Ухвала суду № 57314610, 19.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/510/14-ц Головуючий у І інстанції Шестопалова Я. В.Провадження № 22-ц/780/945/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 38 19.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ворзельської селищної ради Київської області, треті особи Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно. Заявлений позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла її рідна сестра ОСОБА_6, яка за життя склала заповіт на усе належне їй майно на ім'я свого сина ОСОБА_7 Однак ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, у встановленому законом порядку спадщину не прийняв, інші спадкоємці за заповітом та за законом відсутні. Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт її родинних відносин з ОСОБА_6 та надано додатковий строк для прийняття спадщини, але постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності у зв'язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів. Посилаючись на те, що правовстановлюючі документи було втрачено та вона не має можливості отримати право власності на спадкове майно, просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, земельні ділянки пл. 0,1943 га. та пл. 0,0500 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Третя особа ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що вона та її мати ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 як дружина та діти спадкодавця, і у встановлений законодавством строк прийняли спадщину після його смерті. ОСОБА_7 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6, так як постійно проживав разом із нею на час відкриття спадщини і заяву про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав; позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги в порядку спадкування за законом як сестра спадкодавця, наведеним обставинам Ірпінський міський суд Київської області, як вважає апелянт, належної правової оцінки не надав.

12 квітня 2016 року до суду надійшло клопотання третьої особи ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи в зв'язку із тим, що вона із 01 квітня 2016 року по червень 2016 року перебуває за межами України у Республіці Польща, і вона не має можливості направити до суду свого представника для повного та всебічного розгляду даної справи, а також для належної реалізації права на захист.

Відповідно до ст. 164 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними. Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

Дане клопотання колегія суддів відхиляє в зв'язку із недоведенням поважності причин неявки та враховує, що із доданої копії візи вбачається, що її надано на термін із 08 грудня 2015 року по 04 грудня 2016 року, з чого неможливо беззаперечно встановити намір виїзду особи у конкретний період і існування наміру виїзду взагалі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_6 позивач являється єдиним спадкоємцем за законом, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6

За життя 01 липня 2011 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право та що згідно із законодавством України може бути успадкованим, в повному обсязі, без будь-яких випадків, заповіла своєму сину ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 помер, у січні 2013 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса від 27 серпня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на житловий будинок та земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1. Відмова мотивована тим, що спадкодавець у встановлений законом спосіб спадщини не прийняв, оскільки відповідно до довідки, виданої Ірпінським комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Ірпінь» 11 січня 2013 року № 41, на день смерті його матері ОСОБА_6 він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, а його мати зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, та не надано копію рішення суду про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті його матері ОСОБА_6 Крім того, спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не відкривалась (а. с. 129 т. 2).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5, Ірпінська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, в задоволенні позову відмовлено. У даному рішенні суд прийшов до висновку про недоведеність факту постійного проживання ОСОБА_7 зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини (а. с. 161 - 169 т. 1).

Крім того, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2013 року встановлено факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_6 є рідною сестрою ОСОБА_3, а рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 серпня 2013 року позивачу встановлено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Постановою державного нотаріуса № 2072/02-31 від 09 грудня 2013 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на будинок та земельні ділянки.

До спадкової маси ОСОБА_6 на момент її смерті належали ? частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1, земельні ділянки пл. 0,1943 га. та пл. 0,0500 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за цією ж адресою, що підтверджується державними актами на право власності на землю та свідоцтвами про право на спадщину.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. 1218 ЦК України, згідно якої до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 1261, 1262 ЦК України першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця.

Відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував наведені вимоги закону, встановивши, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_7 на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 та не прийняв спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України, а тому право на спадкування спірного майна - будинку та двох земельних ділянок згідно ст. 1223 ЦК України перейшло до позивача як спадкоємця другої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, яка та прийняла спадщину у встановлений законом спосіб шляхом подання заяви до нотаріальної контори.

Таким чином, наведені позивачем обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у встановлений законом строк прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, висновків суду першої інстанції не спростовують і не мають відношення до суті спору, оскільки прийняття спадщини зазначеними особами не впливає на попереднє прийняття спадщини його спадкодавцем ОСОБА_7 і відповідно набуття права на спірне майно.

Посилання апеляційної скарги на обставини фактичного проживання ОСОБА_7 із ОСОБА_6 без реєстрації колегія суддів відхиляє, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_7 на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, зокрема це встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 квітня 2014 року, а тому згідно ч. 3 ст. 60 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню. Отже, судом першої інстанції надано цим обставинам належної правової оцінки, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів також відхиляє як підстави скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права та неповідомлення її про час і місце розгляду справи.

Дійсно, із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи 04 листопада 2015 року, однак із матеріалів справи вбачається, що справа тривалий час знаходилась в провадженні Ірпінського міського суду Київської області, ухвалою від 26 травня 2015 року ОСОБА_2 була залучена до участі в справі як третя особа та була обізнана про рух справи.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.