Ухвала суду № 57310647, 18.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2016 р. м. Київ К/800/47407/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013

у справі №812/5952/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»

до 1) Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів; 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2012 року в розмірі 12810428 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року з відповідними розрахунками, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 12810428,00 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Луганську проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за липень, серпень, вересень 2012 року, про що складено довідку від 21.02.2013 №27/15-0/001186513.

За висновками податкового органу порушень при відображенні у декларації з податку на додану вартість бюджетного відшкодування за серпень 2012 року не встановлено та не підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 276305,00 грн., згідно з актом документальної планової перевірки від 16.07.2013 №11/15-2/00186513, у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований статтею 200 Податкового кодексу України, вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.3 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання.

Разом з тим, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є відсутність законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту та фактична оплата ним сум податку на додану вартість контрагентам у попередніх податкових періодах.

Проте, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги вищезазначене не врахували та в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не дослідили належним чином обставин справи.

Так, для правильного вирішення справи судам необхідно перевірити за який період, за якими господарськими операціями, з якими контрагентами позивачем сформовано податковий кредит, який брав участь у розрахунку від'ємного значення податку на додану вартість, заявленого до відшкодування; з'ясувати наявність чи відсутність законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту; перевірити фактичну сплату податку на додану вартість в ціні товару (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Оскільки умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. Разом з тим, видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні є такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Вказані обставини відповідно до вимог статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування у даній справі та мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору, проте, судами попередніх інстанції не досліджені.

Згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун