Ухвала суду № 57309942, 13.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Савицький О.А.

№ 22-ц/796/5541/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 761/36360/15-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі: Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - Данильченко Олени Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про повернення депозитного вкладу,-

В С Т А Н О В И Л А:

02.12.2015 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив суд: зобов'язати відповідача повернути кошти в розмірі 2100682 доларів США, внесені позивачем згідно договору №SAMDNWFD0070349456300 Вклад «Стандарт 6 мес.» від 05.11.2014 року, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позивача в іншому банку, вказаний у наданому відповідачу платіжному дорученні в іноземній валюті №1 від 06.11.2015 року; стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних, пені в розмірі подвійної ставки НБУ з урахуванням індексу (коефіцієнту) інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а саме не повернення суми вкладу по договору №SAMDNWFD0070349456300 Вклад «Стандарт 6 мес.» від 05.11.2014 року та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2016 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про повернення депозитного вкладу задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» повернути депозитний вклад у сумі 2100682 доларів США, внесений позивачем згідно договору №SAMDNWFD0070349456300 Вклад «Стандарт 6 мес.» від 05.11.2014 року, відсотки за договором за період прострочення з 06.11.2015 року по 25.01.2016 року в розмірі 46617,87 доларів США, 3% річних в розмірі 8978,26 доларів США, шляхом їх перерахування на банківський рахунок у АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» та судовий збір у розмірі 6090 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2016 року заяву ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01. 2016 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» - Данильченко О.О. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що 06.11.2015 року позивач звернувся до ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про розірвання договору банківського вкладу та повернення всієї суми депозиту. Позивачу було повідомлено, що видати всю суму вкладу готівкою через касу відділення банк не має змоги з огляду на обмеження з видачі готівки через касу банку в межах до 20000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, встановлені постановою Правління Національного банку України від 09.09.2015 року №581. На даний час діє Постанова Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 04.12.2015 року № 863. Зазначає, що вказані Постанови НБУ не суперечать вимогам статті 1060 ЦК України, оскільки виплата вкладу в іноземній валюті частинами в межах до 20000 гривень на добу на одного клієнта не є порушенням приписів статті 1060 ЦК України.

Вказує, що відповідно до ст.56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти НБУ є обов'язковими до виконання для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Позивач від отримання грошових коштів через касу банку, з урахуванням встановлених НБУ обмежень, відмовився та надав банку платіжне доручення на перерахування коштів в іноземній валюті на рахунок в іншому банку.

Для здійснення переказу позивачем, 06.11.2015 року було надано до банку платіжне доручення в іноземній валюті № 1 на SWIFT - переказ грошових коштів у сумі 2100682 доларів США.

Посилається на те, що п.2.4.10.2.14. Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» визначено, що за здійснення SWIFT- платежу стягується встановлена банком клієнтська плата. Відправлення міжнародних SWIFT- платежів проводиться тільки після отримання банком від відправника суми переказу та клієнтської плати. Для виконання SWIFT - переказу грошових коштів у сумі 2100682 доларів США на депозитному рахунку позивача мали бути також кошти достатні для оплати клієнтської плати за здійснення переказу, проте такі на рахунку були відсутні.

Крім того позивачем у платіжному дорученні було зазначено номер рахунку платника - НОМЕР_2, тоді як номер депозитного рахунку відповідно до договору - НОМЕР_1.

В інших платіжних дорученнях, наданих позивачем на адресу банку, також зазначалась сума переказу якої, з урахуванням клієнтської плати, недостатньо для виконання доручення.

Зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що ним було надано банку платіжне доручення, оформлене належним чином, на суму, достатню для виконання переказу, а банк відмовився виконати такий переказ.

Крім того, з наданої суду першої інстанції при перегляді заочного рішення, виписці за рахунком позивача вбачається, що позивач користується грошовими коштами на спірному рахунку внаслідок чого сума, що була предметом розгляду судом при ухваленні рішення значно змінилась і продовжує змінюватись.

Також зазначає, що судом були допущені порушення норм процесуального права, оскільки копію ухвали про відкриття провадження по даній справі банк не отримував, на адресу відповідача було направлено лише судову повістку про виклик в судове засідання на 26.01.2016 року та копію позовної заяви. 26.01.2016 року банк дізнався про те, що 25.01.2016 року було ухвалено заочне рішення по справі, а тому вважає, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на судовий захист та недотримання принципу змагальності сторін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що термін дії депозитного договору між сторонами закінчився, відповідач не виконав розпорядження позивача щодо переведення коштів, прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати відповідача повернути кошти за депозитним вкладом та про стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 05.11.2014 року між позивачем та ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір №SAMDNWFD0070349456300 Вклад «Стандарт 6 мес.» в іноземній валюті, зі сплатою відсотків. Сума вкладу складає 2100682 доларів США на строк з 05.11.2014 року по 05.11.2015 року включно під 10% річних, що передбачає щомісячну виплату відсотків по депозиту .

Відповідно до умов договору, якщо по закінченню строку вкладу ОСОБА_2 не заявляє банку про бажання забрати свої кошти вклад автоматично продовжується ще на один термін.

Як вбачається з матеріалів справи 06.11.2015 року позивач не бажаючи продовжувати договірні відносини з відповідачем звернувся до останнього з вимогою повернути кошти та нараховані відсотки, та подав до відповідача платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 06.11.2015 року в яким розпорядився про перерахунок 21100682 доларів США на зазначений ним рахунок в іншому банку.

Вказане платіжне доручення було прийнято банком 06.11.2015 року, про що свідчить відтиск штемпеля банку з підписом уповноваженої особи.

Разом з тим, вищевказане платіжне доручення не було виконане та банк не повідомив позивача щодо причин його невиконання.

На час звернення позивача до ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про повернення депозитного вкладу 06.11.2015 року діяла постанова постанова Правління Національного банку України від 09.09.2015 року № 581.

В пп.10 п.6 Постанови НБУ №581 було зазначено, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 20000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із нотаріально посвідченими письмовими заявами №2 від 02.12.2015 року, №3 від 03.12.2015 року, №4 від 04.12.2015 року та №5 від 05.12.2015 року про повернення депозитного вкладу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок у іншому банку, надсилаючи разом із заявами платіжні доручення в іноземній валюті, у яких було зазначено реквізити рахунку в іншому банку куди необхідно перевести кошти (АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК»; місцезнаходження - Київ, Україна; SWIFT - код банку - UCIBUAUK; № рахунку в банку - посереднику 16005111369) та реквізити банку - посередника (ПАТ «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»; місцезнаходження - Київ, Україна; SWIFT - код банку посереднику UGASUAUK).

Листом від 17.12.2015 року за №20.1.0.0.0/7-20151209/4295 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення переказу коштів позивача з його рахунку, відкритого у ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на рахунок, відкритий у іншому банку, посилаючись на Постанову Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 04.12.2015 року №863.

Відповідно до пп.4 п.6 постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 04.12.2015 року №863 за дорученням фізичних осіб за межі України здійснюються перекази іноземної валюти за поточними валютними неторговельними операціями: без підтвердних документів з поточного рахунку в іноземній валюті або без його відкриття - на суму, що в еквіваленті не перевищує 15000 гривень в один операційний (робочий) день. Фізичні особи-нерезиденти здійснюють такі перекази на підставі документів, що підтверджують джерела походження коштів; з поточного рахунку в іноземній валюті - на суму, що в еквіваленті перевищує 15000 гривень, але не більше ніж 150000 гривень на місяць. Фізичні особи-резиденти здійснюють такі перекази виключно на підставі підтвердних документів.

Разом з тим, згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з частинами 1, 3 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності до ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

За змістом ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач порушив умови договору №SAMDNWFD0070349456300 Вклад «Стандарт 6 мес.» від 05.11.2014 року укладеного з позивачем та норми ст.ст.1060, 1074 ЦК України, оскільки не виконав вимогу позивача про повернення вкладу та переказу коштів на його поточний рахунок у іншому банку, чим порушив права позивача на отримання належних йому грошових коштів.

Враховуючи, що термін дії депозитного договору між сторонами закінчився, проте банк продовжив обліковувати кошти позивача на його депозитному рахунку, на звернення позивача до відповідача щодо переведення коштів останній свої зобов'язання не виконав, тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача повернути депозитний вклад шляхом перерахування коштів на банківський рахунок у АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК»; місцезнаходження - Київ, Україна; SWIFT - код банку - UCIBUAUK; № рахунку в банку - посереднику 16005111369, через банк-посередник ПАТ «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»; місцезнаходження - Київ, Україна; SWIFT - код банку посереднику UGASUAUK.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних у зв'язку порушенням виконання грошового зобов'язання виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, з нього на користь позивача, крім суми боргу підлягають стягненню 3% річних за період прострочення з 16.11.2015 року по 06.01.2016 року у розмірі 8978,26 доларів США, відповідно до перевіреного судом розрахунку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також підставно відмовив позивачу у стягненні інфляційних втрат, оскільки відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, а тому норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції не поширюються на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене в іноземній валюті.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не міг видати всю суму вкладу готівкою через касу відділення з огляду на обмеження з видачі готівки через касу банку, встановлені постановами правління НБУ від 09.09.2015 року №581 та від 04.12.2015 року №863, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач видав розпорядження відповідачу на здійснення переказу коштів з його рахунку у ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на його рахунок у іншому банку, а також враховуючи те, що правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст.ст. 1060, 1074 ЦК України, договором укладеним між сторонами та ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а положення постанов НБУ, які є нормативно-правовим актами, не можуть суперечити вимогам закону.

Посилання апелянта на те, що п.2.4.10.2.15. Умов та правил надання банківських послуг ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» визначено, що відправлення міжнародних SWIFT-платежів проводиться тільки після отримання банком від відправника суми переказу та клієнтської плати колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані твердження спростовується наявними відмітками у п.71 «ОUR» платіжнeдоручення в іноземній валюті №1 від 06.11.2015 року (п.2) та нотаріально посвідчених платіжних доручень №2 - №5, що згідно з положеннями п. 2.4.10.4.6. Умов та правил надання банківських послуг відповідно яких клієнт має право вибрати тип оплати комісії для відправлення переказу, згідно тарифів банку, та пропонований тип комісії «ОUR» - вибирається у випадку, якщо комісію по платежу сплачує відправник, тобто вказана відмітка є підставою для зменшення суми переказу на суму комісії за такі послуги за рахунок відправника - позивача. І тільки при наявності відмітки «FUL», яка передбачає відправлення суми цілком, без вирахування комісії, - у такому випадку застосовується положення п.2.4.10.4.7 вищевказаних Умов, а саме окремо сплачується комісія банку, до відправки платежу.

Доводи апелянта щодо можливості позивача вільно користування грошовими коштами на спірному рахунку внаслідок чого сума, що була предметом розгляду судом при ухваленні рішення значно змінилась, що свідчить про відсутність предмету спору колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи у позивача не було реальної можливості отримати і розпорядитися на свій розсуд всім грошовим внеском, що підтверджується копіями звернень позивача до відповідача та відповіддю банку від 17.12.2015 року якою останній повідомив позивача про причини неповернення вкладу та не здійснення банківської операції щодо переказу коштів позивача на інший рахунок з посиланням на обмеження встановлені Постановами НБУ, а зменшення суми коштів на рахунку позивача після ухвалення судом першої інстанції рішення на правильність висновків суду першої інстанції не впливає.

Крім того, посилання апелянта на ненадання позивачем визначеного комплекту документівдля здійснення переказу спростовується платіжним дорученням в іноземній валюті №1 від 06.11.2015 року з відміткою банку (штемпель та підпис про його прийняття), який проставляється працівником банку тільки після ідентифікації клієнта та наявними в матеріалах справи копіями нотаріально посвідчених заяв на повернення депозиту та відповідних платіжних доручень №2 - №5, що були надіслані рекомендованою кореспонденцією відповідачу, відповідно до яких нотаріус при їх посвідченні встановив особу підписанта та такий порядок дозволений НБУ.

Посилання апелянта на те, що позивачем у платіжному дорученні було зазначено номер рахунку платника - НОМЕР_2, тоді як номер депозитного рахунку на якому обліковувалися кошти відповідно до договору - НОМЕР_1, а в інших платіжних доручення, наданих позивачем на адресу банку, зазначалась сума переказу якої, з урахуванням клієнтської плати, недостатньо для виконання доручення, колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

Порядок оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк) врегульовано затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216 «Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів» (надалі - Положення № 216).

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 Положення №216 уповноважений банк приймає до виконання платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах протягом 30 календарних днів, починаючи з дня його оформлення.

Згідно з п.2.6 вищевказаного Положення уповноважений банк зобов'язаний надати платникові інформацію про витрати під час здійснення переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів, можливі строки здійснення переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів, SWIFT-код (BIC kod) банку, а також номер міжнародного банківського рахунку (IBAN), якщо він його має.

Пунктом 3.2 глави 3 вказаного Положення передбачено, що відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або

банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

Згідно із пунктом 3.6 глави 3 цього Положення уповноважений банк має перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах вимогам глави 2 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно - правових актів Національного банку є підставою для переказу іноземної валюти або банківських металів з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів. Уповноважений банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті або банківських металах, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства. Уповноважений банк повертає платнику платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах у порядку, передбаченому пунктом 3.7 цієї глави.

Передбачений пунктом 3.7 глави 3 Положення №216 порядок, є наступним: уповноважений банк повертає платнику платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах без виконання і на зворотному боці платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа уповноваженого банку.

Крім того, пунктом 3.9 глави 3 Положення №216 передбачено, що уповноважений банк зобов'язаний виконати платіжне доручення в іноземній валюті в межах строку, погодженого з платником, та з урахуванням дати валютування, що визначається уповноваженим банком згідно з його внутрішніми правилами, які ґрунтуються на укладених міжбанківських угодах (договорах) про встановлення кореспондентських відносин з банками-кореспондентами, а також з урахуванням строку, необхідного для виконання вимог статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Пункт 8.1. ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлює строки проведення переказу коштів, згідно з якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов до банку після операційного часу.

Відповідно до п.8.4 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується в строк до трьох

операційних днів.

Пунктом 3.10 глави 3 Положення № 216 визначено, що уповноважений банк зобов'язаний здійснити переказ коштів в іноземній валюті на всю суму, зазначену в платіжному дорученні в іноземній валюті, якщо платник не зазначив, що витрати на переказ коштів в іноземній валюті мають повністю або частково

відшкодовуватися за рахунок бенефіціара.

Якщо уповноважений банк із суми переказу коштів в іноземній

валюті, яка перераховувалася на користь бенефіціара, помилково відшкодував витрати на переказ за рахунок бенефіціара, то уповноважений банк на вимогу платника зобов'язаний відшкодувати за власний рахунок суму коштів в іноземній валюті на рахунок бенефіціара, якщо платник не вимагатиме, щоб ця сума була зарахована на його рахунок (за умови, що це обумовлено в договорі банківського рахунку).

Разом з тим відповідач прийняв платіжне доручення від 06.11.2015 року, засвідчив його підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, про те його не виконав в установлений законом строк та не повернув його в передбаченому пунктом 3.7 глави 3 Положення №216 порядку, що підтвердив в судовому засіданні представник позивача та не заперечувалося представником відповідача. Також банком не були виконані та і не були повернуті і інші платіжні доручення, які надсилалися йому позивачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що відповідач викликався в судове засідання на 26.01.2016 року, про що свідчить судова повістка, а судове засідання відбулося 25.01.2016 року, чим було порушено право відповідача на судовий захист та змагальність сторін колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2015 року було відкрито провадження у справі за даним позовом та справа призначена до розгляду в судове засідання на 25.01.2016 року. Відповідно до копії повістки відповідача було викликано в судове засідання на 26.01.2016 року та одночасно відповідачу було направлено копію позовної заяви та копію ухвали про відкриття провадження по справі, які були отримані банком 25.12.2015 року. При цьому як вбачається з пояснень представника відповідача даних нею в судовому засіданні 17.02.2016 року при розгляді заяви банка про скасування заочного рішення, банком дійсно були отримані копія ухвали та судова повістка в яких були зазначені різні дати проведення судового засідання.

Частиною 2 ст.308 ЦПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Колегія суддів вважає, що вказане вище процесуальне порушення не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно не призвело до неправильного вирішення справи.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інших доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - Данильченко ОлениОлександрівни відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: