Ухвала суду № 57310779, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ К/800/54587/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року у справі №816/3360/15 за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області до Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулося в суд з позовом до Пронозівської сільської ради, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття до комунальної власності 2-х поверхового гуртожитку в с.Шушвалівка Глобинського району Полтавської області та котельні в с.Пронозівка Глобинського району Полтавської області; зобов'язати Пронозівську сільську раду прийняти 2-х поверховий гуртожиток в с.Шушвалівка Глобинського району Полтавської області та котельню в с.Пронозівка Глобинського району Полтавської області до комунальної власності територіальної громади Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області неодноразово зверталося з листами до Пронозівської сільської ради з проханням прийняти 2-х поверховий гуртожиток в с. Шушвалівка Глобинського району Полтавської області та котельню в с. Пронозівка Глобинського району Полтавської області до комунальної власності територіальної громади Пронозівської сільської ради. Проте рішенням 33 позачергової сесії Пронозівської сільської ради 6 скликання від 28.05.2015 вказані вище об'єкти відповідачем протиправно не прийнято до комунальної власності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що до Реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, включені, зокрема: інші об'єкти інженерної інфраструктури - котельня, що знаходиться за адресою: Полтавська область Глобинський район с. Пронозівка вул. Кірова 2а; об'єкти житлового фонду - 2-поверховий гуртожиток, що знаходиться за адресою: Полтавська область Глобинський район с. Шушвалівка вул. Шевченка 1.

Судами встановлено, що котельня за адресою: Полтавська область Глобинський район с. Пронозівка вул. Кірова, 2а обліковувалася на балансі СТОВ „Пронозівське".

СТОВ „Пронозівське" припинено за судовим рішенням 23.12.2008 р., що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Спірний гуртожиток, що знаходиться за адресою: Полтавська область Глобинський район с. Шушвалівка вул. Шевченка 1, перебуває на балансі ТОВ „Шушвалівське".

ТОВ „Шушвалівське" зареєстроване як юридична особа 05.04.2000, запис про припинення ТОВ „Шушвалівське" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.09.2015 не внесений, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 25.05.2015 вих. № 05-03-2193 „Про управління державним майном" позивачем запропоновано відповідачу позитивно вирішити питання прийняття до комунальної власності котельню та гуртожиток у порядку, передбаченому Законом України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" на черговій сесії Пронозівської сільської ради.

За результатами розгляду вказаного листа рішенням 33 (позачергової) сесії Пронозівської сільської ради 6 скликання від 28.05.2015 „Про розгляд відношення регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області щодо прийняття державного майна до комунальної власності" вирішено не приймати до комунальної власності Пронозівської сільської ради об'єкти, а саме: 2-поверховий гуртожиток в с. Шушвалівка та котельню в с. Пронозівка, автогараж, у зв'язку з тим, що в бюджеті сільської ради немає коштів для утримання об'єктів державної власності, що знаходиться на території сільської ради.

Зазначене вище стало підставою для звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до суду з даним позовом.

Суди першої і апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що позивачем не обґрунтована необхідність застосування саме такого способу управління державним майном як передача державного майна у комунальну власність та неможливість застосування інших способів управління державним майном, визначених п. 1.4 Положення, а також не надані докази прийняття наказів державного органу приватизації, якими б визначалися та/або змінювалися способи управління майном.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно статті 1 Закону України від 21.09.2006 №185-V „Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Положеннями частини 1 статті 3 цього Закону визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Згідно п.п. „з" п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 185-V Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Відповідно до п.1.2 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 р. за №414/3707 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), норми цього Положення застосовуються при управлінні державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі.

Пунктом 1.3 Положення визначено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до визначених принципів.

Пунктом 1.4 Положення визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, серед яких наявний такий спосіб як передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.03.1998р. №147/98-ВР „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що об'єктами передачі згідно з цим Законом є, в тому числі: нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі розподільного балансу), об'єкти незавершеного будівництва); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; об'єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Згідно пункту 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі визначені способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Відповідно до пп.1.4.1 та 1.4.2 п.1.4 вказаного Положення при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4. При потребі обрання іншого з перерахованих способів управління державним майном та за умови відповідності обраного в даному разі способу чинному законодавству державні органи приватизації створюють Комісію, залучаючи фахівців відповідного органу приватизації, відповідного галузевого міністерства (іншого центрального органу виконавчої влади), органу місцевого самоврядування (місцевої державної адміністрації) та представників господарських товариств тощо. На підставі висновку Комісії видається наказ державного органу приватизації, яким визначається спосіб управління майном.

Суди дійшли вірного висновку, що позивачем не обґрунтована необхідність застосування саме такого способу управління державним майном як передача державного майна у комунальну власність та неможливість застосування інших способів управління державним майном, визначених п. 1.4 Положення, а також не надано доказів прийняття наказів державного органу приватизації, якими б визначалися та/або змінювалися способи управління майном.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передане в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Положеннями ч.2 ст.4-1 даного Закону передбачено, що ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Приписами ч.3 даної статті Закону встановлено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Відповідно до п.51 ч.1 ст.26 Закону України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР „Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Листом позивача від 25.05.2015 р. № 5-03-2193 „Про управління державним майном" позивачем було запропоновано відповідачу позитивно вирішити питання прийняття до комунальної власності котельні та гуртожитку у порядку, передбаченому Законом України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" на черговій сесії Пронозівської сільської ради.

За результатами розгляду вказаного листа рішенням 33 (позачергової) сесії Пронозівської сільської ради 6 скликання від 28.05.2015 „Про розгляд відношення регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області щодо прийняття державного майна до комунальної власності" вирішено не приймати до комунальної власності Пронозівської сільської ради об'єкти, а саме: 2-поверховий гуртожиток в с. Шушвалівка та котельню в с. Пронозівка, автогараж, у зв'язку з тим, що в бюджеті сільської ради відсутні кошти для утримання об'єктів державної власності, що знаходяться на території сільської ради.

Згідно статті 2 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно статті 59 зазначеного закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення Пронозівської сільської ради від 28 травня 2015 року, яким відмовлено у прийнятті державного майна до комунальної власності Пронозівської сільської ради обєкти, а саме: 2-поверховий гуртожиток в с. Шушвалівка та котельню в с. Пронозівка, автогараж, позивачем не оскаржувалося, невідповідність як цього рішення органу місцевого самоврядування, так і раніше прийнятих рішень ради про відмову в наданні згоди прийняти державного майна до комунальної власності Конституції або законам України не встановлена.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: