Рішення № 57313633, 14.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3549/12-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Бім-Буд» про визнання дійсним договору позики та стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа- ТОВ «Бім-Буд», про визнання недійсним договору позики , а також за позовом ТОВ «Бім-Буд» про визнання договору позики частково недійсним, за апеляційною скаргою ТОВ «Бім-Буд» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 13 січня 2010 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір позики про надання останній коштів в сумі 2110000 грн., строком до 14 квітня 2011 року.

Відповідно до п.8 договору у разі порушення строків повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 15 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Даною угодою також передбачено, що ТОВ «Бім-Буд» є майновим поручителем виконання позичальником умов договору позики, яке зобов'язується в подальшому укласти з позикодавцем договір іпотеки майнового комплексу та комплексу будівель, розташованих в АДРЕСА_1 ( п.9 договору).

ОСОБА_1 зазначає, що 13 січня 2010 року між нею та ТОВ «Бім-Буд» також укладений договір поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну з ОСОБА_2 відповідальність за виконання останньою умов договору позики.

На даний час відповідачка заперечує факт отримання коштів за спірною угодою та не повертає позику.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила визнати дійсним договір позики та стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ТОВ «Бім-Буд» борг за договором позики в сумі 2110000 грн., а також 60698 грн. 40 коп. пені, три відсотки річних в сумі 12140 грн. 80 коп. та 48300 грн. інфляційних нарахувань.

3 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи - ТОВ «Бім-Буд», в якому просила визнати вказаний договір позики недійсним з тих підстав, що кошти в сумі 2110000 грн. їй не були передані. Окрім того, дана угода не була підписана поручителем - ТОВ «Бім-Буд», що свідчить про відсутність згоди сторін щодо істотних умов договору.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2013 зазначені справи об'єднано в одне провадження.

Окрім того, ТОВ «Бім-Буд» у січні 2013 року звернулося до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним п. 9 договору позики, відповідно до якого товариство є майновим поручителем виконання позичальником обов'язків та зобов'язується укласти з позикодавцем договір іпотеки нерухомого майна.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що не мав наміру виступати майновим поручителем за договором позики. Дана угода не підписана ним, що вказує на відсутність його волевиявлення на вчинення правочину.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 вересня 2013 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Бім-Буд» про визнання дійсним договору позики та стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа- ТОВ «Бім-Буд», про визнання недійсним договору позики, об'єднано в одне провадження зі справою за позовом ТОВ «Бім-Буд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним п.9 договору позики.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір позики, укладений 13 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ТОВ «Бім-Буд» на користь ОСОБА_1 2231139 грн. 20 коп. боргу за договором позики від 13 січня 2010 року, з яких: 2110000 грн.- основний борг; 60698 грн. 40 коп.- 15 % пені; 12140 грн. 80 коп.- 3% річних; 48300 грн. - інфляційні.

Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_2 та ТОВ «Бім-Буд» на користь ОСОБА_1 1820 грн. понесених судових витрат на оплату судового збору, а саме, - по 910 грн. з кожного.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 13 січня 2010 року недійсним - відмовлено за безпідставністю.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Бім-Буд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 9 договору позики від 13 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,- відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Бім-Буд», посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині визнання дійсним договору позики та стягнення в солідарному порядку з товариства заборгованості за даним договором, ухваливши в цій частині нове рішення, - про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Окрім того, апелянт просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні його позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним п.9 договору позики, та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказаний позов.

Зокрема, зазначає, що суд, порушивши правила підсудності, після початку розгляду спору по суті, об'єднав в одне провадження справи, які перебували на розгляді у іншому суді. При цьому, суд залишив поза увагою ту обставину, що зазначені позови не є однорідними.

Окрім того, при вирішенні питання щодо стягнення заборгованості за договором позики із ТОВ «Бім-Буд», суд не застосував до спірних правовідносин положення ч.4 ст. 559 ЦК України, адже кредитор протягом строку дії договору поруки не звернувся з вимогою до поручителя.

Також, звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу в солідарному порядку, ОСОБА_1 посилалась лише на спірний договір позики та договір іпотеки, укладений між нею та ТОВ «Бім-Буд» 13 січня 2010 року.

В подальшому, після початку розгляду справи по суті, нею була подана заява, в якій позивачка просила стягнути борг в солідарному порядку на підставі договору поруки, укладеного 13 січня 2010 року з ТОВ «Бім-Буд». Однак, подання уточненої позовної заяви свідчить про недотримання вимог ст. 31 ЦПК України, що призвело до порушення прав інших учасників судового процесу, в тому числі й товариства.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд не врахував вимоги цивільного законодавства та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, згідно з якими визнання договору дійсним можливе лише у випадках, передбачених ст.ст.218 та 220 ЦК України.

Окрім того, висновок суду першої інстанції про те, що п.9 спірного договору не порушує права ТОВ «Бім-Буд», є помилковим, оскільки відповідно до даної умови договору на товариство покладений обов'язок укласти договір іпотеки належного йому майна, а також договір про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя.

В судовому засіданні представник ТОВ «Бім-Буд» підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

На думку представника ОСОБА_1, апеляційна скарга є безпідставною, адже порушення судом правил підсудності не є підставою скасування рішення.

Посилання представника ТОВ «Бім-Буд» на ту обставину, що договір поруки є припиненим, спростовується змістом рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 березня 2015 року, яке набрало законної сили.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що договір позики слід визнати дійсним та з ТОВ «Бім-Буд», як з поручителя, підлягає стягненню в солідарному порядку борг за спірною угодою

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

В судовому засіданні встановлено, що 13 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики про надання останній грошових коштів в сумі 2110000 грн., строком до 14 квітня 2011 року.

Пунктом 9 даної угоди передбачено, що майновим поручителем виконання позичальником обов'язків за цим договором виступає ТОВ «Бім-Буд», яке зобов'язується укласти з позикодавцем договір іпотеки нерухомого майна - майнового комплексу, загальною площею 1333,5 кв.м., а саме: складу «Е», площею 358,2 кв.м.; гаража «З», площею 205,6 кв.м; адміністративно-виробничої будівлі «Г», площею 769,7 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1, та комплексу будівель, загальною площею 195,4 кв.м., а саме: будівлі екстракційного цеху «Ж», площею 118,8 кв.м; будівлі колишньої котельні з трубою «Д, И», площею 76,6 кв.м; туалету «У», розташованих за вказаною адресою, а також договір про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на це нерухоме майно. Зазначені договори є невід'ємною частиною договору позики.

13 січня 2010 року між ТОВ «Бім-Буд» та ОСОБА_1 укладений договір поруки, за умовами якого товариство зобов'язувалось відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 обов'язків, що виникли з договору позики від 13 січня 2010 року.

Відповідно до підпунктів 3.1,3.2 пункту 3 та підпункту 4.1 пункту 4 даного договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Проте, в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.4 цього договору.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником у сумі, яка становить 2110000 грн., майном, яке поручитель передає в іпотеку, а саме: майновим комплексом, загальною площею 1333,5 кв.м (склад «Е», площею 358,2 кв.м; гараж «З», площею 205,6 кв.м; адміністративно-виробнича будівля «Г», площею 769,7 кв.м), який розташований в АДРЕСА_1, та комплексом будівель, загальною площею 195,4 кв.м (будівля екстракційного цеху «Ж», площею 118,8 кв.м; будівля колишньої котельні з трубою «Д, И», площею 76,6 кв.м; туалет «У»), розташованих за вказаною адресою.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 березня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бім-Буд» до ОСОБА_1, третя особа- ОСОБА_2, про визнання поруки припиненою.

При вирішенні питання про визнання дійсним договору позики, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не визнає факт укладення даної угоди та заперечує ту обставину, що кошти їй були передані.

За правилами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, спростування презумпції правомірності правочину можливе лише шляхом встановлення його недійсності прямим приписом закону або визнання його недійсним за рішенням суду.

Однак, цивільним законодавством України передбачені випадки, коли договір може бути визнаний дійсним, зокрема, у разі недодержання сторонами вимоги щодо письмової форми правочину, а також недодержання вимоги про його нотаріальне посвідчення (ст.ст.218,220 ЦК України). Вимоги щодо визнання договорів дійсними, заявлені з інших підстав, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів і не підлягають задоволенню

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору позики дійсним є безпідставними.

Відповідно до положень ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1,2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Укладаючи договір поруки, сторони визначили вид та обсяг відповідальності поручителя і дійшли згоди, що ТОВ «Бім-Буд» відповідає перед кредитором нерухомим майном, яке передається в іпотеку та зазначене у п.4 договору.

Отже, за змістом даної угоди ТОВ «Бім-Буд» надано право у разі невиконання боржником обов'язків за договором позики, виконати зобов'язання з метою запобігання зверненню стягнення на майно. Таким чином, в даному випадку має місце майнова порука, що, в свою чергу, виключає можливість стягнення боргу з ТОВ «Бім-Буд».

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення із ТОВ «Бім-Буд» в солідарному порядку боргу за договором позики не підлягають до задоволення.

У цивільному законодавстві закріплене загальне правило про те, що всі права і обов'язки за зобов'язанням виникають лише для його сторін, оскільки зобов'язання є правовідношенням, у якому коло учасників чітко визначене.

Так, згідно з вимогами ч.1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та ( або) кредитора.

Отже, стосовно обов'язків зазначене загальне правило є абсолютним. Це означає, що зобов'язання не може створювати обов'язків для осіб, які не є його учасниками.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що положення п. 9 договору не створює для ТОВ «Бім-Буд» будь-яких правових наслідків та не свідчить про порушення його прав, що є підставою для відмови задоволенні позову про визнання частково недійсним договору позики.

З огляду на вищезазначене, рішення в частині визнання дійсним договору позики, укладеного 13 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також в частині стягнення в солідарному порядку з ТОВ «Бім-Буд» боргу за договором позики, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, - про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бім-Буд» про визнання частково недійсним договору позики слід залишити без змін.

Рішення в частині стягнення з ТОВ «Бім-Буд» судового збору підлягає скасуванню.

В решті позовних вимог рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,309,313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Бім-Буд» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2015 року в частині визнання дійсним договору позики, укладеного 13 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також в частині стягнення в солідарному порядку з ТОВ «Бім-Буд» боргу за договором позики,- скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бім-Буд» про визнання частково недійсним договору позики залишити без змін.

Рішення в частині стягнення з ТОВ «Бім-Буд» судового збору скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді: