Постанова № 57309821, 18.04.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2016 р.Справа № 909/1408/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2016р.

у справі № 909/1408/14

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідача: ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області

до відповідача: Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ЛТД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції в Івано-Франківській області

про визнання недійсним свідоцтва серії ССС № 201450 від 06.09.07 про право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованої за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованого за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області до складу якого входить: А - спортивно - житловий корпус площею 1117,9 м.кв., Б - котельня площею 105,7 м.кв., В - склад - ангар площею 96 м.кв., Г - дерев'яний будинок площею 325 м.кв., Д - станція біологічної очистки площею 33,6 м.кв., З - судійська вишка площею 25,4 м.кв., О - підйомник площею 65,6 м.кв., К - підйомник площею 149,8 м.кв., Л - погріб площею 38,8 м.кв., М - склад площею 47,8 м.кв., Н - трансформаторна площею 50,4 м.кв., П - будинок площею 400 м.кв., трампліни № 1-5, вугільна дорога № 6, підвісна дорога № 7, огорожа № 8

за участю представників:

від прокуратури ОСОБА_3 посвідчення №006924

від позивача ОСОБА_4 представник (довіреність №370 від 05.11.2015р.)

від відповідача ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області ОСОБА_5 представник (довіреність №06/60 від 01.04.2016р.)

ОСОБА_6 голова ради.

від відповідача Майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області - не зявився.

від третіх осіб - не зявилися.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2016р., суддя Гриняк Б.П., було відмовлено в позові Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.Стягнуто з Фонду державного майна України в дохід державного бюджету 28291 грн. 16 коп. судового збору.

З даним рішенням не погодився перший заступник прокурора Івано-Франківської області і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Розгляд справи відкладався за клопотанням третіх осіб.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2016р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2016р. у справі №909/1408/14 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області та Майнового комплексу Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області про визнання недійсним свідоцтва серії ССС №201450 від 06.09.07р. про право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" розташованої за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" розташованого за адресою: вул. Данила Галицького, 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області до складу якого входить: А - спортивно - житловий корпус площею 1117,9 м.кв., Б - котельня площею 105,7 м.кв., В - склад - ангар площею 96 м.кв., Г - дерев'яний будинок площею 325 м.кв., Д - станція біологічної очистки площею 33,6 м.кв., З - судійська вишка площею 25,4 м.кв., О - підйомник площею 65,6 м.кв., К - підйомник площею 149,8 м.кв., Л - погріб площею 38,8 м.кв., М - склад площею 47,8 м.кв., Н - трансформаторна площею 50,4 м.кв., П - будинок площею 400 м.кв., трампліни №1-5, вугільна дорога № 6, підвісна дорога № 7, огорожа № 8.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилався на положення ст. 87, 89 ЦК УРСР, ст. 231 ЦК України, ст. 1 Закону СРСР Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності, ст. 4, 34 Закону УРСР Про власність від 07.02.1991р., і на те, що МК Ворохтянської НСБ Авангард, який був переданий ОСОБА_2 профспілок, належить державі, розпоряджатись яким уповноважений ФДМУ, а тому, порушує її економічні інтереси.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2015р. у позові було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. у справі №909/1408/14, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2015р. скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю .

Постановою Вищого господарського суду від 08.12.2015р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2015р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. у справі № 909/1408/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області .

При цьому в постанові суду касаційної інстанції вказано, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У звязку з цим, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, за результатами обговорення усіх обставин справи, в порушення вимог ст.ст. 47 ч. 1, 35, 43 ГПК України, не приділив належної уваги рішенню у вищезгаданій господарській справі № 6/331, у якій стороною спору являлась ОСОБА_2 профспілок, що є, водночас, стороною спору у даній справі, фактам, які були встановлені зазначеним рішенням суду, як і не врахував того, що саме на підставі цього рішення, яке на момент вирішення даного спору є чинним, ОСОБА_2 профспілок і отримала свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, не зясувавши також при цьому і можливість та правильність застосування до спірних відносин положень згаданих вище Постанов Верховної ОСОБА_2 України щодо правового статусу майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.

При цьому, суди попередніх інстанцій не врахували, як положень вищезгаданих норм матеріального права і, зокрема, встановлених статтями 321, 328, 346, 387 та 392 ЦК України в контексті правильного вирішення даного спору, так і не звернули увагу на те, що у позовній заяві Прокурора, з огляду на обраний ним спосіб захисту порушених цивільних прав та інтересів, фактично не міститься посилань на норми діючого законодавства (крім статей нечинного ЦК УРСР та згаданих вище Постанов Верховної ОСОБА_2 України), на підставі якого було подано до суду даний позов, і яке необхідно застосувати при вирішенні даного спору, що суперечить приписам п. 5 частини 2 ст. 54 ГПК України. Щодо посилання Прокурора у позові на статтю 231 ЦК України, то за змістом поданого ним позову, посилання на дану норму Закону в даному випадку є недоречним.

Як встановлено судом, 28 березня 1973 року недобудовану лижну базу в смт. Ворохта передано з балансу Добровільного спортивного об'єднання "Авагард" на баланс відділу капітального будівництва Облпрофради (правонаступником якого є ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області) згідно акту прийому-передачі. Прийом-передача даного об'єкту профспілок здійснена комісією, спеціально призначеною рішенням президії Облпрофради від 22.02.1973року на виконання Постанови Президії Всеукраїнської ОСОБА_2 профспілок від 26.05.1972 року. Будівництво даного об'єкту профспілок здійснювалося за кошти профспілок, зокрема Облпрофради, що підтверджується актом звірки станом на 01.01.1974 року сум фінансування будівництва та відомістю Облпрофради щодо затрат на капітальний ремонт трампліну. Підтвердженням того, що даний об'єкт будувався за кошти профспілок, зокрема Облпрофради є рішення Укрпрофради від 02.08.1971 року про затвердження фінансового звіту на будівництво лижної бази в смт. Ворохта.

30.12.1974 року розпорядженням Облпрофради та на основі Акту державної комісії від 27.12.1974 року лижну базу в смт. Ворохта прийнято в експлуатацію. Даний збудований об'єкт переданий з балансу відділу капітального будівництва Облпрофради на баланс ДСО "Авангард" правонаступником якого була Крайова рада СТП "Україна ", а потім - ФСТ "Україна" 31.12.1974 року. З 1974 року ФСТ "Україна" користується і володіє майном ОСОБА_2 профспілок області. Підтвердженням цього є договір-доручення на управління Ворохтянською навчально- спортивною базою "Авангард" від 29.10.1999 року, п.1.2 якого передбачено, що засновник (ОСОБА_2 профспілок Івано-Франківської області) передає органу управління спортивним закладом (Івано-Франківська крайова організація ради СТП "Україна", а з 1996 року правонаступник - ФСТ "Україна") повноваження щодо координації та управління спортивними установами в межах, визначених даним договором. Право володіння і користування залишається за спортивними установами, право розпорядження майном є виключним правом його власника - ОСОБА_2 профспілок області.

Фактом належності Ворохтянської навчально- спортивної бази Авагард до майна профспілок є Постанова Федерації профспілок України Про затвердження переліку спортивних закладів ФПУ, які не підлягають перепрофілюванню та реалізації та відповідна Постанова ради профспілок області від жовтня 1999 року "Про умови та порядок експлуатації спортивних закладів, які не підлягають перепрофілюванню та реалізації". Підтвердженням того, що даний об'єкт будувався за кошти профспілок, зокрема Облпрофради є рішення Укрпрофради від 02.08.1971 року про затвердження фінансового звіту на будівництво лижної бази в смт. Ворохта.

Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 р. у справі № 6/331 за позовом ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_7 селищної ради та Ворохтянської, навчально-спортивної бази олімпійської підготовки Авангард, визнано за ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", зокрема на такі об'єкти: 1. Спортивно- житловий корпус; 2. Котельня; 3. Склад- ангар; 4. Дерев'яний будинок; 5. Станція біологічної очистки; 6. Судійська вишка; 7. Підйомник 1; 8. Підйомник 2; 9. Погріб; 10. Склад; 11. Трансформаторна; 12.Будиночок; 13. Трамплін (1-5); 14. Вугільна дорога; 15. Підвісна дорога; 16. Огорожа та зобов'язано Коломийське МБТІ провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", зокрема на вказані об'єкти.

На підставі вказаного судового рішення Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", та видано ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області свідоцтво серії ССС №201450 від 06.09.2007 р. про право власності на комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази Авангард, розташованого за адресою: вул. Данила Галицького 3, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківської області.

Частиною 1 статті 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також рівність субєктів права власності перед законом (частина четверта статті 13).

Частиною першою ст. 386 Цивільного кодексу України також встановлено, що Держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів судом може бути, зокрема, визнання права.

Згідно приписів частин 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також, частиною першою статті 346 Цивільного кодексу України визначені підстави для припинення права власності. При чому, частиною другою цієї ж статті Закону передбачено, що право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом.

Тобто, правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Так, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Водночас, статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також, згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як випливає з матеріалів справи, фактом належності Ворохтянської навчально- спортивної бази Авагард до майна профспілок є Постанова Федерації профспілок України Про затвердження переліку спортивних закладів ФПУ, які не підлягають перепрофілюванню та реалізації та відповідна Постанова ради профспілок області від жовтня 1999 року "Про умови та порядок експлуатації спортивних закладів, які не підлягають перепрофілюванню та реалізації". Підтвердженням того, що даний об'єкт будувався за кошти профспілок, зокрема Облпрофради є рішення Укрпрофради від 02.08.1971 року про затвердження фінансового звіту на будівництво лижної бази в смт. Ворохта.

Вказані обставини встановлені постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 р. у справі № 6/331 за позовом ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_7 селищної ради та Ворохтянської, навчально-спортивної бази олімпійської підготовки Авангард, яким визнано за ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області право власності на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", зокрема на такі об'єкти: 1. Спортивно- житловий корпус; 2. Котельня; 3. Склад- ангар; 4. Дерев'яний будинок; 5. Станція біологічної очистки; 6. Судійська вишка; 7. Підйомник 1; 8. Підйомник 2; 9. Погріб; 10. Склад; 11. Трансформаторна; 12.Будиночок; 13. Трамплін (1-5); 14. Вугільна дорога; 15. Підвісна дорога; 16. Огорожа та зобов'язано Коломийське МБТІ провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області на майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард", зокрема на вказані об'єкти.

Таким чином, судом першої інстанції при розгляді справи №909/1408/14 були взяті до уваги обставини встановлені постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 р. у справі № 6/331 щодо встановлення:

- факту будівництва спірного об'єкту за кошти профспілок, зокрема Облпрофради (правонаступником якої є ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області);

- факту набуття права власності на спірний об'єкт за Облпрофрадою (правонаступником якої є ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області), відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України (набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва).

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначене судове рішення у справі №6/331, при розгляді якої брала участь особа, щодо якої встановлено ці обставини набрало законної сили 17.07.2007 року, тому встановлені ним факти щодо ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області не повинні доводитися знову при вирішенні справи №909/1408/14 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Норми статті 124 Конституції України визначають обовязковість виконання усіма субєктами прав судового рішення, зокрема і судового рішення у справі №6/331.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг проти України, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безсумнівними встановлені рішення господарського суду у справі № 6/331 факти, причому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Вказана правова позиція щодо дотримання принципу правової певності наведена також у постанові Вищого господарського суду України від 25.01.11 по справі №2/141 пн.

Саме на підставі цього рішення, яке на момент вирішення даного спору є чинним, ОСОБА_2 профспілок і отримала свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно.

З огляду на викладене, доводи прокурора про відсутність правових підстав для оформлення права власності на спірний об'єкт, а також посилання на ст. 35 ГПК України у нечинній на день звернення до суду з позовом редакції (остання редакція згідно Закону №1226-VII від 17.04.2014) про те, що Фонд державного майна України участі у вказаній справі участі не брав, до розгляду справи не залучався та про ухвалене судове рішення у справі №6/331 не знав з обєктивних причин, правомірно відхилені судом.

Також, одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерела фінансування (централізоване або власні кошти), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Як вже встановлено судом, будівництво майнового комплексу Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" здійснювалось за кошти профспілок, зокрема Облпрофради (правонаступником якої є ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області). Подальше утримання, ремонт вказаного об'єкту протягом усього строку його існування проводився за рахунок коштів відповідачів. Також 17.10.2007 р. між ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Захід ЛТД було укладено договір про здійснення інвестування в майновий комплекс Ворохтянської навчально - спортивної бази Авангард.

Таким чином, ОСОБА_2 професійних спілок Івано-Франківської області з моменту створення майнового комплексу Ворохтянської навчально - спортивної бази "Авангард" набула на нього право власності як на новостворений об'єкт, та в подальшому здійснювала його фінансування, а отже спірний об'єкт ніколи не належав до державної власності та не фінансувався за рахунок державних коштів.

Перші ознаки незалежності профспілок від держави у своїй діяльності - перехід на повне самофінансування за рахунок членських внесків та інших власних коштів - введені з 1 січня 1938 року, а правосуб'єктність в повному обсязі, в тому числі мати власне відокремлене (балансове) майно, майнові права, укладати угоди, бути позивачем і відповідачем в судах, створювати підприємства та господарські товариства профспілок - закріплена з липня 1958 року. На законодавчому рівні право власності профспілок було визначено Основами цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, прийнятими 08.12.61 р. (стаття 24) та Цивільним кодексом УРСР, введеним в дію з 1 січня 1964 р. Відповідно до статті 24 Цивільного кодексу УРСР профспілки, як громадські організації, мали статус юридичної особи, відокремлене майно і самостійний баланс та здійснювали свої права через виборні органи.

Право власності профспілкових організацій у подальшому було закріплено Законом СРСР Про громадські об'єднання від 09.10.90 (стаття 18) та Законом СРСР Про професійні спілки, права і гарантії їхньої діяльності від 10.12.90 (стаття 20).

Закон України Про власність від 07.02.91 визнав професійні спілки суб'єктами права колективної власності (стаття 20) та визначив перелік об'єктів, що можуть бути у власності профспілок, а саме: майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої статутами. Згідно з статтею 28 зазначеного Закону профспілки можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавством України.

XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 року і за рішенням делегатів був перетворений в I Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. Це означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. З'їзд також прийняв Положення про Федерацію незалежних профспілок України (далі - ФНПУ), затверджене з'їздом 6 жовтня 1990 року, яким визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Положенням, зокрема, передбачено що ОСОБА_2 ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань ФНПУ, становлять її власність і охороняються законом.

На законодавчому рівні питання власності профспілкових організацій було врегульовано наступними законодавчими актами.

Згідно ст. 10 Конституції СРСР 1977 року та статті 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Згідно ст. 4 Закону СРСР Про власність в СРСР від 6 березня 1990 року, власність в СРСР виступає у формі власності радянських громадян, колективної і державної власності.

Відповідно до статті 10 Закону СРСР Про власність в СРСР до колективної власності належить власність орендних підприємств, колективних підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, господарських товариств, господарських асоціацій, громадських організацій та інших об'єднань, які є юридичними особами.

Згідно ст. 87 Цивільний кодекс Української РСР (в редакції 1963 р. чинній на момент виникнення правовідносин), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій. Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження. Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу Української РСР, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

З аналізу ст. 99 Цивільного кодексу Української РСР вбачається, що об'єктами власності профспілок та інших громадських організацій можуть бути: будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що відноситься до основних засобів підприємств, санаторіїв, будинків відпочинку, палаців культури, клубів, стадіонів і піонерських таборів, а також культурно-освітні фонди.

Таким чином, державна і профспілкова (колективна) власність існували як самостійні форми на той час соціалістичної власності.

Статтею 20 Закону СРСР Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 10.12.1990 р. передбачено, що профспілки володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності. Профспілки не відповідають за зобов'язаннями державних, господарських, кооперативних та інших громадських організацій, які у свою чергу не відповідають за зобов'язаннями профспілок. Джерела, порядок формування та використання коштів профспілкового бюджету визначаються статутами профспілок.

Згідно ст. 20 Закону УРСР Про власність від 07 лютого 1991 року суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Стаття 21 Закону України Про об'єднання громадян від 16.06.1992р. передбачає, що об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

З аналізу вищенаведеного законодавства вбачається, що як у колишньому СРСР так і в УРСР було законодавчо закріплено право профспілок на майно та грошові кошти, не існувало жодних обмежень щодо прав володіння, користування та розпорядження ним. А діючі тоді документи не передбачали будь-яких прав держави щодо профспілкового майна чи обмеження для профспілок у розпорядженні ним.

Таким чином, власність профспілкових організацій на законодавчому рівні завжди існувала як окрема форма власності, та не належала до державної.

Згідно з Статутом професійних спілок СРСР 1987 року і Положенням про федерацію незалежних профспілок України 1990 року майно належало ФНПУ відповідно до чинного законодавства на праві власності як на рівні Союзу РСР, так і на рівні УРСР. На законодавчому рівні були визначені правомочності власності профспілкових об'єднань і професійних спілок колишнього Союзу СРСР та України. Відносини власності між професійними спілками були вирішені відповідно до законодавства СРСР та УРСР в порядку правонаступництва юридичних осіб в системі профспілок.

Федерація незалежних профспілок України (ФПУ) 18.11.1990 року одержала майнові об'єкти на праві власності від Загальної Конфедерації профспілок Союзу РСР за Договором про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном згідно додатку. Згідно переліку об'єктів профспілкової власності, за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності, закріплено учбово-спортивна база Авангард смт. Ворохта, Івано-Франківська область.

Крім майна, яке було передано від Загальної Конфедерації профспілок Союзу РСР по договору 18.11.1990 р. на праві власності Федерації незалежних профспілок України (ФПУ) на території України було майно республіканських (регіональних) профспілкових організацій ( об'єднань).

Пунктом 2 Постанови Конгрес Федерації профспілок України №К-І-ІІ від 29.01.1993р. Про власність професійних спілок на підставі ст.75, 75-1 Конституції України, ст. 20, 28, 30 Закону України Про власність, ст. 97, 98 і 99 Цивільного кодексу України та статутів (положень) профспілкових організацій та їх об'єднань визначено, що окремі профспілки і їхні органи, регіональні міжспілкові і галузеві (міжгалузеві) об'єднання, які є юридичними особами і представляють робітників, службовців, інженерно-технічних працівників, творчу інтелігенцію, зайнятих по найму і на основі інших форм трудових відносин на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і господарювання є суб'єктами права загальної колективної власності.

Пунктом 5 Постанови майно профспілок України віднесено до трьох рівнів власності:

- перший рівень/базовий/ - майно окремих профспілок і їхніх органів, яке знаходиться на їхньому балансі і використовується виключно для забезпечення виконання статутних завдань цих організацій;

- другий рівень - майно, яке знаходиться у загальній колективній власності регіональних міжспілкових або галузевих (міжгалузевих) профспілкових об'єднань;

- третій рівень - майно загальнопрофспілкове, яке знаходиться у загальній колективній власності всеукраїнських/ національностей / галузевих / міжгалузевих профспілок, об'єднань, асоціацій профспілок України, обласних, м. Києва, Республіки Крим міжспілкових/ регіональних / профоб'єднань.

Оскільки, Рада профспілок Івано-Франківської області є регіональним профспілковим об'єднанням, то майно яке їй належить відноситься до другого рівня.

Згідно додатком 3 до Постанови Президії ФПУ від 24.03.1993р. №П-3-5 Про перелік майна профспілок України, що відноситься до власності регіональних профспілкових об'єднань та обласних галузевих комітетів профспілок із змінами, внесеними Постановою Президії ФПУ від 17.11.2005р. №П-22-26 до переліку майна ОСОБА_2 профспілок Івано-Франківської області, що відноситься до власності регіональних профспілкових об'єднань та обласних галузевих комітетів профспілок, відноситься, зокрема і учбово-спортивна база Авангард (смт. Ворохта, Івано-Франківська область (майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази Авангард).

Враховуючи наведене, спірний об'єкт власності ОСОБА_2 профспілок області не входив до майна загальносоюзної громадської організації, оскільки Облпрофрада (ОСОБА_2 профспілок області) не була загальносоюзною громадською організацією, а відносилась до регіонального профспілкового об'єднання.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України №2268 від 10.04.1992р. Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України передбачалось тимчасову, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій, передачу Фонду державного майна України майна та фінансових ресурсів, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України №3493 від 04.02.1994р. Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передбачалось, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Постановою ВР УРСР Про суверенних прав власності Української РСР від 29.11.1990 р. №506 передбачено введено мораторію на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Зазначені постанови не мають відношення до спірного об'єкту, оскільки ОСОБА_2 профспілок Івано-Франківської області не була всесоюзною громадською організацією, а мала статус регіонального профспілкового об'єднання. Крім того, на час прийняття вищевказаних Постанов, спірний об'єкт був новоствореним майном Облпрофради ( тепер ОСОБА_2 профспілок Івано-Франківської області), а не об'єктом союзного підпорядкування.

До моменту видачі ОСОБА_2 профспілок області свідоцтва на право власності на спірний об'єкт ССС №201450 від 06.09.2007р., які і до моменту державної реєстрації МК Ворохтянської НСБ Авангард, як юридичної особи - 24.12.1994 р. цей об'єкт не відносився до підприємства, установи, організації державної форми власності чи союзного підпорядкування.

Мораторій заборони на будь-які зміни форми власності і власника державного майна, введений Постановою ВР УРСР Про захист суверенних прав власності Української РСР від 29.11.1990р. № 506, не міг застосовуватись до спірного об'єкту, який на час його введення був профспілковою власністю та відповідно до Положення про Федерацію незалежних профспілок України, затвердженого з'їздом 6 жовтня 1990 року вже належав профспілкам незалежної України.

Крім того, якщо брати до уваги Постанови ВРУ №2268 від 10.04.1992 р. та №3493 від 04.02.1994 р., то спірне майно мало бути прийняте ФДМУ ще до 1 травня 1992 року, а КМУ до 01 березня 1994 року мав тимчасово визначити органи управління зазначеним майном, чого здійснено не було. Таким чином, спірне майно з профспілкової власності у державну власність ніколи не вибувало.

На момент будівництва спірний об'єкту та здачі його в експлуатацію (27.12.1974р.) діяли норми ЦК УРСР 1963 року статті 99, 100 якого визначали, що об'єктами власності профспілок є : будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що відноситься до основних засобів підприємств, санаторіїв, будинків відпочинку, палаців культури, клубів, стадіонів і піонерських таборів, а також культурно-освітні фонди.

Тобто, Облпрофрада (тепер ОСОБА_2 профспілок Івано-Франківської області) мала законні права бути суб'єктом права професійної власності створеного нею майна.

Зазначені в позовній заяві Постанови Верховної ОСОБА_2 не скасовували дію ст..ст.97,99 ЦК УРСР 1963 року, порушують норми Конституції України 1978 року, яка була чинною на той момент та Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. Так, у ст. 49 Конституції України 1978 року проголошувалося, що громадським організаціям гарантуються умови для виконання своїх статутних завдань, а Декларацією надавалися гарантії захисту всіх форм власності. До того ж у прикінцевих положеннях Декларації зазначалося, що остання є основою для нової Конституції України, а тому правові акти, які приймалися пізніше, не можуть їй суперечити.

Разом з тим, у позовній заяві прокурора, з огляду на обраний ним спосіб захисту порушених цивільних прав та інтересів, фактично не міститься посилань на норми діючого законодавства (крім статей нечинного ЦК УРСР та згаданих вище Постанов Верховної ОСОБА_2 України), на підставі якого було подано до суду даний позов, і яке необхідно застосувати при вирішенні даного спору, що суперечить приписам п. 5 частини 2 ст. 54 ГПК України. Щодо посилання Прокурора у позові на статтю 231 ЦК України, то за змістом поданого ним позову, посилання на дану норму Закону в даному випадку є недоречним.

Відповідачем - Майновим комплексом Ворохтянської навчально-спортивної бази "Авангард" ради профспілок Івано-Франківської області у заяві за вх. №2/03 2015р. від 03.03.2015 р. ( вх. №3319/15 від 03.03.2015 р.) було подано клопотання по справі про застосування строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.Приписами статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 передбачено, що за змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваним законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

За наведеного, а також враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2016р. по справі №909/1408/14 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2016р. у справі №909/1408/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

ОСОБА_8 Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

ОСОБА_1

«Повний текст постанови виготовлено 20.04.2015р.»