Ухвала суду № 57313570, 19.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/13087/15-ц Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк) звернувся до суду з цим позовом.

Зазначав, що 15.04.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір № 31-481/08 -ШД про надання в тимчасове користування кредитні кошти в сумі 15 000 грн.

З метою належного виконання зобов'язання ОСОБА_1 між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 31-481/08- ШД-П.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору станом на 01.12.2010 року утворилась заборгованість у розмірі 143 055,19 грн.(15000 грн.- основна сума, 12 708 грн. - відсотки; 8 400 грн. комісія; 106 946,61 грн. - пеня).

За їх позовом рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 13.01.2011 року з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 37108,61 грн. (основний борг, відсотки, комісія стягнуто повністю, пеня зменшено до 1000 грн.), яка виникла станом на 01.12.2010 року, а також судові витрати.

У зв'язку з тим, що після ухвалення рішення суду кредитний договір та договір поруки не були припинені, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 05.11.2015 року у загальному розмірі 173 501,42 грн., що складається з: 20 928,30 грн. - донарахована заборгованість по відсоткам за користування кредитом в період з 01.12.2010 року по 05.11.2015 року; 14 700 грн. - донарахована заборгованість по щомісячній комісії за користування кредитом за цей же період та 137 873,12 - пеня за прострочення повернення відсотків, щомісячної комісії.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором: а саме 10 427,02 грн. заборгованості по відсоткам; 8 400 грн. заборгованості по комісії; 1 300 грн. пені, а всього стягнуто 20 127,02 грн.

Вирішено питання судових витрат.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема зазначає, що розглядаючи спір суд першої інстанції не правильно застосував норми статей 261, 551, 625 ЦК України, що призвело до не задоволення позову в повному обсязі, тобто до неправильного вирішення справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч.2ст.509 ЦК).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК).

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняються з підстав, передбачених договором або законом (частина перша ст. 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.08.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ Банком «Фінанси та кредит» було укладено кредитний договір № 31-481/08-ШД про надання в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 15 000 грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001 проценту річних. (а.с. 8 - 9).

З метою належного виконання зобов'язання ОСОБА_1 між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 31-481/08- ШД-П.

По причині неналежного виконання умов кредитного договору станом на 01.12.2010 року утворилась заборгованість, яка рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 13.01.2011 року частково стягнута з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 солідарно. А саме: стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 108,61 грн. (основний борг, відсотки, комісія стягнуто повністю, пеня зменшено до 1000 грн.), а також судові витрати.

У зв'язку з тим, що після ухвалення рішення суду кредитний договір та договір поруки не були припинені, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» пред'явив позов та просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 05.11.2015 року у загальному розмірі 173 501,42 грн., яка складається з: 20 928,30 грн. - донарахована заборгованість по відсоткам за користування кредитом в період з 01.12.2010 року по 05.11.2015 року; 14 700 грн. - донарахована заборгованість по щомісячній комісії за користування кредитом за цей же період та 137 873,12 - пеня за прострочення повернення відсотків, щомісячної комісії.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно вважав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Тобто суд правильно визнав, що між сторонами кредитного договору правовідносини у зв'язку з укладеним кредитним договором від 15.04.2008 року не припинилися, а відтак Банк правомірно нарахував заборгованість по відсоткам, по комісії та пені.

Також суд обгрунтовано визнав, що вказана вище заборгованість по процентах і комісії підлягає стягненню з відповідачів в межах трьохрічного строку позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною відповідачів, по пені в межах одного року, виходячи з періодичності платежів та з урахуванням дати звернення позивача з цим позовом до суду.

При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, кредитним договором визначений кінцевий строк повернення кредитних коштів 14.04.2011 року, однак зважаючи на дію договірних правовідносин, наявність непогашеної суми кредиту, позивач продовжував нараховувати щомісячні платежі (проценти, комісію), а також щоденно пеню.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що представник позивача не представив жодного доказу поважності причин пропуску строку позовної давності понад три роки, а відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 80), суд обгрунтовано визнав за можливе застосувати строк позовної давності та стягнути з відповідачів заборгованість по відсоткам та комісії в межах трирічного строку, а пеню в межах річного строку позовної давності, який обрахував з дати звернення позивача з позовом 10.12.2015 року (з урахуванням умов договору щодо сплати процентів, комісії), при цьому при розрахунку заборгованості виходив з проведених позивачем та наданих останнім розрахунків позовних вимог (а.с.4 - 7).

Також, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України та виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги те, що сума основного боргу по кредиту погашена, зважаючи на майновий та сімейний стан відповідачів, враховуючи стан здоров'я відповідача, медичні обставини перебігу вагітності, а також те, що нарахована банком сума пені значно перевищує прострочену заборгованість по кредиту та відсоткам, суд обрунтовано визнав за можливе зменшити суму пені до 1300 грн.

Відтак суд правильно стягнув з з відповідачів на користь позивача солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 20 127,02 грн., з яких 10 427,02грн. проценти (за період грудень 2012 року по серпень 2015 року), 8 400грн. комісія (за період грудень 2012 року по серпень 2015 року) , 1 300грн. пеня., задовольнивши позов частково.

У задоволенні решти позову відмовив у зв'язку з застосуванням строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і є безпідставними.

Оскільки з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги не вбачається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відповідно до ст.308 ЦПК України вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді