Ухвала суду № 57314598, 20.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1767/15-ц Головуючий у І інстанції Кравець О. А.Провадження № 22-ц/780/2438/16 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 38 20.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Антоненко В.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Петленко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Тетіївська нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, звернувся до суду із вказаним позовом у відповідності до норм ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України та просив усунути від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 її чоловіка ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 52 роки померла ОСОБА_5, яка приходиться бабусею його сину ОСОБА_3 та який відноситься до спадкоємців за законом.

Зазначав, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і окрім його сина ОСОБА_3 право на спадкування має відповідач, як чоловік спадкодавця.

Посилався на те, що спадкодавець ОСОБА_5 страждала на тяжкі хвороби, а тому потребувала постійного догляду та лікування.

Вказував, що відповідач у вересні 2013 року пішов з будинку де проживав разом із ОСОБА_5 та більше не підтримував з нею зв'язків, станом здоров'я не цікавився, а тому вважає, що він підлягає усуненню від права на спадкування за законом як особа, яка ухилилась від надання допомоги спадкодавцеві, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку доказів у справі, незаконність і необґрунтованість рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом ч.5 ст.1224 ЦК України позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво була у безпорадному стані, потребувала сторонньої допомоги, а відповідач ОСОБА_4 умисно ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 52 роки померла ОСОБА_5.

Померла ОСОБА_5 була дружиною ОСОБА_4, та бабусею ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвами про народження та свідоцтвом про шлюб.

ОСОБА_5 заповіту на випадок своєї смерті не складала, а тому спадкування здійснюється за законом.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді вигляді 1/2 частини житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Спадкоємцями ОСОБА_5, являються в рівних долях її чоловік ОСОБА_4, з яким вона зареєструвала шлюб 27 березня 2013 року, її мати ОСОБА_7 та її онук неповнолітній ОСОБА_3, оскільки його мати ОСОБА_8, яка була єдиною дочкою ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Згідно листа Державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г., ОСОБА_4 в строк встановлений Законом подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після його дружини ОСОБА_5, мати ОСОБА_5 - ОСОБА_7 в заяві до нотаріальної контори в установлений законом строк відмовилась від належної їй частки спадщини на користь неповнолітнього онука спадкодавиці ОСОБА_3

Таким чином, неповнолітній син позивача ОСОБА_3 має право на 2/3 частини спадщини після смерті ОСОБА_5, а відповідач відповідно на 1/3 частину, як чоловік, що пережив дружину.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Встановивши вказані обставини справи, з врахуванням предмету та правових підстав позову, доказів, наданих сторонами на підтвердження - заперечення позову, положень ч.5 ст.1224 ЦК України суд прийшов до вірного висновку, що позивачами відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України не доведено, що спадкодавець перебувала в безпорадному стані, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, а відповідач умисно ухилявся від обов'язку щодо надання допомоги.

Суд дав оцінку доказам позивача на підтвердження позовних вимог і зазначив у рішенні, що померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 не була людиною похилого віку, працювала та доглядала за господарством, хворіла на цукровий діабет та хворобу серця, проте їй не було встановлено інвалідність. Медична документація не є належним доказом перебування спадкодавця у безпорадному стані за змістом ч.5 ст.1224 ЦК України.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги на неправильну оцінку судом довідки за №193 від 22.02.20016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_5 з 18 по ІНФОРМАЦІЯ_2 року перебувала в лікарні у тяжкому стані і потребувала сторонньої допомоги, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як суд дав вірну юридичну оцінку вказаній обставині і обґрунтовано вказав, що у цей період ОСОБА_5 перебувала у реанімаційному відділенні лікарні і медичну допомогу їй надавали працівники лікарні.

Доказів того, що відповідача було повідомлено про перебування ОСОБА_5 в лікарні і він знаючи про це, не надавав допомоги спадкодавцеві, позивачем не надано.

Інші доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку доказів у справі, незаконність і необґрунтованість рішення не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: