Постанова № 57309764, 14.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2016 р. Справа№ 910/30379/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Лобаня О.І.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Федчук І.Є. - за дов.

від відповідача: Дашевська Ю.І. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Брест-Литовський»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016

у справі №910/30379/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція «АММ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Брест-Литовський»

про розірвання договору та стягнення 66 594,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція «АММ» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Брест-Литовський» (далі, відповідач) про розірвання договору оренди №219-10/2014 (нежитлового офісного приміщення) від 01.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у встановленому договором оренди порядку направив відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, укладеного сторонами, проте відповідач відмовився від прийняття об'єкту оренди за актом приймання-передачі приміщення, суму гарантійного внеску орендарю не повернув.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №910/30379/15 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Брест-Литовський» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція «АММ» 66 594,88 грн. гарантійного платежу, 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

В обгрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що Договір оренди від 01.10.2014 №219-10/2014 є розірваним в силу закону з 01.07.2015, а тому відсутні підстави для його розірвання в судовому порядку. Водночас, відповідачем згідно умов договору оренди не виконано обов'язку з повернення позивачу гарантійного платежу у розмірі 66594,88 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Брест-Литовський» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №910/30379/15 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що орендар самовільно звільнив об'єкт оренди та жодного разу не ініціював та не направляв орендодавцю акт прийому-передачі об'єкту оренди для його підписання, що є підставою для неповернення гарантійного платежу згідно пункту 7.7. договору оренди; орендодавцем було зафіксовано факт здійснення орендарем без погодження з орендодавцем перепланувань приміщення, що також є самостійною підставою не повертати гарантійний платіж згідно пункту 4.4. договору оренди.

Також, апелянт наголошує на тому, що суд не надав правової оцінки природі гарантійного платежу, основною метою існування якого є забезпечення належного виконання орендарем своїх зобов'язань за договором, в тому числі, зобов'язання повернути орендодавцю об'єкт оренди за Актом прийому-передачі.

Крім того, скаржник стверджує, що орендар не довів факту дотримання орендарем пункту 10.4. договору оренди (повідомлення орендодавця за 2 місяці до запланованої дати дострокового припинення дії договору), за умови недотримання якої гарантійний платіж орендарю також не повертається.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Брест-Литовський» у справі №910/30379/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Лобань О.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.03.2016.

У судове засідання, призначене на 24.03.2016, представник позивача не з'явився, подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю останнього прийняти участь у судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 розгляд справи було відкладено на 14.04.2016.

07.04.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У вказаному відзиві позивач зазначив, що не здійснював самовільного звільнення об'єкту оренди без узгодження з орендодавцем, вчинив всі необхідні та залежні від нього дії для того, щоб у визначений договором строк передати орендодавцю об'єкт оренди в належному стані та у належний спосіб.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2014 між ТОВ рекламно-інформаційна агенція «АММ» (орендар) та ТОВ «Бізнес-центр «Брест-Литовський» (орендодавець) було укладено Договір оренди №219-10/2014 нежитлового офісного приміщення (далі, Договір) за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди загальною площею - 280,14 кв.м. (двісті вісімдесят цілих чотирнадцять сотих квадратних метри), що знаходяться на 4 (четвертому) поверсі будівлі (літ. Г), розташованої в м. Києві по вул. Старокиївська, за №10 (далі, Будівля).

Відповідно до пункту 3.1. Договору передача об'єкту оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін у строк до 01 жовтня 2014 року включно, але в будь-якому випадку не раніше отримання орендодавцем від орендаря гарантійного платежу, визначеною п. 4.4. Договору.

01 жовтня 2014 року Сторонами було складено Акт прийому-передачі об'єкту оренди загальною площею 280,14 кв.м. на 4-му поверсі Будівлі. Пунктом 6 Акту сторонами задекларовано, що об'єкт оренди відповідає плану, зазначеному в Додатку №1 до цього Договору. Акт підписано орендарем та поставлено печатку та поставлена печатка орендодавця.

Пунктом 4.4. Договору сторони домовились, що орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок Орендодавця платежі, зазначені у пп. 4.1. та 4.2. цієї статті, з розрахунку за один місяць з урахуванням ПДВ, сума яких встановлюється як Гарантійний платіж, до підписання сторонами Акту прийому-передачі Об'єкту оренди, але в будь-якому випадку не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначена ціна орендної плати за користування Об'єктом оренди, що з урахуванням ПДВ за місяць склала всього 41 180,58 гри.

Пунктом 4.2. Договору визначена ціна послуги по утриманню Об'єкта оренди, що з урахуванням ПДВ за місяць склала 25 414,30 грн.

Отже сума гарантійного платежу, визначеного пунктом 4.4. Договору, склала 66 594,88 грн. Зазначена сума гарантійного платежу була сплачена позивачем на рахунок відповідача 03 листопада 2014 року.

Строк дії Договору відповідно до пункту 10.1. Договору визначено до 01 жовтня 2015 року включно.

Пунктом 10.4. Договору передбачене право орендаря достроково припинити дію Договору, повідомивши про це орендодавця за 2 (два) місяці до дати запланованого припинення строку дії Договору та за умови сплати всіх рахунків, виставлених орендодавцем згідно з умовами передбаченими цим Договором, та всіх платежів відповідно до умов цього Договору. Орендар повідомляє про це іншу сторону за 2 місяці до дати запланованого припинення строку дії Договору, якщо інше не передбачено цим Договором. У випадку недотримання орендарем строків повідомлення орендодавця про дострокове припинення договору з ініціативи орендаря, гарантійний платіж, сплачений орендарем згідно до пункту 4.4. Договору, орендарю не повертається.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на адресу відповідача було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, однак, відповідач відмовився від прийняття об'єкту оренди за актом приймання-передачі, суму гарантійного внеску не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди та стягнення з відповідача суми гарантійного внеску.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція «АММ» про розірвання договору оренди з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як уже зазначалося, умовами пункту 10.4. Договору сторони погодили, що договір може бути достроково припинений з ініціативи орендаря за умови сплати орендарем всіх рахунків та всіх платежів відповідно до умов цього договору, про що орендар повідомляє іншу сторону за 2 місяці до дати запланованого припинення строку дії договору.

Матеріалами справи підтверджується, що орендар, скориставшись наданим йому згідно пунктом 10.4. Договору правом, більш ніж за два місяці повідомив орендодавця листом від 23.04.2015 вих. №23-04-2015/АММ про розірвання договору оренди та припинення його дії з 01 липня 2015 року та просив прийняти приміщення згідно умов Договору та акту прийому-передачі об'єкту оренди (том 1, а.с. 34).

Факт направлення вказаного листа на юридичну адресу відповідача (04116, м.Київ, вул. Старокиївська, 10 літера - Г) підтверджується наявною у матеріалах справи копією цінного листа з описом вкладення (том 1, а.с. 35).

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України).

Отже, позивач вчинив всі необхідні та передбачені умовами договору дії щодо розірвання спірного договору, більше ніж за два місяці повідомив орендодавця про розірвання договору оренди, а тому, в силу приписів частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України та положень пункту 10.4. Договору, Договір оренди від 01.10.2014 №219-10/2014 є розірваним з 01.07.2015.

Заперечення відповідача з приводу того, що позивачем не дотримано порядку, визначеного пункту 10.4. Договору, в частині належного повідомлення орендодавця про дострокове припинення договору, оскільки відповідачем таке повідомлення отримане не було, а позивачем на надано доказів протилежного, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки чинне законодавство України та положення спірного Договору не покладають на орендаря обов'язок доводити факт отримання чи неотримання відповідачем повідомлення про дострокове розірвання договору, а лише покладає на орендаря обов'язок у встановлені строки повідомити орендодавця про таке розірвання, що і було зроблено позивачем.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на дату звернення позивача із позовом до господарського суду спірний договір був розірваним з 01.07.2015 в силу положень закону та договору, а тому підстави для його розірвання в судовому порядку відсутні.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 66 594,88 грн. гарантійного платежу, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 4.4. Договору у випадку дострокового розірвання цього договору з ініціативи орендаря, кошти перераховані ним в рахунок сплати гарантійного платежу, повертаються в частині, що залишиться після виконання, у разі необхідності, орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати, витрат по утриманню об'єкту оренди, компенсаційних виплат за пошкодження, псування об'єкту оренди та інших, передбачених договором платежів.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи проти задоволення позову в частині повернення суми гарантійного платежу, зазначає, що оскільки акт приймання-передачі майна з оренди між сторонами договору не підписаний, орендар самовільно звільнив приміщення без згоди орендодавця, а тому згідно пункту 7.7. Договору гарантійний платіж орендарю не повертається.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку не може йти мова про самовільне звільнення орендарем об'єкту оренди, що підтверджується наступним.

Так, відповідно до пункту 7.7. Договору у випадку самовільного звільнення орендарем об'єкту оренди без узгодження з орендодавцем або відмови орендаря підписати акт прийому-передачі об'єкта оренди факт самовільного звільнення об'єкту оренди підтверджується актом про звільнення об'єкту оренди, складеним комісією у складі представників орендодавця та незалежної особи. У випадку, зазначеному у даному пункті, гарантійний платіж, внесений орендарем згідно умов даного договору, не повертається.

Положеннями пункту 7.3. Договору визначено, що сторони зобов'язані за місяць до закінчення строку дії цього договору, при відсутності згоди сторін про продовження цього договору або при достроковому його розірванні, створити спільну комісію для огляду об'єкта оренди з метою його подальшого прийняття. За наслідками огляду об'єкта оренди сторони складають та підписують акт огляду. Повернення об'єкта оренди після закінчення строку оренди або у зв'язку з достроковим припиненням (розірванням) договору оформлюється актом прийому-передачі об'єкту оренди, що складається та підписується представниками сторін, в день закінчення строку оренди або в день дострокового припинення договору.

Матеріалами справи підтверджується, що пропозиція прийняти об'єкт оренди була ініційована орендарем, що підтверджується листом від 23.04.2015 вих. №23-04-2015/АММ, у якому позивач зазначив про припинення дії договору з 01 липня 2015 року та просив прийняти приміщення згідно умов Договору та акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Враховуючи надісланий на адресу відповідача лист від 23.04.2015 вих. №23-04-2015/АММ, фактично, останній днем оренди було 30 червня 2015 року, а Договір припинив свою дію з 01 липня 2015 року.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 01.07.2015, тобто в день, з якого припинив дію договір оренди, був складений комісійно акт про звільнення об'єкту оренди (том 1, а.с. 52), який на думку відповідача свідчить про самовільне звільнення позивачем об'єкту оренди та здійснення ним перепланувань приміщення, не погоджених з орендодавцем.

Однак, суд не приймає вказані доводи та заперечення відповідача з огляду на те, що в матеріалах справи наявні належні докази надіслання позивачем відповідачу повідомлення про дострокове припинення договору оренди, як це передбачено пункту 10.4. Договору за два місяці до запланованої дати його припинення. Проте, відповідач, як орендодавець, протягом цього періоду не вчинив жодних дій, які б свідчили про виконання ним вимог пункту 7.3. Договору щодо створення за місяць до закінчення строку дії цього договору спільної комісії для огляду об'єкта оренди з метою його подальшого прийняття, так і прибуття на об'єкт оренди в день дострокового припинення договору з метою оглянути приміщення та скласти і підписати відповідний акт приймання-передачі майна з оренди, як про це просив позивач в повідомленні від 23.04.2014 про дострокове припинення дії договору. Натомість, акт про звільнення об'єкту оренди був складений відповідачем 01.07.2015 в односторонньому порядку без повідомлення позивача про проведення огляду об'єкту оренди та без запрошення до такого огляду, а тому не може бути прийнятий судом до уваги у якості належного та допустимого доказу самовільного звільнення позивачем орендованого приміщення та здійснених зазначених у ньому перепланувань.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування у позивача перед відповідачем будь-якої заборгованості за Договором.

Таким чином, оскільки пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що у випадку дострокового розірвання цього договору з ініціативи орендаря, кошти, перераховані ним в рахунок сплати гарантійного платежу, повертаються в частині, що залишиться після виконання, у разі необхідності, орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати, витрат по утриманню об'єкту оренди, компенсаційних виплат за пошкодження, псування об'єкту оренди та інших, передбачених договором платежів, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування у позивача будь-яких грошових зобов'язань перед відповідачем за Договором оренди, а інших підстав для відмови у поверненні гарантійного платежу судом не встановлено, вимоги позивача про стягнення з відповідача 66 594,88 грн. гарантійного платежу є доведеними та обґрунтованими, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Брест-Литовський» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Брест-Литовський» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №910/30379/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №910/30379/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/30379/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді О.І. Лобань

А.І. Тищенко