Ухвала суду № 57310594, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/33506/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року по справі № 804/14707/13-а за позовом Приватного підприємства «Дніпро-Авто» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дніпро-Авто» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2013 року № 0003702210, яким встановлено суму грошового зобов'язання за основним платежем 521253,00 грн. та 71460,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.06.2013 року по 16.07.2013 року податковим органом була здійснена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Дніпро-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення підприємством п.4 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1, пп.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп. 11.2.1 п.11.2, 11.3.1, п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), п.135.1 ст.135, п.137.4 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп. 139.1.1, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме - підприємством занижено податок на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 521253,00 грн.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке за наслідками процедури адміністративного оскарження залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача, а саме - копія договору поставки №27-02-10/ПА від 01.01.210 року; копії кредитних договорів; копії актів виконаних робіт; копії видаткових накладних; копії журналів-ордерів по рахунках 63, 68; копії виписок з банківських рахунків, що підтверджують рух коштів, а саме - списання та ін.

Відповідність вказаних первинних документів вимогам чинного законодавства податковим органом не спростовано.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, позивачем підтверджені витрати по придбанню товарів у розмірі 17264335,67 грн. за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року

Крім того, відповідно до п. 5.3.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до витрат платника податку витрати, пов'язані з придбанням, виготовленням, будівництвом, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшення основних засобів.

Судами встановлено, що відповідно до змісту кредитних договорів цільове використання на поповнення оборотних коштів, згідно первинних документів, що наявні в матеріалах справи, частину кредитів у період 2006-2007 pоку, ПП «Дніпро-Авто» використало на будівництво автосалону. Саме ці витрати не можуть бути включені до витрат відповідних періодів і не були включені позивачем.

Відповідно до п. 5.5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР та п. 141.1 ст. 141 ПК України до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Тобто, сплата процентів за кредитами у будь-якому разі відноситься до витрат платника податку, за умови, що таке нарахування здійснюється у зв'язку з веденням/провадженням господарської діяльності такого платника.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП «Дніпро-Авто», що кредитні кошти, витрачені на будівництво, були виплачені та в подальшому використовувались для розрахунків з постачальниками та ведення поточної господарської діяльності, тому віднесення відсотків за кредитами до витрат цілком обґрунтоване та правомірне.

Таким чином, ПП «Дніпро-Авто» правомірно враховувало до складу витрат витрати у вигляді сплати відсотків у сумі 1786500,00грн. за період з 01.07.2010 pоку по 31.12.2012 pоку за користування кредитами.

Крім того, відповідно до абзацу 5 п. 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України у разі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) після набрання чинності розділом III цього Кодексу в рахунок авансів, отриманих до такої дати, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та здійснені після дати набрання чинності цим Кодексом, за умови, що вони не були включені до складу валових витрат, визнаються витратами на дату відвантаження таких товарів (виконання робіт, надання послуг).

Пункт 138.11 ст. 138 ПК України встановлює, що витрати операційної діяльності включають суми витрат, які не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, встановлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, а також суми витрат, які не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Таким чином, оскільки платником податків не було враховано до складу витрат 866718,00 грн. за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, вказана суми правомірно та обґрунтовано віднесена до валових витрат за період 01.04.2011 року по 30.06.2011 року за фактом відвантаження товарів по договору поставки.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року по справі № 804/14707/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.