Постанова № 57309870, 19.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16625/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними дії Відповідача щодо не зарахування податкових зобов'язань Позивача згідно до платіжних доручень №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 від 16.03.2015 року та №46 від 17.03.2015 року на суму 5 291 500,00 грн в рахунок сплати ПДВ за лютий 2015 року; зобов'язання Відповідача зарахувати ТОВ «Напої Плюс» податкові зобов'язання в сумі 5 291 500,00 грн згідно платіжних доручень №№36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 від 16.03.2015 року та №46 від 17.03.2015 року в рахунок сплати ПДВ за лютий 2015 року; зобов'язання Відповідача врахувати у картках обліку по ПДВ наявну оплату цього податку з боку ТОВ «Напої Плюс» в сумі 5 291 500,00 грн згідно платіжних доручень №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 від 16.03.2015 року та №46 від 17.03.2015 року.

17 серпня 2015 року ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду на 17 вересня 2015 року.

Згідно наявного в матеріалах справи журналу судового засідання від 17 вересня 2015 року суд першої інстанції ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача, заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2009 року ТОВ «Напої Плюс» (код ЄДРПОУ 36843876) зареєстровано Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві за №1 070 102 0000 038186.

З 30 листопада 2009 року Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

20 березня 2015 року Позивачем до Відповідача податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, в рядку 25.1 якої визначено суму 5 132 263,00 грн податкового зобов'язання з ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Платіжними дорученнями №№36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 від 16.03.2015 року та №46 від 17.03.2015 року Позивач ініціював переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 грн, шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк», проте вказані кошти на відповідний рахунок в Державну казначейську служби України не надійшли.

Позивач, вважаючи протиправними дії Відповідача щодо незарахування податкових зобов'язань підприємства в розмірі 5 291 500,00 грн. в рахунок сплати ПДВ за лютий 2015 року, звернувся до суду.

Згідно п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктами 14.1.162, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавець пов'язує обов'язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання з моментом сплати такого зобов'язання.

Згідно п.п.203.1, 203.2 ст.203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктами 129.6, 129.7 ст.129 Кодексу передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Відповідно п.п.129.3.1 п. 129.3 ст.129 Кодексу нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року у справі №К/800/18047/15.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2014 року між Позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір банківського рахунку №103854-18-11003.

Пунктами 2.1.5, 2.1.7 вказаного договору Банк взяв на себе зобов'язання виконувати платіжні доручення та інші розрахункові документи позивача у національній валюті у день надходження розрахункового документу.

Банк взяв на себе зобов'язання у разі потреби Позивача, надавати йому можливість здійснювати платежі зі свого рахунку в банку за допомогою системи «Клієнт-Банк».

Згідно пункту 3.2. договору банківського рахунку №103854-18-11003 за допомогою системи «Клієнт-Банк» Позивач може здійснювати підготовку платіжних доручень та надання їх для виконання ПАТ «Банк «Київська Русь».

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з електронного реєстру розрахункових документів системи «Клієнт-Банк», Позивачем платіжні доручення №№36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 створені 16.03.2015 року, а платіжне доручення №46 - 17.03.2015 року.

Таким чином, вказаними платіжними дорученнями Позивач ініціював переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 грн шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк» через ПАТ «Банк «Київська Русь».

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками, станом на день здійснення Позивачем платежів, на банківському рахунку Позивача №103854-18-11003 в ПАТ «Банк «Київська Русь» обліковувались грошові кошти в сумі 5 292 052,62 грн - на кінець 16.03.2015 року та в сумі 5 292 052,62 грн - станом на 17.03.2015 року.

Листом від 30.03.2015 року №2019/20 ПАТ «Банк «Київська Русь» повідомив Позивача, що згідно п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час ведення в банку тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку.

З врахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Позивачем своєчасно подано податкову декларацію за лютий 2015 року до податкового органу та ініційовано переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 грн для сплати податкового зобов»язання, а залишок коштів на рахунку Позивача у день подання відповідних платіжних доручень є достатнім, тому Позивачем належно виконано податковий обов'язок з перерахування податку на додану вартість за лютий 2015 року.

Згідно наявного в матеріалах справи рішення Державної фіскальної служби України від 08 грудня 2015 року №26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу Позивача, у зв'язку з невиконання абз.4 п.64.7 ст.64 Податкового кодексу України, переведено на облік до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Поряд з цим, під час апеляційного розгляду представником Відповідача надано супровідний лист Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 05.01.2016 року №65/7/26-55-11-01 про передачу облікової справи, зі змісту якого вбачається, що Відповідач надсилає Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків облікову справу Позивача, якого включено до реєстру великих платників податків на 2016 рік та в автоматичному режимі на центральному рівні змінено основне місце обліку на Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Також, в судовому засіданні під час апеляційного розгляду представник Відповідача пояснив, що інтегровану картку платника з ПДВ 14.01.2016 року передано до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Отже, станом на час прийняття судом першої інстанції постанови від 11 лютого 2016 року, Позивач перебував на обліку у Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Згідно ст.52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку..

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві, проте, під час розгляду справи судом першої інстанції Позивач змінив основне місце обліку.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані обставини не були відомі суду першої інстанції, оскільки Позивачем не надавались документи щодо зміни основного місця обліку та не заявлялось клопотання про вихід з письмового провадження.

Позивач не звертався з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та не заявляв в суді першої інстанції клопотання щодо залучення до справи другого відповідача або заміну відповідача.

Разом з тим, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції позбавлений права залучити другого відповідача під час апеляційного провадження у справі.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року у справі №К/800/49890/13.

Отже, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві слід відмовити, оскільки відповідач є неналежним.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови суду першої інстанції щодо підстав відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно п.2 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід змінити, а в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2016 року.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 21 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.