 дол. США з розрахунку 14 % річних на строк до 21.06.2013 року.

Відповідно до додаткового договору № 2 від 25.02.11 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 22.06.2006 року, кредитний договір був викладений в новій редакції та зафіксовано розмір строкової заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 765 дол. США, згідно з п.п.1.1., 3.1.1. встановлено ануїтетну схему погашення кредиту та процентів однаковими рівними частинами по 999 доларів 81 центу до 10-го числа кожного місяця.

В подальшому, згідно з додатковим договором № 3 від 29.04.2011 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 22.06.2006 pоку, кредитний договір викладено в новій редакції та зафіксовано розмір строкової заборгованості за кредитним договором в розмірі 48 843 дол. США 32 центи, згідно з п.п. 3, 3.1., встановлено новий строк кредитування, а саме до 21.06.2023 року, а згідно з п. 3.1.1., змінено розмір щомісячного ануїтетного платежу шляхом зменшення до 698 доларів США 23 центи.

25 лютого 2011 року, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором кредиту від 22 червня 2006 року, між ПАТ «СведБанк» та ОСОБА_7 укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався перед банком в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_9 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, протягом 3-х днів, з моменту отримання претензії-вимоги.

25.05.2012 року між ВАТ «СведБанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «СведБанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «ДельтаБанк» замінює ПАТ «СведБанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ВАТ «СведБанк» до ПАТ «ДельтаБанк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «ДельтаБанк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «СведБанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість станом на 28 липня 2015 року в розмірі 51073 доларів США 28 центів, що в гривневому еквіваленті, згідно курсу НБУ станом на 28.07.2015 року, з розрахунку 2206 грн. за 100 дол. США становить 1 126 792,90 грн.

З метою захисту своїх прав та відповідно до умов договору позивач направив відповідачам рекомендованим з повідомленням про вручення претензії-вимоги, в яких повідомив, що у випадку несплати простроченої заборгованості, банк буде в судовому порядку вимагати дострокового повернення вже всього кредиту та процентів. Однак, відповідачами даний факт був проігнорований.

Тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ДельтаБанк» достроково кредит та заборгованість за кредитним договором від 22.06.2006 року станом на 28.07.2015 року в сумі 51 073 дол. США 28 центів, що в гривневому еквіваленті, згідно курсу НБУ станом на 28.07.2015 року, з розрахунку 2206 грн. за 100 дол. США становить 1 126 792,90 грн., з яких:

43436 дол. США 64 центи (еквівалент 958 311,23 грн. в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом 68845 грн. 78 коп.) - сума заборгованості за тілом кредиту;

7636 дол. США 64 центи (еквівалент 168481,67 грн. в т.ч. прострочена заборгованість по процентам 162255,48 грн.) - сума заборгованості за процентами.

16 січня 2016 року представник ПАТ «ДельтаБанк» заявив клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ПАТ «ДельтаБанк» - Національний банк України.

Ухвалою суду Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2016 року залучено до участі у справі за даним позовом в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національний банк України, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Інститутська,9 (а.с. 122).

При поданні до суду заяви про приєднання до справи довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також в судовому засіданні представник банку наголошував та просив стягнути з відповідачів розмір заборгованості в сумі 51 073,28 дол. США з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, яка становить 1 535 552,95 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ «ДельтаБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_9 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору № 016/0606/88-470 від 22.06.2006 року станом на 28.07.2015 року в сумі 51 073,28 дол. США, що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ станом на 28.07.2015 року (22,06 грн. за 1 дол. США) складає 1 126 792,90 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 43 436,64 дол. США (еквівалент - 958 311,23 грн.), сума заборгованості за процентами - 7 636,64 дол. США (еквівалент - 168 481,67 грн.)

В задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_7 як поручителя відмовлено у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення вимог за рахунок поручителя.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ДельтаБанк» зазначав, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «ДельтаБанк» задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не повністю відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «ДельтаБанк», суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість по кредитному договору підлягає стягненню лише з боржника, так як порука припинена, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК, розмір суми заборгованості в перерахунку на гривну підлягає стягненню в розмірі, зазначеному в позовній заяві, так як заява про збільшення позовних вимог в зв'язку із зміною курсу долара на момент ухвалення рішення, відповідно до ч.2 ст.31ЦПК, позивачем не подавалася.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з статтею. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 627 ЦК передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629ЦК).

Встановлено, що 22 червня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого виступав ПАТ «СведБанк», та ОСОБА_9 укладено кредитний договір у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 50 000 доларів США з розрахунку 14 % річних, на строк до 21.06.2013 року (а.с. 6-9).

Відповідно до додаткового договору № 2 від 25.02.11 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 22.06.2006 року, кредитний договір був викладений в новій редакції. Зокрема, зафіксовано розмір строкової заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 765 дол. США, в п.1.1. та п.3.1.1. договору встановлено ануїтентну схему погашення кредиту та процентів, тобто, однаковими рівними частинами по 999 доларів 81 центу до 10-го числа кожного місяця (а.с. 11-21).

Відповідно до додаткового договору № 3 від 29.04.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до кредитного договору від 22.06.2006 pоку, кредитний договір викладено в новій редакції та зафіксовано розмір строкової заборгованості за кредитним договором в розмірі 48 843 доларів США 32 центи, а в п. 3 та в п.3.1. встановлено новий строк кредитування - до 21.06.2023 року, в п. 3.1.1. змінено розмір щомісячного ануїтетного платежу, шляхом зменшення до 698 доларів США 23 центи (а.с.22-24).

25 лютого 2011 року між ПАТ «СведБанк» та ОСОБА_7 укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався перед банком в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_9 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом протягом 3-х днів з моменту отримання претензії-вимоги (а.с. 29-30).

Відповідно до договору від 29 квітня 2011 року про внесення змін та доповнень № 1 до Договору поруки № 016/0606/88-470-Р від 25.02.2011 року, договір поруки викладено в новій редакції: «Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком позичальнику у вигляді кредиту, згідно з кредитним договором від 22.06.2006 року, в сумі 48843,32 дол. США строком до 21 червня 2026 року з процентною ставкою 14% річних за їх використання». (а.с. 31).

25 травня 2012 року між ВАТ «СведБанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «СведБанк» передає (відступає) ПАТ «ДельтаБанк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «ДельтаБанк» замінює ПАТ «СведБанк», як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ВАТ «СведБанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ' «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «СведБанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 51-61).

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 28.07.2015 ОСОБА_9 має сплатити позивачу 51073,28 доларів США, з яких: 43436,64 дол. США - тіло кредиту (що в еквіваленті складає - 958311,23 грн.); 7636,64 дол. США (еквівалент - 168481,67 грн.) - відсотки за користування кредитом.

З них прострочена заборгованість по вищевказаному кредитному договорі станом на 28.07.2015 року складає: тіло кредиту - 3120,52 дол. США (еквівалент - 68845,78 грн.), відсотки - 7354,43 дол. США (еквівалент - 162255,48 грн.)(а.с. 44).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Укладаючи кредитний договір, його сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

Частиною 1 ст. 554 ЦК та п.3.1.2. договору поруки визначено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК).

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови пред'явлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобов'язання повернути кредит змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Пунктом 3.10 кредитного договору від 22.06.2006 року передбачено, що у випадках порушення умов п.п.3.8, 3.9. та 6.1. договору та/або умов іпотечного договору, що укладається між банком та позичальником /власником предмету іпотеки/ у відповідності до п.2.1. цього договору, вимога про виконання порушення зобов'язання направляється банком позичальнику /власнику предмету іпотеки/ у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30-ти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що банк направляв позичальнику письмове повідомлення про необхідність дострокового виконання зобов'язань на загальну суму 51073,28 доларів США 13 серпня 2015 року (а.с. 32).

Оскільки вимогу про дострокове повне повернення позичальником та поручителем кредиту банк пред'явив 18.08.2015 року (п.3.10. кредитного договору) (а.с. 33), то відповідачі повинні були сплатити усі належні платежі за вищезгаданим договором кредиту протягом 30 календарних днів від дня отримання такого повідомлення, тобто до 18.09.2015 року. Проте платежі не були проведені.

Щодо стягнення коштів з поручителя.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічні положення також викладені у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Верховний Суд України в своєму правовому висновку у цивільній справі №6-53цс14 від 17.09.2014р., який є обов'язковим для застосування в аналогічних справах, дійшов висновку про те, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). Таким чином, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором (п.10 Договору поруки).

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів (п.п. 3.9., 3.10).

Пунктом 4.5 кредитного договору встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 30 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня повернути кредит у повному обсязі, сплатити відсотки та штрафи.

Отже, сторони врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Встановлено, що ОСОБА_9 здійснила останній платіж 09 травня 2014 року (а.с. 143).

Оскільки строк виконання основного зобов'язання договором було змінено, тобто строк користування кредитом достроково сплив 10 червня 2014 року - через 30 календарних днів з дати, коли позичальник перестав сплачувати кредит, нараховані проценти за кредитом та штрафні санкції, тому строк у шість місяців від дня настання зміненого строку виконання основного зобов'язання закінчився 10 грудня 2014 року, натомість ПАТ "ДельтаБанк" звернулося до суду з позовом поза межами цього строку, зокрема 28 серпня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач у зазначений строк не пред'явив позов до поручителя ОСОБА_7 про виконання зобов'язань за кредитним договором, а тому зобов'язання за договором поруки є припиненим.

Кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами зазначеного строку, оскільки із закінченням строку припинилось матеріальне право.

Тому, вимога ПАТ «Дельта Банк» в частині стягнення солідарно із поручителя ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором від 22.06.2006 року укладеного із ОСОБА_9, задоволенню не підлягає у зв'язку із припиненням права кредитора на задоволення вимог за рахунок поручителя.

З цих підстав заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню лише з основного боржника ОСОБА_9.

Що стосується доводів апелянта в частині стягнення заборгованості в сумі 51073,28 дол. США із розрахунку курсу НБУ станом на час ухвалення рішення, то колегія суддів вважає їх законними та обґрунтованими.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки зазначені вимоги не заявлені шляхом подання письмової заяви про збільшення позовних вимог відповідно до ст. 31 ЦПК України та не оплачені судовим збором у зв'язку із збільшенням позовних вимог позивачем, то вони не підлягають до задоволення.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Тобто, це не є збільшенням позовних вимог в розумінні ч.2 статті 31 ЦПК, так як розмір боргу у валюті, в якій брався кредит, не міняється.

Що стосується судового збору, то за даним позовом він в любому випадку перевищує 3 розміри мінімальної заробітної плати (1218 грн.), встановленої законом на 1 січня календарного року (2015 р.). Проте, позивач від його сплати був звільнений.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вказаного не врахував та визначив розмір заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом, який встановлено Національним банком України станом на 28 липня 2015 року, тоді як на день ухвалення рішення судом (09.03.2016 року) офіційний курс гривні до долара США, був встановлений НБУ 2649,7130 грн.(довідка додається).

Не є правильним розрахунок в гривневому еквіваленті і представника позивача, який вказав, що станом на 11.02.2016 року курс гривні до долара США становив 27,4715 грн., а тому до стягнення підлягає 51 073,28 дол. США, що в перерахунку на національну валюту становить 1 535 552,95 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити в цій частині рішення суду, стягнувши з ОСОБА_9 на користь позивача 51073,28 дол. США , що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ станом на 09.03.2016 року становить 1 353 295,34 грн.(26,497130х 51 073,28).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не в повній мірі врахував всі обставини справи і зокрема, зазначені вище норми матеріального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Питання судових витрат судом першої інстанції також вирішено не вірно, оскільки відповідно до пп..1п.1ст.4 Закону України «Про судовий збір», який діяв на день подання позовної заяви (28.08.2015 року) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, яка на вказану дату становила 1218 грн. Тому до стягнення з ОСОБА_9 в дохід держави (позивач був звільнений від сплати судового збору), підлягає сума 3654 грн., виходячи з ціни позову 1 126 792,90 грн.

З цих підстав рішення суду і в цій частині також підлягає до зміни.

Крім того, до стягнення з ОСОБА_9 на користь ПАТ «ДельтаБанк» підлягає сума судового збору, сплаченого ним при поданні апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303. 307. 309. 314. 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» - задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_9, ОСОБА_7, третя особа - Національний банк України про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині перерахунку доларів США на національну валюту та в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору № 016/0606/88-470 від 22.06.2006 року в розмірі 51 073,28 (п'ятдесят одна тисяча сімдесят три) долари США 28 центів, що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ станом на 09.03.2016 року становить 1 353 295,34 (один міліон триста п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто п?ять) грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_9 в дохід держави 3654 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ПАТ «ДельтаБанк» 4019,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «ДельтаБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_7, як з поручителя, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :