Рішення № 57310086, 21.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКорчевного Г.В., Слободянюк С.В.при секретаріЛознян О.С.за участю: позивача ОСОБА_5,

представника позивача ОСОБА_6,

представників відповідача МельникВ.В., ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» Мельник Вікторії Валеріївни та ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку як одинокій матері, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ Голови правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 2652-к від 08.07.2015 р., поновлено ОСОБА_5 на посаді, стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 012, 38 грн., невиплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2010, 80 грн., у відшкодування моральної шкоди 6000 грн., оплати послуг адвоката 6000 грн. та судовий збір 717, 43 грн./т. 2 а.с. 57-65/

№ справи 753/14765/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5479 /2016Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у скасуванні рішення Голови Правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» №62 від 10.04.2015 р. в частині встановлення тривалості робочого часу 4 години на тиждень з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу та про функціональне підпорядкування, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що вона була не згодна зі зміною істотних умов, яка допускається без згоди працівника тільки у випадках зміни в організації виробництва і праці, їй не було запропоновано іншу роботу, хоча вакантні посади були наявні, у зв'язку з чим нею була подана заява про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідачем їй було відмовлено. Зазначила, що оскільки її звільнення здійснено з порушенням трудового законодавства, вказане є підставою для скасування рішення Голови Правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» №62 від 10.04.2015 р. в частині встановлення тривалості робочого часу 4 години на тиждень з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу та про функціональне підпорядкування начальнику відділу досудового стягнення та стягнення невеликих кредитів департаменту фінансової реструктуризації головного управління ризик менеджменту. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати у вище вказаній частині, та постановити в цій частині нове про задоволення зазначеної вимоги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням у повному обсязі, представник ПАТ КБ «Правекс-Банк» Мельник В.В. також подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України відбулось законно, судом першої інстанції підтверджено зміну в організації виробництва і праці, однак при відмові позивача працювати у змінених умовах праці, судом першої інстанції її поновлено на роботі, а наказ про зміну таких умов не скасовано. Крім того, зазначила, що 13.07.2015 р. в день звільнення з ОСОБА_5 проведено остаточний розрахунок, виплачено компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу. Також зазначила, що у суду першої інстанції не було підстав стягувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, а при стягненні не вірно його розраховано, оскільки повинні братись два останні календарні місяці роботи, за які позивач працювала по 4 години на тиждень, не врахована вихідна допомога при звільненні, а при виготовленні короткого тексту рішення не враховано отриману позивачем допомогу по безробіттю, яку виправлено шляхом постановлення ухвали про виправлення описки, що не може вважатись арифметичною помилкою. В частині стягнення моральної шкоди зазначила, що не наведено обґрунтування такого стягнення, не з'ясована тяжкість та істотність вимушених змін у житті позивача. Крім того, зазначила, що компенсація за невикористану відпустку як одинокій матері, судом також неправомірно стягнута, оскільки позивач отримала при звільненні компенсацію щодо першої дитини ОСОБА_10., ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно другої дитини ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачем до суду надані документи, датовані після звільнення з банку, якому таких документів надано не було, судом першої інстанції не враховано, що діти від різних батьків, а розрахунок компенсації, в разі його законності, повинен здійснюватись з урахуванням праці по чотири години на тиждень а не повного робочого дня. Також зазначила, що не вказано судом першої інстанції розміру суми коштів, що підлягають негайному стягнення, що ускладнює його виконання. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині стягнення моральної шкоди, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 10 липня 2006 року працювала у ПАТ КБ «Правекс-Банк», остання посада - головний економіст відділу стягнення споживчих кредитів та кредитних карток колекторського департаменту головного управління ризик-менеджменту ПАТ КБ «Правекс-Банк» /т.1 а.с. 5-6/.

04 лютого 2015 року Спостережною радою ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» прийнято рішення СР_1_2015/4, яким, зокрема, доручено департаменту управління персоналом та організаційними змінами провести належний аналіз та вжити необхідних заходів для скорочення чисельності і штату персоналу Головного Офісу та, за необхідності, відокремлених підрозділів, переведення (за згодою працівника), переміщення, перестановки (перегрупування) та зміни істотних умов праці працівників, зменшення видатків на утримання персоналу, з огляду на зміни в організації виробництва і праці, та зменшення мережі відділень /т.1 а.с. 53/.

На виконання вищевказаного рішення, 10 квітня 2015 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» в зв'язку з реструктуризацією організації структури прийнято рішення № 62 «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК».

Відповідно п. 2.4 даного рішення на в.о. директора департаменту управління персоналом та організаційними змінами, начальнику відділу управління та навчання персоналу департаменту управління персоналом та організаційними змінами покладено обов'язок забезпечити зміну істотних умов праці працівникам, перерахованим у додатках 3 і 4, як зазначено нижче, зокрема, головного економіста відділу стягнення споживчих кредитів та кредитних карток колекторського департаменту головного управління ризик-менеджменту ОСОБА_5 функціонально підпорядкувати начальнику відділу досудового стягнення та стягнення невеликих кредитів департаменту фінансової реструктуризації головного управління ризик-менеджменту /т.1 а.с. 43-50/.

12 травня 2015 року ОСОБА_5 була попереджена про наступну зміну істотних умов праці з 13 липня 2015 року, а саме про встановлення тривалість робочого часу 4 години на тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу та функціональне підпорядкування начальнику відділу досудового стягнення та стягнення невеликих кредитів департаменту фінансової реструктуризації головного управління ризик-менеджменту /т. 1 а.с. 14/.

Згідно наказу № 2652-к від 08.07.2015 р. ОСОБА_5 звільнено із займаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України (/т. 1 а.с. 19/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Голови Правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» №62 від 10.04.2015 р. в частині встановлення тривалості робочого часу 4 години на тиждень з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу та про функціональне підпорядкування, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 6 ст. 36 КЗпП про те, що однією з підстав припинення трудового договору є відмова працівника саме від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, а не незгода з їх зміною.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що у ПАТ КБ «Правекс-Банк» відбулись зміни в організації виробництва і праці.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо неправомірної відмови суду першої інстанції у скасуванні рішення Голови Правління ПАТ КБ «Правекс-Банк» №62 від 10.04.2015 р., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявність змін в організації виробництва і праці з боку ПАТ КБ «Правекс-Банк» доведена, жодних доказів в порядку ст. 60 ЦПК України щодо відсутності таких змін апелянтом не надано.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідно до попередження про наступну зміну умов праці, 12 травня 2015 року, позивач знала, що 13.07.2015 р. їй буде змінено істотні умови праці, однак вийшла на роботу, чим підтвердила намір працювати у змінених умовах праці, прийшов до вірного висновку про згоду позивача працювати у змінених умовах.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги щодо поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції вірно встановив, що позивача незаконно звільнили на підставі ч. 6 ст. 36 КЗпП, оскільки вона не відмовилась від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, а була незгодна з їх зміною та після чого продовжувала працювати, однак, 13.07.2015 р. в той же день позивача було ознайомлено з наказом про звільнення з займаної посади згідно п. 6 ст. 36 КЗпП у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що ОСОБА_5 відмовилась працювати у змінених умовах праці, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції остання вийшла на роботу, чим фактично підтвердила намір працювати у змінених умовах праці.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції також вірно керувався ч. 2 ст. 235 КЗпП України, погодившись з наданим позивачем розрахунком розміру середньоденної заробітної плати в сумі 201,08 грн., розрахувавши розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу: 201,08 грн. х 15 робочих днів у липні 2015 року = 3 016,20 грн.; 201,08 грн. х 126 робочих днів у серпні - січні 2016 року = 22 336,08 грн.; 201,08 грн. х 15 робочих днів у лютому 2016 року = 3 016,20 грн., а всього 31 368,48 грн. вирахувавши отриману позивачем допомогу по безробіттю, яка становить 16 356,10 грн. /т. 2 а.с. 43/, остаточно стягнувши 15 012,38 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку середнього заробітку, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки в порядку ст. 60 ЦПК України апелянтом надані суперечливі дані щодо доходу ОСОБА_5, які суду першої інстанції не надавались, зокрема в т. 1 а.с.29 наявна довідка про доходи за травень 2015 р. у розмірі 4345, 02 грн., за червень 2015 р. у розмірі 4934, 82 грн. та за липень 2015 р. у розмірі 13904, 09 грн., однак апелянтом до апеляційної скарги долучений розрахунок з зазначенням за травень 2015 р. - 2626, 56 грн., за червень 3377, 00 грн., / т. 2 а.с.87/ який судом апеляційної інстанції не береться до уваги, що також стосується і довідки у т. 2 а.с. 88/

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення невиплаченої компенсації за невикористану відпустку як одинокій матері в розмірі 2 010,80 грн., суд першої інстанції вказуючи, що ОСОБА_5 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії 1, має третю групу інвалідності, двох дітей: неповнолітню ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, /т. 1 а.с. 9/ та повнолітню ОСОБА_5 /т. 1 а.с. 34/, розлучена, вихованням дітей займається сама, обґрунтовано визнав право позивача на таку компенсацію.

Відсутність зазначення суми стягнення, що підлягає негайному виконанню, за доводами апеляційної скарги не може слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції та вирішується в іншому порядку, передбаченому ЦПК України.

Також слід зазначити, що представником ПАТ КБ «Правекс-Банк» рішення оскаржується у повному обсязі, однак жодних доводів щодо його неправильності в частині стягнення 6 000 грн. у відшкодування витрат на послуги адвоката не зазначено у зв'язку з чим в цій частині не переглядається.

Однак, стягуючи відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався вимогами ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України про те, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, врахувавши покази свідків та визначивши суму відшкодування у розмірі 6000 грн. з чим суд апеляційної інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції не наведено обґрунтування такого стягнення, не з'ясована тяжкість та істотність вимушених змін у житті позивача.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

У порушення цих вимог закону та ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, окрім показів свідків щодо умов праці ОСОБА_5, на які вона погоджувалась, працюючи у відповідача з 2006 року.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» МельникВікторії Валеріївни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року -скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_5 6 000 гривень моральної шкоди, постановивши в цій частині нове рішення яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: