Ухвала суду № 57310703, 18.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року м. Київ К/800/11343/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Житомирської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013

у справі №0670/7541/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Глобал Космед»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі Житомирської області ДПС від 01.11.2012 №0003362302, №0000170222 та №0004881702.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на правонаступника Житомирську об?єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Глобал Космед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 11.10.2012 №3998/22-2/20038967/0110.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- п.135.2, п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України - занижено інші доходи в сумі 186738 грн., в т.ч.: ІІ півріччя 2011 року - 162893 грн., І півріччя 2012 року - 23845 грн.;

- пп.138.10.3 п.138.10, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - включались до складу витрат ІІ півріччя 2011 року маркетингові послуги, які не підтверджені належним чином оформленими документами обліку та відповідно включено до складу витрат на збут по постачальнику ТОВ «Менеджмент Консалт», маркетингові послуги на загальну суму 820053 грн. без ПДВ;

- пп.138.10.3 п.138.10, п.138.2, ст.138, пп.139.1.9, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 безпідставно віднесено до складу валових витрат маркетингові послуги на загальну суму 182262 грн. отримані від постачальників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

- п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України - завищено інші витрати (ряд.06) в загальній сумі 14324 грн. в ІІ півріччі 2011 року, за рахунок співставлення бухгалтерського обліку і податкової декларації з податку на прибуток підприємства (бухгалтерські проводки по рахункам Дт 91, 92, 93, 94);

- п.164.1.1 .164.1 ст.164, п.167.1 ст.167 та пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України - перераховано кошти, за надані послуги, фізичній особі ОСОБА_8 (липень 2011 року) в сумі 13491,67 грн. та не утримало податок на доходи фізичних осіб (за ставкою 15%) в сумі 2023,75 грн.;

- пп.164.2.17 п.164.2ст.164, п.167.1 ст.167 та пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України - не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1160,25грн.;

- п.2.1, п.3.1, п.3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - відсутні достовірні підтвердні документи до фінансових звітів на загальну суму 7735,00 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 :

- №0003362302, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7735,00 грн.;

- №0000170222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 515541,00 грн., в т.ч. основний платіж - 508247 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 7294 грн.;

- №0004881702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3980,00 грн., в т.ч. основний платіж - 3184,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 796,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000170222 від 01.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 515541,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для збільшення позивачу грошового зобов?язання з податку на прибуток стали висновки акта перевірки про заниження позивачем рядка 03 Декларації «Інші доходи» в сумі 186738 грн.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем підтверджено формування валових доходів у заявленому розмірі відповідними бухгалтерськими документами. Доказів отримання позивачем доходів в іншому розмірі, ніж задекларовано, відповідачем не надано.

Акт перевірки, всупереч вимогам, встановленим Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, не містить посилань на первинні документи та інші докази, що достовірно підтверджували б наявність факту порушення, зміст порушень викладений нечітко, не зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення відбулося, до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановленого порушення, тощо.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача про заниження позивачем валового доходу за період П півріччя 2011 року - І півріччя 2012 року в сумі 186738 грн.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат за П півріччя 2011 року за операціями з придбання маркетингових послуг у ТОВ «Менеджмент Консалт» на загальну суму 820053 грн. без ПДВ.

Виходячи з аналізу положень ст.ст.14, 138, 139 Податкового кодексу України, витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог п.138.2 ст.138 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Менеджмент Консалт» (виконавець) та ТОВ «Глобал Космед» (замовник) укладений договір про надання маркетингових послуг №25 від 30.05.2011, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику маркетингових послуг, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином надані послуги.

Для цілей даного договору маркетингові послуги визначаються як сукупність послуг по: - вивченню ринка товарів побутової хімії і косметики; - вивченню та формування споживчого попиту з метою збільшення об'ємів продаж товарів; - наданню рекомендацій щодо зміни і розширення асортиментного ряду товарів замовника; - наданню рекомендацій щодо зміни маркування і тари; - прогнозуванню тенденцій розвитку ринків побутової хімії і косметики. Звіт - інформація по запиту замовника про продаж продукції ТМ «Астро», ТМ «Астро Софін», ТМ «Крет», ТМ «Містер ТОП», ТМ «Бобіні», ТМ «Бобіні Бейбі», ТМ «Софін», ТМ «ІЗО», ТМ «Апарт», ТМ «Яковс», ТМ «Робот» в місцях продажу. Місце продажу - супермаркети, магазини та інші товарні точки.

Факт отримання вказаних послуг ТОВ «Глобал Космед» підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), звітами про проведені маркетингові дослідження, таблицями виконаних планів та динамікою продажів, рекламними фототаблицями та ін., які є первинними в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та були оцінені судом з дотриманням вимог ст.86 КАС України.

Акт перевірки не містить відомостей щодо відсутності зв'язку наданих послуг з господарською діяльність платника податку.

Щодо доводів відповідача про порушення директором ТОВ «Менеджмент Консалт» при здійсненні трудової діяльності вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», то вони не можуть бути підставою для висновку про нікчемність правочинів.

Частиною 2 статті 1158 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів несхвалення ТОВ «Менеджмент Консалт» правочину, укладеного з позивачем, податковим органом суду надано не було.

Крім того, у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат за господарськими операціями з придбання маркетингових послуг у ТОВ «Менеджмент Консалт».

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано витрати, не спростовано.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем витрат в сумі 182262 грн. за господарськими операціями з надання маркетингових послуг ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 з огляду на невідповідність актів, які не містять аналізу результатів маркетингових досліджень та товарообігу, висновків по наданню послуг по розміщенню товарів, що постачаються позивачем, та рекомендацій щодо поліпшення асортименту товарів, даних про фактичну кількість та вартість реалізованої продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договорів, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, приватні підприємці взяли на себе зобов'язання виконувати консультаційні послуги щодо дослідження ринку та пошуку покупців продукції замовника, з метою збільшення обсягів збуту продукції позивача на внутрішніх ринках, отримання замовником максимального прибутку, а замовник зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати виконані послуги у відповідності до умов даного договору.

Згідно договорів кожен контрагент здійснює свою діяльність в межах визначеної договорами області України.

Про виконану роботу сторонами договорів складались і підписувались акти, в яких зазначався перелік виконаної роботи та надавались таблиці щодо сум та обсягів продажу, складались звіти, а товариством моніторилась робота приватних підприємців та досліджувалась динаміка продажів по регіонам.

Всі контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані приватними підприємцями. Факт надання послуг зазначеними приватними підприємцями податковим органом в акті перевірки не заперечується.

Щодо актів виконаних робіт, то судами попередніх інстанцій встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити та є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем дотримано вимог чинного законодавства при формуванні витрат за операціями з придбання маркетингових послуг у приватних підприємців, які враховуються при визначенні об?єкту оподаткування у складі витрат та підтверджені належним чином оформленими первинними документами: актами здачі-приймання робіт (послуг), звітами, платіжними дорученнями.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не доведено завищення позивачем «Інших витрат» (ряд.06) Декларації в сумі 14324 грн. у П півріччі 2011 року, оскільки дані бухгалтерського та податкового обліку позивача відповідають сумам зазначеним в декларації, у той час як доказів іншого відповідачем не надано.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0004881702 від 01.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3184,00 грн. основного платежу, та 796,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач при виплаті винагороди суб'єкту підприємницької діяльності не є його податковим агентом, а, отже, у нього відсутній обов'язок по утриманню податку з доходів фізичних осіб при проведенні розрахунку з продавцем, у зв?язку з чим донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2023,75 грн. є неправомірним.

Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1160,00 грн., то судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не зазначено які саме розрахункові документи, що додані до авансових звітів, не відповідають вимогам встановленого зразка та не підтверджують витрачання коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернуті у встановлені законодавством строки, у той час як позивачем документально підтверджено витрачання підзвітними особами коштів, виданих під звіт на відрядження та господарські потреби, за цільовим призначенням, що підтверджено відповідними розрахунковими документами, які були оцінені судом з дотриманням вимог ст.86 КАС України.

З цих же підстав не знаходять свого підтвердження висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що було підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0003362302 від 01.11.2012.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, а фактично спрямовані на переоцінку установлених судом обставин, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун