Ухвала суду № 57310607, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/51338/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника відповідача Поліщук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року

у справі № 823/120/13-а

за позовом іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (далі - позивач, ІП «Агро-Вільд» Україна)

до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Уманська ОДПІ)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

ІП «Агро-Вільд Україна» звернулось у січні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Уманської ОДПІ про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2012 року № 549/22-01/33353730, яким зафіксовані порушення позивачем вимог, зокрема: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР), згідно якої імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Зокрема, в акті перевірки встановлено, що в періоді, що перевірявся, ІП «Агро-Вільд Україна» здійснювало операції (попередню оплату) по 18 договорах, укладених з «Аgrarprodukte Falkenberg Gmbh» (Німеччина), за якими товар по імпорту не поставлявся в зв'язку з неможливістю виконання умов договорів, а попередня оплата поверталась від нерезидента на рахунок ІП «Агро-Вільд Україна». Всього, по даних договорах здійснено попередню оплату в розмірі 1 412 800,00 євро (еквівалент 15 727 103,45 гривні), які нерезидентом повернуто в розмірі 2 089 800,00 євро (еквівалент 22 261 442,18 гривні) з врахуванням дебіторської заборгованості на початок перевірки в розмірі 677 000,00 євро.

За результатами перевірки, податковими органом прийнято рішення від 03.01.2013 року № 0000022200, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2 216 587,15 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій підставою для донарахування позивачеві оспорюваної штрафної (фінансової) санкції стали декілька виявлених податковим органом порушень позивачем податкового законодавства, і відповідно кожен з окремих епізодів є складовою загальної суми оспорюваного рішення, а саме грошове зобов'язання в сумі 2 216 587,15 гривень визначене позивачу за порушення термінів виконання наступних імпортних договорів:

на виконання вимог імпортного договору від 19.02.2010 року № 19_02 АW, підприємство, згідно платіжного доручення № 2 від 22.02.2010 року перерахувало нерезиденту 65 300,00 євро за сільськогосподарську техніку (телескопічний навантажувач JBD), законодавчо встановлений термін здійснення поставки по імпорту 21.08.2010 року. Сільськогосподарська техніка на територію України не надійшла, а 15.12.2010 року згідно виписки банку № 29068А29, в зв'язку з неможливістю виконання умов договору, нерезидент повернув кошти в розмірі 65 300,00 євро (на 284 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановлених термінів на 104 дні);

на виконання вимог імпортного договору від 20.12.2010 року № 20_12 АW, підприємство згідно платіжного доручення № 1399 від 21.12.2010 року перерахувало нерезиденту 126 000,00 євро за сільськогосподарську техніку (трактор Fendt Favorit 936), законодавчо встановлений термін здійснення поставки по імпорту 19.06.2011 року. Сільськогосподарська техніка на територію України не надійшла, а 29.06.2011 року згідно виписки банку № 29069А38, в зв'язку з неможливістю виконання умов договору, нерезидент повернув кошти в розмірі 126 000,00 євро (на 190 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановлених термінів на 10 днів).

на виконання вимог імпортного договору від 20.06.2011 року № 20_06 АW, підприємство згідно платіжного доручення № 5 від 22.06.2011 року перерахувало нерезиденту 252 000,00 євро за сільськогосподарську техніку (бурякозбиральний комбайн Роmа Еurotiger), законодавчо встановлений термін здійснення поставки по імпорту 19.12.2011 року. Сільськогосподарська техніка на територію України не надійшла, а 15.05.2012 року згідно виписки банку № 15055А5174, в зв'язку з неможливістю виконання умов договору, нерезидент повернув кошти в розмірі 252 000,00 євро (на 328 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановлених термінів на 148 днів);

на виконання вимог імпортного договору від 15.07.2011 року № 15_07 АW, підприємство згідно платіжного доручення № 6 від 18.07.2011 року перерахувало нерезиденту 202 500,00 євро за сільськогосподарську техніку (зернозбиральний комбайн Сlаss Lехіоn 580), законодавчо встановлений термін здійснення поставки по імпорту 14.01.2012 року. Сільськогосподарська техніка на територію України не надійшла, а 15.05.2012 року згідно виписки банку № 15055А5176, в зв'язку з неможливістю виконання умов договору, нерезидент повернув кошти в розмірі 202 500,00 євро (на 302 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановлених термінів на 122 дні);

на виконання вимог імпортного договору від 17.10.2011 року № 17_10 АW, підприємство згідно платіжного доручення № 9 від 19.10.2011 року перерахувало нерезиденту 54 000,00 євро за сільськогосподарську техніку (трактор МХ 170), законодавчо встановлений термін здійснення поставки по імпорту 16.04.2012 року. Сільськогосподарська техніка на територію України не надійшла, а 15.05.2012 року згідно виписки банку № 15055А5175, в зв'язку з неможливістю виконання умов договору, нерезидент повернув кошти в розмірі 54 000,00 євро (на 209 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановлених термінів на 29 днів).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем було порушено законодавчо встановлені терміни розрахунків при здійсненні імпортних операцій.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що спірне рішення № 0000022200 від 03.01.2013 року винесене відповідачем з порушенням строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки про порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій податковому органу було відомо починаючи з 11.01.2010 року. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 Закону № 185/94-ВР не передбачена як вид податку або іншого обов'язкового платежу, а тому твердження відповідача про те, що зазначена пеня є податковим зобов'язанням не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 2 012 163,98 гривні за порушення термінів виконання імпортних договорів від 20.12.2010 року № 20_12 АW, від 20.06.2011 року № 20_06 АW, 15.07.2011 року № 15_07 АW, 17.10.2011 року № 17_10 АW, однак неповно встановив обставини справи та помилився, вмотивувавши своє рішення іншими правовими підставами, ніж ті, які мали б бути визначені в даному випадку, що обумовлює необхідність змінити рішення суду першої інстанції в цій частині, виклавши його мотивувальну частину в наступній редакції.

Відповідно до ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару.

Порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій ІП «Агро-Вільд Україна» встановлені на підставі повідомлень, що надійшли від КБ «Приватбанк» та Черкаської облдирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону № 185/94-ВР за порушення резидентом термінів, визначених у ст. 1 та ст. 2 цього Закону, належать до адміністративно-господарських санкцій (ст. ст. 239, 241 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

При цьому, ч. 2 ст. 250 ГК України вступила в законну силу з 01.01.2011 року згідно з доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 02.12.2010 року.

Тобто, контракти від 20.06.2011 року № 20_06 АW, 15.07.2011 року № 15_07 АW, 17.10.2011 року № 17_10 АW були укладені вже під час дії Податкового кодексу України та змін до Господарського кодексу України.

По вищезазначених контрактах та по контракту від 20.12.2010 року № 20_12 АW перевищення понад 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу здійснювалось також під час дії Податкового кодексу України та змін до Господарського кодексу України.

Отже, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів виконання імпортних договорів від 20.12.2010 року № 20_12 АW, від 20.06.2011 року № 20_06 АW, 15.07.2011 року № 15_07 АW, 17.10.2011 року № 17_10 АW.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Відповідно до Додатку № 2 до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів виконання імпортних договорів від 20.12.2010 року № 20_12 АW, від 20.06.2011 року № 20_06 АW, 15.07.2011 року № 15_07 АW, 17.10.2011 року № 17_10 АW ІП «Агро-Вільд Україна» нарахована пеня в розмірі 2 012 163,98 гривні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 2 012 163,98 гривні за порушення термінів виконання імпортних договорів від 20.12.2010 року № 20_12 АW, від 20.06.2011 року № 20_06 АW, 15.07.2011 року № 15_07 АW, 17.10.2011 року № 17_10 АW, однак вмотивував своє рішення іншими правовими підставами, ніж ті, які мали б бути визначені в даному випадку, а тому мотивувальна частина судового рішення першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 2 012 163,98 гривні за порушення термінів виконання імпортних договорів від 20.12.2010 року № 20_12 АW, від 20.06.2011 року № 20_06 АW, 15.07.2011 року № 15_07 АW, 17.10.2011 року № 17_10 АW не є обґрунтованими. А відтак, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 2 012 163,98 гривні за порушення термінів виконання імпортних договорів від 20.12.2010 року № 20_12 АW, від 20.06.2011 року № 20_06 АW, 15.07.2011 року № 15_07 АW, 17.10.2011 року № 17_10 АW підлягає залишенню в цій частині в силі, однак зі зміненою мотивувальною частиною.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 204 334,17 гривні за порушення термінів виконання імпортного договору від 19.02.2010 року № 19_02 АW, то колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, однак неповно встановив обставини справи та помилився, вмотивувавши своє рішення іншими правовими підставами, ніж ті, які мали б бути визначені в даному випадку, що обумовлює необхідність змінити рішення суду апеляційної інстанції в цій частині, виклавши його мотивувальну частину в наступній редакції.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону № 185/94-ВР за порушення резидентом термінів, визначених у ст. 1 та ст. 2 цього Закону, належать до адміністративно-господарських санкцій (ст. ст. 239, 241 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

При цьому, ч. 2 ст. 250 ГК України вступила в законну силу з 01.01.2011 року згідно з доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 02.12.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, грошове зобов'язання в сумі 204 334,17 гривні визначене позивачу за порушення термінів виконання імпортного договору від 19.02.2010 року № 19_02 АW.

Але фактичне перерахування коштів та повернення коштів за імпортним договором від 19.02.2010 року № 19_02 АW було здійснено 22.02.2010 року та 03.12.2010 року відповідно, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України та ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, відповідачем було пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій до ІП «Агро-Вільд Україна» за порушення строків поставки товару за імпортним договором від 19.02.2010 року № 19_02 АW, оскільки перерахування коштів та повернення коштів за цим договором мали місце до 01.01.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов по суті правильного висновку в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 204 334,17 гривні за порушення термінів виконання імпортного договору від 19.02.2010 року № 19_02 АW, однак вмотивував своє рішення іншими правовими підставами, ніж ті, які мали б бути визначені в даному випадку, а тому мотивувальна частина судового рішення апеляційної інстанції в цій частині підлягає зміні.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 204 334,17 гривні за порушення термінів виконання імпортного договору від 19.02.2010 року № 19_02 АW не є обґрунтованими. А відтак, рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 204 334,17 гривні за порушення термінів виконання імпортного договору від 19.02.2010 року № 19_02 АW підлягає залишенню в цій частині в силі, однак зі зміненою мотивувальною частиною.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на те, що до позивача були застосовані санкції, передбачені ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки як вбачається з висновків акту перевірки від 20.12.2013 року № 549/22-01/33353730 та з рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.01.2013 року № 0000022200 відповідачем до позивача застосувались штрафні (фінансові) санкції, які передбачені ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 2 012 163,98 гривні підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог цій частині підлягає залишенню в силі, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, однак з вищенаведених мотивів, відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 823/120/13-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 2 012 163,98 гривні - скасувати, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року у справі № 823/120/13-а в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022200 від 03.01.2013 року в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 2 012 163,98 гривні - залишити в силі.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 823/120/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько