Ухвала суду № 57314368, 22.04.2016, Миронівський районний суд Київської області

22.04.2016 Єдиний унікальний № 371/322/16-ц

Провадження № 2-з/371/3/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2 про повернення позики,

У С Т А Н О В И В :

Заявник подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі шляхом накладення арешту на майно у виді вантажного автомобіля марки та моделі «МАН Л 2000 8.145».

Заяву обґрунтував тими обставинами, що невжиття заходів забезпечення позову зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач не має бажання повертати борг.

Заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

У статті 152 ЦПК України закріплено види забезпечення позову та обмеження щодо їх застосування. Згідно з положеннями частини 1 статті 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд також повинен керуватися конкретними обставинами справи, враховуючи також і обґрунтування своєї заяви ініціатором забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач вказав причини, у звязку з якими потрібно його забезпечити.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обовязок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобовязаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

28 березня 2016 року позивач звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій заявив вимоги про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 176908,20 грн.

Між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Ціна позову становить 176908,20 грн.

Захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно може бути застосовано щодо майна чи коштів, які належать відповідачу і знаходяться в нього або в інших осіб.

Заявник зазначив майно, на яке просить накласти арешт, проте не надав докази його наявності у відповідача на час вирішення питання про арешт, не зазначив вартість майна, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо забезпечення позову з урахуванням співмірності позовних вимог.

Додана до заяви про забезпечення позову реєстраційна картка ТЗ, за змістом якої вантажний автомобіль марки та моделі «МАН Л 2000 8.145» був зареєстрований за відповідачем 26 серпня 2014 року, не є доказом належності відповідачу на праві власності вказаного нерухомого майна на даний час.

Тому, такий спосіб забезпечення позову, як його арешт, не може бути застосовано.

Оскільки підстави для забезпечення позову мають місце, доцільно обрати інший вид забезпечення позову, повязаний із обмеженням права відповідача вчиняти певні фактичні дії.

Можна припустити, що відчуження майна, належного відповідачу на праві власності, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Вказані обставини є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 151 - 153, 208, 210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2 про повернення позики задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню належного йому на праві приватної власності майна.

Вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно залишити без задоволення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом п'ятиденного терміну з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя підпис ОСОБА_3

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук