Постанова № 57312181, 29.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДФС) про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

6 липня 2015 року ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України із заявою про повернення судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

Заяву мотивовано тим, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 червня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2015 року ДФС відмовлено у задоволенні заяви про повернення судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у вищезазначеній справі.

Рішення мотивоване тим, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС, є результатом касаційного перегляду судових рішень.

Не погоджуючись із ухвалою судді Вищого адміністративного суду України, ДФС звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

На обґрунтування заяви ДФС надала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 року (справа № К/800/48319/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом зазначеної норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у задоволенні заяви ДФС про повернення суми сплаченого судового збору, дійшов висновку про те, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС, є результатом касаційного перегляду судових рішень.

Натомість в ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, повертав суму сплаченого судового збору.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з частиною п'ятою статті 214 КАС суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо: справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; справа не переглядалася в апеляційному порядку; є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення; є ухвала про відмову у задоволенні касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення; касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має дати оцінку наведеним у касаційній скарзі доводам, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.

Такі дії судді не є суто процесуальними діями, перелік яких міститься в інших пунктах частини першої статті 7 Закону № 3674-VI та інших пунктах частини п'ятої статті 214 КАС, і потребують оцінки обґрунтованості наведених у касаційній скарзі доводів порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Водночас за загальним змістом частини першої статті 7 Закону № 3674-VI судовий збір повертається у випадку, коли настали процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті й оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративній справі Верховного Суду України у постанові від 16 червня 2015 року (справа № 21-619а14).

У справі, яка переглядається, суддя касаційного суду правильно застосував норму закону, дійшовши висновку про необґрунтованість заявленої вимоги про повернення сплаченого при подачі касаційної скарги судового збору, тому підстав для скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2015 року немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Головного управління ДФС у Запорізькій області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін