Постанова № 57309818, 18.04.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2016 р.Справа № 914/226/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради

на рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2016р.

у справі № 914/226/16

за позовом: ТзОВ «Торговий дім «Пам'ять Плюс»

до відповідача : Львівської міської ради

про: визнання договору оренди землі поновленим

З участю представників :

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність №б/н від 30.12.2015р.)

від відповідача ОСОБА_3 представник (довіреність №1104-вих-216 від 31.03.2016р.)

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2016р., суддя Синчук М.М., позов ТзОВ «Торговий дім «Пам'ять Плюс» було задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі від 26.02.2008 року, що укладений між Львівською міською радою та ТзОВ Торговий дім Память Плюс на той самий строк 5 років, з 27 грудня 2012 року до 27 грудня 2017 року та на тих самих умовах. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ТзОВ Торговий дім Память Плюс 1218,00 грн. судового збору.

З даним рішенням не погодилася Львівська міська рада і оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

ТзОВ «Торговий дім «Пам'ять Плюс» подало заперечення на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2015р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2016р. у справі №914/226/16 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2008 року між ТзОВ Торговий дім Пам'ять Плюс (орендар) та Львівською міською радою (орендодавець) на підставі ухвали Львівської міської ради від 27 грудня 2007 року №1452 був укладений договір оренди землі, який зареєстрований 20 березня 2008 року Львівським міським відділом Львівської регіональної філії Центру ДЗК за №04:08:438:00025 км.04-3 (надалі - договір). (а/с 14-16).

Сторонами до договору також були підписані акт приймання-передачі обєкта оренди та розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до умов п. 1, 2 договору, орендодавець передав, а орендар отримав в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,5242 га, кадастровий № 4610136300:05:012:0009, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 367, для обслуговування нежитлових будівель та споруд.

Пунктом 8 договору передбачено, що строк оренди складає 5 років, до 27 грудня 2012 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

26 вересня 2012 року позивач (орендар) листом за вих. №97 повідомив відповідача про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та запропонував укласти додаткову угоду про внесення змін №01 до договору, згідно умов якої, сторони продовжували строк оренди за договором на 5 років, до 27 грудня 2017 року (а/с18, 19).

08 жовтня 2012 року Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради у відповідь на лист позивача надіслало лист, в якому зазначило, що позивачу потрібно надати додаткові документи згідно зазначеного переліку та звернутись через управління Дозвільний офіс (а/с 20).

27 грудня 2012 року позивач листом за вих. №156, повідомив Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради про хід виконання додаткових вимог, подачу документів до Дозвільного офісу та повторно повідомив про свій намір продовжити строк договору (а/с 21).

Проте, відповідач так і не повідомив позивача про прийняте ним рішення щодо поновлення чи не поновлення договору, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про поновлення договору оренди від 26.02.2008 р.

У звязку з цим ТзОВ Торговий дім Память Плюс подало позов до Львівської міської ради про визнання договору оренди землі від 26.02.2008 р. поновленим на той самий строк 5 років, з 27 грудня 2012 року до 27 грудня 2017 року на тих самих умовах.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2016р., позов ТзОВ «Торговий дім «Пам'ять Плюс» було задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі від 26.02.2008 року, що укладений між Львівською міською радою та ТзОВ Торговий дім Память Плюс на той самий строк 5 років, з 27 грудня 2012 року до 27 грудня 2017 року та на тих самих умовах.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних причин.

Господарський суд Львівської області задовольнив позов відповідно до наведених позивачем предмету та підстав за приписами частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", зазначивши, що договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтями 13, 30 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

12.03.2011 набрав чинності Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011, яким статтю 33 Закону України Про оренду землі викладено у новій редакції і до спірних правовідносин щодо пролонгації (продовження, поновлення) договору має застосовуватися саме та редакція Закону України Про оренду землі, яка була чинною на момент їх виникнення, тобто, редакція, яка діяла після 12.03.2011.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті.

Так, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Натомість для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

Натомість зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не розмежував зазначені вище правові конструкції та дослідив обставини справи щодо дотримання позивачем процедури реалізації переважного права як орендаря на укладення договору оренди на новий строк, залишивши поза увагою предмет та підстави позову, поданого в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" на захист його права на поновлення договору.

Поза тим матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору, що є обов'язковою при поновленні в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", звернення позивача до уповноваженого органу за укладенням саме додаткової угоди про поновлення договору, відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди, оскарження таких дій в судовому порядку, наявності судового спору про укладення такої додаткової угоди (хоча б в межах цієї справи). Відтак, матеріали справи не містять доказів порушення права позивача на поновлення договору оренди відмовою чи бездіяльністю відповідача щодо укладення додаткової угоди; суд розглянув питання про визнання права, як юридичного факту, не звернувши уваги на вимоги законодавства щодо необхідності документального оформлення права на поновлення договору оренди землі у визначений спосіб та не з'ясувавши належний спосіб захисту у випадку відмови орендодавця чи його бездіяльності в такому оформленні.

Судова колегія також зазначає що судовий захист права, яке позивач вважає порушеним, не відбувся в належний спосіб.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої предявлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, наведене не врахував, невірно визначив зміст права, за захистом якого звернувся позивач, не перевірив в повному обсязі обставини, з якими пов'язується існування такого права, порушення цього права та, відповідно, належний спосіб його захисту, дійшовши висновку про задоволення позовних вимог за відсутності необхідних для цього підстав та у неналежний спосіб.

Недоведеність порушеного права, як і невірно обраний спосіб захисту порушеного права є самостійними підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.03.2016р. у справі №921/349/15-г.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від15.02.2016р. по справі №914/226/16 винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2016 року у справі №914/226/16 скасувати.

Постановити нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати покласти позивача.

Стягнути з ТзОВ «Торговий дім «Пам'ять Плюс» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 367; ідентифікаційний код 35327681) на користь Львівської міської ради (79000, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896) 1515,80 грн. (одну тисячу пятсот п'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

ОСОБА_4 Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

ОСОБА_1

«Повний текст постанови виготовлено 20.04.2016р.»