Ухвала суду № 57310732, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/338/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014

у справі № 820/14149/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Террахім» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 01.07.2014 № 2269/20-33-17-02-07, у висновках якого встановлено:

- порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість у розмірі 4546,30 грн., у тому числі за серпень 2011 року у сумі 4546,30 грн.;

- неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ (хімічна продукція) від контрагента-постачальника ТОВ «Террахім» на суму ПДВ 9526,09 грн. за серпень 2011 року, контрагентам-покупцям СВК «Дружба» податкове зобов'язання на суму 10668,00 грн. у серпні 2011 р., ПАФ «Мир» податкове зобов'язання на суму 2475,09 грн. у вересні 2011 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0015541702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5682,87 грн., з яких 4546,30 грн. - за основним платежем та 1136,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений діючим податковим законодавством, а тому висновки акту перевірки №2269/20-33-17-02-07 від 01.07.2014 є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 № 0015541702 є законним та обґрунтованим.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Террахім» укладено договір №Х кфо-01/11 про постачання засобів захисту рослин від 22.08.2011.

На підтвердження виконання умов договору та подальшої реалізації позивачем надано декларації з ПДВ за серпень 2011 року №49969 від 20.09.2011 та за вересень 2011 року №55207 від 19.10.2011, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень-вересень 2011 року, видаткові накладні на придбанні товари №РН-0000057 від 29.08.2011, №РН-0000061 від 25.08.2011, №РН-0000063 від 26.08.2011, №РН-0000064 від 29.08.2011; отримані податкові накладні №53 від 23.08.2011, №58 від 25.08.2011, №59 від 26.08.2011, №60 від 29.08.2011; видаткові накладні на продаж товарів №50 від 25.08.2011, №52 від 29.08.2011, №53 від 01.09.2011, №54 від 30.08.2011, №62 від 08.09.2011, №64 від 19.09.2011; виписані накладні на продаж товару №50 від 23.08.2011, №52 від 29.08.2011, №53 від 01.09.2011, №54 від 30.08.2011, №62 від 08.09.2011, №64 від 19.09.2011; виписки банку, платіжні доручення по операціях з контрагентом-постачальником ТОВ «Террахім» та наступними покупцями; реєстр отриманих та виданих накладних за серпень та вересень 2011 року; товарно-транспортні накладні.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи не підтверджують реальність зазначеної господарської операції, оскільки із товарно-транспортних накладних, оформлених ТОВ «Нова пошта», неможливо з'ясувати, що відправником товару є саме ТОВ «Террахім» або його уповноважена особа,

Однак, зазначений висновок колегія суддів вважає передчасним, у зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції не було досліджено та не наведено мотивів неврахування, наданих позивачем письмових пояснень та доданих документів, що відправник ОСОБА_3, вказаний у товарно-транспортних та видаткових накладних, діяв як представник ТОВ «Террахім».

Крім того, необхідно зазначити, що недоліки оформлення товарно-транспортних накладних не можуть бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Також, в оскаржуваних рішеннях зазначено, що позивачем ні до перевірки, ні під час судового розгляду не надано сертифікатів якості ТМЦ, а саме - террон супер, які були об'єктом спірних господарських відносин.

Разом з тим, як стверджує позивач, ним до апеляційної скарги було додано сертифікат якості, якому суд апеляційної інстанції правової оцінки не надав.

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи позивача з посиланням на первинні документи щодо підтвердження реальності подальшої реалізації товару покупцям, в т.ч. СВК «Дружба» та ПАФ «Мир».

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

За змістом ч. 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0015541702 з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання незаконними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 01.07.2014 № 2269/20-33-17-02-07, оскільки такий акт є наслідком проведення перевірки та здійснення наданих законом функцій суб'єктом владних повноважень і не містить будь-яких обов'язків для платника податків. Акт перевірки та викладені у ньому факти, а також, висновки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0015541702, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль