Ухвала суду № 57310723, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/61229/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Фоменко А.І.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудсервіс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014

у справі № 826/4815/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання неправомірним рішення та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Профбудсервіс» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «Алатар-Техно» та ТОВ «Спрос Юей» за період з 01.07.2010 по 31.07.2013, за результатами якої складено акт від 13.09.2013 № 983/26-51-22-03/35092413, яким встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 429 473,00 грн.; та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 381 084,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 27.09.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0004232230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 452504,25 грн., у тому числі за основним платежем - 429473,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23031,25 грн.; № 004242230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 476355,00 грн., у тому числі за основним платежем - 381084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95271,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи встановлено реальність та товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Алатар-Техно» та ТОВ «Спрос Юей» за договорами на виконання підрядних робіт та договорами поставки, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що здійснені позивачем операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Алатар-Техно» та ТОВ «Спрос Юей» за договорами на виконання підрядних робіт № 2704/12 від 27.04.2012, № 2304/12-1ПД від 23.04.2012, та за договорами поставки № 1128 від 03.01.2012 та № 1001-12 від 10.01.2012.

Предметом договорів на виконання підрядних робіт № 2704/12 від 27.04.2012 та № 2304/12-1ПД від 23.04.2012 є зобов'язання підрядника виконати роботи по монтажу системи вентиляції та кондиціювання повітря при будівництві житлового будинку № 6, що входить до комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення.

На підтвердження факту здійснення ТОВ «Алатар-Техно» робіт за договорами № 2704/12 від 27.04.2012 та № 2304/12-1ПД від 23.04.2012 в матеріалах справи наявні договірні ціни, акти здачі-прийняття виконаних будівельних робіт, податкові накладні, а факт здійснення позивачем оплати за виконані роботи підтверджується виписками по рахунку.

Предметом договорів поставки № 1128 від 03.01.2012 та № 1001-12 від 10.01.2012 є обов'язок постачальника поставити у власність покупцю матеріально-технічні цінності, а покупця - прийняти та оплатити їх у порядку та на умовах визначених договором.

Факт здійснення ТОВ «Алатар-Техно» та ТОВ «Спрос Юей» своїх зобов'язань за договорами № 1128 від 03.01.2012 та № 1001-12 від 10.01.2012 підтверджується специфікаціями, видатковими накладними та податковими накладними, а факт здійснення позивачем оплати за виконані роботи - виписками по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки, надані до перевірки договори зі сторони «Підрядник» біля підпису особи, яка уклала договір зазначено прізвище - ОСОБА_5 та завірено печаткою TOB «Алатар-Техно».

Відповідачем зазначено, що ГВПМ ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва отримано письмове пояснення ОСОБА_5, згідно якого він пояснив, що непричетний до ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, звітність не формував та не підписував і нікого на це не уповноважував, і в кого знаходиться печатка підприємства, невідомо. Хто керував рахунком підприємства невідомо. Послуги не надавав, акти виконаних робіт не підписував, будь-які фінансово-господарські документи пов'язані з діяльністю TOB «Алатар-техно» не підписував.

Крім того, 11.04.2013 Деснянським районним судом м. Києва було винесено обвинувальний вирок ОСОБА_5, яким його визнано винним у злочині, передбаченому ст.ст.205, ч.1, ст.358 ч. 3 Кримінального кодексу України. Вказаним вироком встановлено факт фіктивного підприємництва, а саме придбання ОСОБА_5 TOB «Алатар-Техно» з метою прикриття незаконної діяльності, надання іншим суб'єктам господарювання документів, що дають право на формування незаконного податкового кредиту.

Згідно листа СВ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 753 від 06.06.2013, не встановлено наявності жодних складських, виробничих приміщень, а також транспортних засобів TOB «Спрос Юей. За місцем реєстрації TOB «Спрос Юей» не знаходиться.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За наведених обставин, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудсервіс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль