Постанова № 57309792, 19.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2016 р. Справа № 902/1532/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гулова А.Г.

судді Петухов М.Г. ,

судді Розізнана І.В.

при секретарі Максютинській Д.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 14.04.2016р. №350/1/979/пс

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 частини А0215

на рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.15 р.

у справі № 902/1532/15 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", м.Конотоп, Сумська область

до ОСОБА_2 частини А 0215, м.Вінниця

про стягнення 196 036,67 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року у справі №902/1532/15 позов Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" до ОСОБА_2 частини А 0215 про стягнення 196 036,67 грн. інфляційних втрат задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 частини А 0215 на користь Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" 838 грн. 39 коп. - інфляційних втрат за період з травня по грудень 2013 року, 195 198 грн. 28 коп. - інфляційних втрат за період з січня по квітень 2014 року та 2 940 грн. 55 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 частина А0215 звернулась із апеляційною скаргою, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, необґрунтованим та таким, що потребує додаткового з'ясування обставин справи, які мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Вказує, що при ухваленні судового рішення не взято до уваги специфіку здійснення платежів розпорядниками бюджетних коштів.

Зокрема те, що відповідач, як і всі розпорядники бюджетних коштів, не є безпосереднім користувачем коштів та безпосередньо не здійснює проведення платежів, оскільки одержує бюджетні кошти і здійснює розрахунки за поставлений товар виключно шляхом перерахування коштів з рахунків ОСОБА_2 частини А0215 органами Державної казначейської служби України у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 49 Бюджетного кодексу України здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів проводиться органами Державної казначейської служби України, на підставі платіжних доручень за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань.

Для проведення розрахунків із позивачем ОСОБА_2 частині А0215 необхідно було лише надати відповідні доручення до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Зазначає, що зверталися до Головного управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області, однак оплату вищезазначених зобов'язань не здійснено у зв'язку із тим, що в першу чергу здійснювалось виконання захищених статей видатків. В подальшому призупинялося проведення платежів відповідно до наказу господарського суду Вінницької по справі №902/203/14.

Зауважує, що відповідач вчинив усі дії, передбачені законом, та вжив усіх залежних від нього заходів для проведення оплати позивачу - підстав для визнання відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання, немає.

Зазначене господарським судом Вінницької області залишено без уваги, що свідчить про неповне і не всебічне з'ясування обставин справи.

З посиланням на ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України зазначає, що органи Казначейства забезпечували виконання насамперед захищених статей видатків бюджетів.

Оскільки іншого порядку проведення розрахунків між ОСОБА_2 частиною А0215 та Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (окрім як через органи Державної казначейської служби України) законодавством не передбачено, належне виконання зобов'язань за договором від 07.09.2012р. №208/12/№340-12 виявилося неможливим внаслідок незалежних від відповідача обставин.

Настання цих обставин відповідач не міг передбачити під час укладання договору, так як і не міг їх уникнути під час проведення розрахунків, тому підстави для його відповідальності відсутні.

Зазначене господарським судом Вінницької області також не взято до уваги, що свідчить про неповне і не всебічне з'ясування обставин справи.

Оскільки основною причиною невиконання платіжного доручення ОСОБА_2 частини А0215 була необхідність проведення в першочерговому порядку розрахунків за захищеними видатками бюджетів, зазначену обставину можливо розцінювати як дію непереборної сили (надзвичайних і невідворотних обставин), що виникли поза волею" (поза контролем) відповідача.

Така обставини не відноситься до тих, що не можуть вважатися непереборною силою відповідно до прямих приписів частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України, з урахуванням вимог оглядового листа Вищого Господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/20132 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" і згідно договору є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

У зв'язку із чим, зазначає скаржник, немає підстав для застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання та стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.15р. у справі №902/1532/15 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказує, що під час розгляду справи № 902/203/14 позивачем не заявлялись до стягнення інфляційні втрати, нараховані на суму 211 726,49 грн. за період з травня по грудень 2013 року, оплата яких здійснена 30.12.13р., а також інфляційні втрати, нараховані на суму боргу 3041207,57грн. за період з січня по квітень 2014 року, судом правильно встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період склали 196 036,67 грн. (838,39 грн. інфляційних втрат за період з травня по грудень 2013 року та 195 198,28 грн. інфляційних втрат за період з січня по квітень 2014 року)

Заперечень відповідача щодо правильності розрахунку інфляційних втрат в апеляційній скарзі не зазначено

Відповідно до п. 1.10 Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Позивач вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.15р. у справі №902/1532/15 винесене у відповідності до норм чинного законодавства України та з повним з'ясуванням всіх обставин справи.

Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 частини А0215 - без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.15р. у справі №902/1532/15 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи норми ст.ст.101, 102 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності останнього, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 07.09.2012 р. між ОСОБА_2 частиною А0215 (замовник) та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (виконавець) укладено договір № 208/12/340-12 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с.11-22).

За умовами договору виконавець зобов'язався у 2012 році надати послуги відповідно до Специфікації послуг (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: послуги з технічного обслуговування, ремонту і модернізації літальних апаратів та авіаційних двигунів, код 35.30.9 - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97, а саме: капітальний ремонт вертольоту типу Мі-2 (п.1.1,1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані послуги шляхом: прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця через відповідні реєстраційні рахунки замовника, відкриті в головному управлінні ДКС України у Вінницькій області; використання всіх форм (методів) розрахунків, визначених чинним законодавством України за взаємною (письмовою) згодою сторін; основною формою оплати є оплата за фактом виконання послуг після надання документів на оплату відповідно до п. 4.2. договору на адресу замовника. Розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом їх надання, протягом поточного бюджетного 2012 року, згідно з чинним законодавством після отримання замовником документів на оплату: рахунку-фактури, акту приймання (етапу) послуг (на кожний виріб окремо), затвердженого виконавцем та замовником; посвідчення військового представництва.

Разом з підписанням договору сторонами підписано додаток до договору - специфікація послуг, якою визначено найменування виробів, що підлягають ремонту, найменування послуг, кількість одиниць, ціну вартості наданих послуг та строки виконання ремонтних робіт, а також підписано протокол погодження ціни послуги (а.с.23, 28).

31.11.2012р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору № 208/12 від 07.09.2012р., якою внесено зміни до найменування послуги, яка надається; змінено кількісні характеристики послуги, що надаються за договором, а також змінено обсяг послуги, яка надається та підписано нову редакцію специфікації послуги, яка надається за договором. Крім того, внесено зміни до ціни договору та до пунктів договору, яким регулюється питання відповідальності сторін (а.с.29-31).

13.12.2012р. сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору № 208/12 від 07.09.2012р., якою сторони внесли зміни щодо реквізитів виконавця за договором. (а.с.32).

При розгляді справи № 902/203/14 господарським судом Вінницької області встановлено, що на виконання зобов'язань за договором позивач надав відповідачу послуги з капітального ремонту вертольотів типу Мі-2 на загальну суму 3 252 934,06 грн., що стверджується актом приймання (етапу) послуг № 79 .

Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг з капітального ремонту вертольотів типу Мі-2 виконав частково в сумі 211 726,49 грн., що стверджується випискою по рахунку за 30.12.2013 р..

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення у справі № 902/203/14 становила 3 041 207,57 грн. (а.с.39-40).

За результатами судового засідання 18.03.2014 р. у справі № 902/203/14 господарським судом Вінницької області прийнято рішення про часткове задоволення позову.

Так, за рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 частини А0215 на користь ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" 3 041 207,57 грн. - основного боргу та 12 042,48 грн. інфляційних втрат за період з травня по грудень 2013 рік.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаного рішення суду від 18.03.2014 р. розрахунок інфляційних втрат здійснено із суми заборгованості в розмірі 3 041 207,57 грн.

04.04.2014 р. на виконання рішення суду від 18.03.2014 р. видано наказ (а.с.41).

Судом встановлено, 29.04.2014р. відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем за отримані послуги на умовах договору № 208/12/340-12 від 07.09.2012р., що підтверджується випискою по рахунку за 29.04.2014 р. (а.с.36-38).

У зв'язку із невиконанням відповідачем належним чином свого зобов'язання по виконанню договору № 208/12/340-12 від 07.09.2012 р. та рішення суду від 18.03.2014 р. у справі № 902/203/14 в частині оплати вартості отриманих послуг позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 838 грн. 39 коп. інфляційних втрат за період з травня по грудень 2013 року, які нараховані на суму заборгованості в розмірі 211 726,49 грн., та 195 198 грн. 28 коп. за період з січня по квітень 2014 року, які нараховані на суму заборгованості у розмірі 3 041 207,57 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року у справі №902/1532/15 позов Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" до ОСОБА_2 частини А 0215 про стягнення 196 036,67 грн. інфляційних втрат задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 частини А 0215 на користь Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" 838 грн. 39 коп. - інфляційних втрат за період з травня по грудень 2013 року, 195 198 грн. 28 коп. - інфляційних втрат за період з січня по квітень 2014 року та 2 940 грн. 55 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою судового збору.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, колегія суддів зазначає про те, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач станом на день розгляду справи в суді першої інстанції здійснив з позивачем повний розрахунок за послуги, отримані на умовах договору №208/12/340-12 від 07.09.2012р., що підтверджується відповідними довідками банківських установ, наданими позивачем.

Так, колегія суддів зазначає, що заборгованість в розмірі 211 726,49 грн. фактично була сплачена відповідачем 30.12.2013 р., а заборгованість у розмірі 3 041 207,57 грн. - 29.04.2014 р., що стверджується відповідними виписками по рахунку від 30.12.2013 р. та від 29.04.2014 р.

Разом з тим, відповідно до п. 4.2. договору № 208/12/340-12 від 07.09.2012 р. розрахунки повинні були бути здійснені протягом поточного бюджетного 2012 року після отримання Замовником документів на оплату: рахунку-фактури, акту приймання (етапу) послуг (на кожний виріб окремо), затвердженого виконавцем та замовником, які, як встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 18.03.2014 р. у справі № 902/203/14, були надіслані 02.04.2013 р.

Крім того, за рішенням суду від 18.03.2014 р. у справі № 902/203/14, окрім основної суми боргу, з відповідача стягнуто інфляційні втрати в сумі 12 042,48 грн. за неналежне виконання зобов'язання за договором № 208/12/340-12 від 07.09.2012 р., розрахованих за період з травня по грудень 2013 року на суму основного боргу 3 041 207,57 грн..

З огляду на вищевикладене, обставини щодо виконання сторонами договору № 208/12/340-12 від 07.09.2012 р., наявності боргу відповідача перед позивачем, його розміру, періоду прострочення боржника тощо, в силу норм ч.3 ст.35 ГПК України, не потребують доказування при розгляді даного спору.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 р. у справі № 3-142гс11, які в силу норми ст.111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Аналогічні положення містяться у п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якій зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 838 грн. 39 коп. інфляційних втрат за період з травня по грудень 2013 року, які нараховані на суму заборгованості в розмірі 211 726,49 грн. та 195 198 грн. 28 коп. інфляційних втрат за період з січня по квітень 2014 року, які нараховані на суму заборгованості у розмірі 3 041 207,57 грн., є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.

Твердження скаржника у апеляційній скарзі про те, що ним вживались належні дії щодо сплати вартості виконаних робіт за договором № 208/12/340-12 від 07.09.2012 р. та своєчасної сплати основного боргу за рішенням суду у справі № 902/203/14, але дані зобов'язання не були виконані у зв'язку з направленням казначейською службою коштів на захищені статті видатків не заслуговує на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі від 18.10.2005 р. "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12.

Слід вказати, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів у 2012 році щодо забезпечення фінансування видатків на оплату послуг за договором №208/12/340-12 від 07.09.2012р. із врахуванням того, що умовами вказаного договору передбачалось проведення оплати протягом поточного бюджетного 2012 року.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2015р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2015р. у справі №902/1532/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2015р. у справі №902/1532/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 частини А 0215 - без задоволення.

2. Справу №902/1532/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Розізнана І.В.