Ухвала суду № 57310638, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/62061/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуКам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької областіна постановуХмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2014та ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014у справі № 822/1169/14за позовомПриватного акціонерного товариства закритого типу «Кам'янець-Подільськ-Реставрація»ДоКам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької областіПровизнання дій протиправними та скасування вимоги ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство закритого типу «Кам`янець-Подільськ-Реставрація» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кам`янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, в якому, з урахуванням зміни підстав позову, просило:

- визнати дії відповідача щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату сум податку з доходів фізичних осіб за період з 30.01.2008 по 30.01.2009 протиправними;

- скасувати податкову вимогу №145 від 24.02.2012 про сплату пені в розмірі 180 082 грн. 40 коп.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2014, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014, позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо винесення податкової вимоги №145 від 24.02.2012 протиправними та скасовано податкову вимогу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області №145 від 24.02.2012 року в частині 173379,09 грн. пені, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності нарахування та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №33817321338424 від 30.01.2012

- за висновками даного акту перевірки утримані позивачем суми податку на доходи фізичних осіб перераховувались до бюджету несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого позивачу відповідачем було нараховано пеню у розмірі 180 082,40 грн.;

- відповідачем прийнято податкову вимогу №145 від 24.02.2012, якою позивача повідомлено про необхідність сплати податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 178 355,73 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування пені та оскаржуваною податковою вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем нарахована пеня як в межах, так і поза межами строку давності, який встановлений для визначення грошового зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій як щодо часткового задоволення позову, так і щодо часткової відмови в позові в частині позовних вимог про скасування податкової вимоги Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області №145 від 24.02.2012 року, з огляду на таке.

Відповідно до абз.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

У відповідності до п.102.1 ст.102 названого Кодексу 102.1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як встановлено судами, згідно акту перевірки від 30.01.2012 у колонці 1 зазначається місяць та рік подання платником податку розрахунку (декларації), зокрема, починаючи з 01.12.2007 (дата виникнення боргу - 30.01.2008, дата погашення боргу 05.01.2009).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову про скасування податкової вимоги Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області №145 від 24.02.2012 року в частині 173379,09 грн. пені, оскільки судами встановлено, що ця сума пені нарахована відповідачем на суму несплаченого податкового зобов'язання, яке визначене позивачем поза межами строку, встановленого ст.102 Податкового кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів не може вважати обгрунтованими оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкової вимоги №145 від 24.02.2012, з огляду на таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно пунктів 1 - 4 ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову), просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату сум податку з доходів фізичних осіб за період з 30.01.2008 по 30.01.2009.

Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог та задовольняючи позов, в резолютивній частині оскаржуваної постанови суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача щодо винесення податкової вимоги №145 від 24.02.2012.

Проте, в порушення вимог ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вказав на наявність підстав для виходу за межі позовних вимог, та, в порушення ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначив в мотивувальній частині своєї постанови мотивів, з яких він виходив, визнаючи протиправними дії відповідача саме щодо винесення податкової вимоги №145 від 24.02.2012.

Суд апеляційної інстанції вказаних порушень процесуальних норм, допущених судом першої інстанції, не усунув та не дотримався вимог п.3 ч.1 ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зазначення в мотивувальній частині судового рішення мотивів та положення відповідного закону, яким він керувався, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

З огляду на викладене, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та розглянути заявлені позивачем вимоги, встановивши, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує ці вимоги, якими доказами вони підтверджуються, з урахуванням чого дійти обґрунтованого висновку щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, ухвалені у справі постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2014 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 в частині задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача щодо винесення податкової вимоги №145 від 24.02.2012 протиправними підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

В іншій частині - постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2014 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 залишається без змін з підстав, передбачених ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 в частині задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача щодо винесення податкової вимоги №145 від 24.02.2012 протиправними скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині - постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.05.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний