Ухвала суду № 57310696, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/64605/14

К/800/65484/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Демидас Д.А., Шимановський А.В.від відповідачане з'явився від третьої особиБаталова О.-М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській областіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014у справі № 823/188/14

за позовомПублічного акціонерного товариства «Азот»доДержавної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській областітретя особаМіжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азот» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004572301 від 09.12.2013.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 скасовано та прийняти нову постанову, якою задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників подало касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач надіслав письмові запереченні на касаційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником третьої особи заявлено клопотання про заміну третьої особи (Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) його правонаступником - Міжрегіональним головним управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з приватним акціонерним товариством «СК «Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №121/22-01-22-06/00203826 від 26.11.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на суму 26 433 618 грн. та занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 12 083 206 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004572301 від 09.12.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 12 083 026 грн. за основним платежем та застосовані штрафні санкції у розмірі 1 грн.

З врахуванням висновків акту перевірки контрагента позивача ПАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд», яким встановлено, що діяльність товариства не відповідає меті та напрямкам діяльності страхової компанії, відповідач дійшов висновку щодо безпідставного формування позивачем у періоді, що перевірявся, валових витрат по господарських операціях позивача з цим контрагентом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував висновки акту перевірки контрагента позивача, складеного іншим податковим органом, про те, що укладання ПАТ «СК «Прогрес-Фонд» договорів було спрямовано на оформлення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань, в результаті чого суд погодився з позицією відповідача, що позивачем відображено в податковому обліку господарські операції з вказаним контрагентом в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних показників податкового обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, необхідною умовою для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як страхувальником) та ПАТ «СК «Прогрес-Фонд» було укладено договори по страхуванню майнових інтересів, пов'язаних з фінансовими ризиками.

Досліджуючи спірні господарські операцій позивача з ПАТ «СК «Прогрес-Фонд», судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем первинні документи (генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №0202/03-317 від 02.02.2009, додаткові угоди до генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків, генеральний договір добровільного страхування вантажів №ПФ 1015/01-309 від 15.10.2007, акти виконаних робіт, заяви-підтвердження на добровільне страхування фінансових ризиків, платіжні доручення, додаткові угоди до генерального договору добровільного страхування вантажів, реєстри вантажоперевезень), на підставі яких позивачем було сформовано спірні данні податкового обліку, складені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірні операції позивача пов'язані з його господарською діяльністю, колегія суддів вважає правильним.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції передчасно поклав в основу мотивувальної частини свого рішення про відмову в задоволені позову лише висновки акту перевірки ПАТ «СК «Прогрес-Фонд» №445/2250/30303336 від 19.07.2013, оскільки такі висновки помилково судом першої інстанції не були досліджені та перевірені наявними у справі належними та допустимими доказами.

При цьому, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України правовим наслідком визнання правочину удаваним є регулювання відносин між сторонами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що складені позивачем первинні документи є удаваними, оскільки судом не наведено мотивів на обґрунтування такого висновку та не встановлено, який саме правочин насправді вчинено між позивачем та ПАТ «СК «Прогрес-Фонд» на підставі таких первинних документів.

Колегія судів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цих своїх доводів.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат, яке б слугувало підставою для зменшення останньому розміру валових витрат за наслідками здійснення господарських операцій з ПАТ «СК «Прогрес-Фонд».

Доводи касаційних скарг вищенаведеного не спростовують.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків, відповідно до встановленого ч.1 ст.71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

З огляду на викладене та за встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних даних податкового обліку, у той час як відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну третьої особи (Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) його правонаступником - Міжрегіональним головним управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

2. Касаційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний