Ухвала суду № 57310653, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/14249/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Тупікова Н.В.,

від відповідача - Григорєв Д.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2014

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015

у справі № 810/6450/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001052201/2192 від 07.08.2014, № 00001062201/2193 від 07.08.2014, № 0001072201/2194 від 07.08.2014. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000082206/2191 від 07.08.2014 в частині нарахування суми грошового зобов'язання в розмірі 543,29 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 18.07.2014 № 1918/10-16-22-09/05509659, в якому встановлено порушення позивачем, зокрема вимог ст.ст. 138, 139, 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 1 207 970,00 грн.; занижено податок на додану вартість на 10 606,00 грн.; завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1 528 508,00 грн. Крім того, порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» призвело до несвоєчасного повернення грошових коштів по імпортним та експортним контрактам.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 07.08.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001052201/2192, яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на загальну суму 1 550 723,00 грн., у тому числі 1 208 970,00 грн. за основним платежем та 341 753,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 00001062201/2193, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 182 971,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 591 485,50 грн.;

- № 0001072201/2194, яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на суму 15 909,00 грн., у тому числі 10 606,00 грн. за основним платежем та 5 303,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 00000082206/2191, яким нараховано суму грошового зобов'язання із сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань у розмірі 2 233,29 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - з ПП «Дісен-Дніпро», ПП «Корпорація-КІС», ФОП ОСОБА_4, ПП «ОСОБА_10», ТОВ «Века Груп», ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «СК-Капітал», ТОВ «Транспорт-Експрес», ТОВ «Ювімет», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «НВП «Стандарт 1», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Тексоіл», ТОВ «БЛП-2012», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «Гарт-С», ТОВ «Діло», ТОВ «Україна Постач-Збут», ПП «Вега ДК», ФОП ОСОБА_7, ПП «Унтер», ТОВ «Уот-трейд», ТОВ «ТВФ «Альфард ЛТД», ТОВ «Компанія «Хлорсистеми», МПП «Хобіт», ТОВ «Компанія «Поло-Електро», ТОВ «Магмастіл», ТОВ «Укртехремкомплект», ТОВ «Техно-торг», «Різнопрофіль», ТОВ «Промприбор», ТОВ «Нексар Україна», ТОВ «Травневе», ТОВ «Промислові мастила», ПП «Приватпостачсервіс», ПП «Алеф inc», ПП «Лутінвест», ТОВ «Навс Груп», ТОВ «Вторресурси ККПК», ТОВ «Еко-Про», ТОВ «Європейська компанія ресурсозбереження», ДП «Пропан», ТОВ «Київміськвторресурси», ТОВ «РМ-Техно», ТОВ «Гільдія 2008», ТОВ «Управління спеціальних машин № 11», ТОВ «ІВП Тріада», ТОВ «Енергомаш», ТОВ «ТД «Хіммашсервіс», ТОВ «Енкон», ТОВ «Оргбумпроммонтаж», ТОВ «Гранд Сервіс», ТОВ «ІК «Нова Лайт», ПП «Віндекс Проджект Україна», ТОВ «Реджу», ФОП ОСОБА_8, ПП «Керам-Авто Плюс», ПП «Движок», ТОВ «Техно люкс», ТОВ «Компанія Статус Практика», ТОВ «Будсім» підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами, видатковими накладними, прибутковими ордерами, довідками про зважування, товарно-транспортними накладними, актами приймання по кількості і якості, договорами-заявками, рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними, а також банківськими виписками.

Встановлені відповідачем деякі недоліки при оформленні документів первинного бухгалтерського обліку, правомірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність здійснення господарської операції у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Також, судами обох інстанцій правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача на акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим суди зробили вірний висновок про протиправність податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014: № 0001052201/2192, № 00001062201/2193, № 0001072201/2194.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 № 00000082206/2191, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 2 233,29 грн. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з пунктом 3 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 р. за № 1921/22233, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

За приписами частини 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно пункту 2.7 Положення про валютний контроль затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 р. № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2000 р. за № 209/4430, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому порядку встановлено, що позивачем при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності не було порушено строки отримання виручки у іноземній валюті за контрактами, укладеними з СП «Ивкон» та ООО «Арбум», тому застосування податковим органом пені у розмірі 543,29 грн. є безпідставним.

В той же час, позивачем не спростовано висновків податкового органу про порушення строків отримання товарів за контрактами з фірмою «Pasaban S.A.» (Іспанія) та фірмою «Minda Industrianlagen Gmbh», та порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна по контрагентам ООО «Союзглавбум-Центр» та ООО «Иглис», у зв'язку з чим відповідачем нараховано штрафні санкції у розмірі 1 690,00 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що податкове повідомлення-рішення № 00000082206/2191 від 07.08.2014 є правомірним лише в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання в розмірі 1 690,00 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення щодо нарахування суми грошового зобов'язання в розмірі 543,29 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль