Ухвала суду № 57310737, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/68488/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Рубан Л.П.від відповідачаСтупак Р.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуМиронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 27.03.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014у справі № 810/1148/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»доМиронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулось до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2014 за №0000552202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області) його правонаступником - Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «Сапфір і К» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, ТОВ «Агро Самара» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 та ТОВ «Черняхів Агро Трейд» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №40/22-011/00951770 від 20.01.2014;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.13 ст.137, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 749 014,21 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000552202 від 05.02.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 123 521,31 грн. (з яких: на 749 014,21 грн. за основним платежем та на 374 507,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позиція податкового органу щодо безпідставного формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з ПП «Сапфір і К», ТОВ «Черняхів Агро Трейд» обґрунтована результатами здійснення заходів податкового контролю щодо вказаних контрагентів позивача, якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності. Таким чином, відповідач вважає, що господарські операції позивача з ПП «Сапфір і К», ТОВ «Черняхів Агро Трейд» не спричинили настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданими позивачем первинними документами підтверджено факт здійснення спірних операцій, в той час як податковим органом не доведено, що спірні операції є фіктивними або безтоварними.

Колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат з податку на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наданими позивачем первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками по банківським рахункам, оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунків, журналами реєстрації зважування на автомобільних вагах, журналами приходу товару) підтверджено факт здійснення спірних операцій позивача.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вказаних висновків без належного дослідження доказів, поданих позивачем (в тому числі, первинних документів), оскільки мотивувальні частини судових рішень судів попередніх інстанцій містять лише загальні посилання на назву первинного документу (без зазначення його реквізитів, як то дата первинного документа чи номер за наявності) та/або посилання на аркуші матеріалів справи, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами судам попередніх інстанцій необхідно встановити: рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; чи розкривають наявні у позивача первинні документи зміст господарських операцій за укладеними договорами та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій; подальше використання придбаних платником товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованими доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій, в порушення процесуального законодавства, не надано правової оцінки фактичним обставинам та доказам, на які посилається податковий орган при обґрунтуванні наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, а саме, матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110000000250 від 11.09.2013 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції, в порушення процесуального законодавства, не досліджено та не надано правової оцінки доказам, наданим відповідачем, зокрема, вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.03.2014 у справі №490/2697/14-к відносно директора ПП «Сапфір і К» ОСОБА_8, який визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Стаття 551 Господарського кодексу України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 1 грудня 2015 року по справі № 21-3788а15.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області) його правонаступником - Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

2. Касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

3. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний