Постанова № 57309694, 13.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2016 р. Справа№ 927/1345/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Тищенко А.І.

Федорчука Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.11.2015 року

у справі № 927/1345/15 (суддя - Бобров Ю.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лайн 2000»

до Чернігівської міської ради

про розірвання договору та зобов'язання прийняти земельну ділянку.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.11.2015 року по справі № 927/1345/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лайн 2000» до Чернігівської міської ради про розірвання договору та зобов'язання прийняти земельну ділянку - задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки № 3301 від 29.12.2012 року, укладений між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт Лайн 2000». Зобов'язано Чернігівську міську раду у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти у товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лайн 2000» земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) у АДРЕСА_1, площею 0,0070 га шляхом підписання акту приймання-передачі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19.11.2015 року, Чернігівська міська рада звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення господарського суду Чернігівської області від 19.11.2015 року по справі № 927/1345/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2015 року справу № 927/1345/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Коротун О.М., Суліма В.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному для розгляду апеляційної скарги по справі № 927/1345/15 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Коротун О.М., Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року колегією суддів у складі головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Коротун О.М., Майданевича А.Г. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 року у зв'язку з виходом судді Суліма В.В., який входить до постійного складу судової колегії, для розгляду апеляційної скарги по справі № 927/1345/15 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Коротун О.М., Суліма В.В.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Гаврилюка О.М. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1345/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2016 року справу № 927/1345/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Тищенко А.І., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Тищенко А.І., Федорчука Р.В. праву прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Спорт Лайн 2000» вважає подану апеляційну скаргу Чернігівської міської ради безпідставною та необґрунтованою. Позивач просив суд першої інстанції, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання 13.04.2016 року ані представник Чернігівської міської ради, ані представник ТОВ «Спорт Лайн 2000» не з'явились. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому від Чернігівської міської ради до суду надійшло клопотання в якому скаржник просив суд апеляційної інстанції розглядати справу за відсутності його представника. ТОВ «Спорт Лайн 2000» про причини неявки свого представника, суд не повідомило.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки сторони про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь як представника Чернігівської міської ради, так і представника ТОВ «Спорт Лайн 2000» що не з'явилися, у судовому засіданні 13.04.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи на час розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, судом апеляційної інстанції враховані подані сторонами відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи без участі представника скаржника.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 92 рішення Чернігівської міської ради від 26.12.2012 року, між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Спорт Лайн 2000» (орендар), 29.12.2012 року було укладено договір оренди земельної ділянки № 3301 (далі - договір).

Згідно п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у дострокове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) у АДРЕСА_1 для експлуатації приміщення відділення банку. В оренду передається земельна ділянка площею 0,0070 га (п.2 договору). Згідно з п.6 договору його укладено до 26.12.2019 року.

Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (комерційне використання) (п.14 договору). У п.18 договору сторони визначили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Фактично договір зареєстровано у Чернігівській міській раді 29.12.2012 року, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 29.12.2012 року за № 3301, та передано земельну ділянку орендареві за актом прийому-передачі від 29.12.2012 року.

Пунктом 30 договору сторони погодили між собою, що підставою розірвання договору є, зокрема, добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 31 договору, дострокове розірвання договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше ніж за два місяці. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо дострокового розірвання договору на вимогу зацікавленої сторони, це питання вирішується в судовому порядку. У разі розірвання договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у п.18 договору.

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ «Спорт Лайн 2000» (продавець) та ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 (покупці) 01.07.2015 року було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно умов якого (п.1.1) продавець передає у власність покупцям, а покупці (кожний по ? частині) приймають і зобов'язуються оплатити відповідно до умов цього договору нежитлове приміщення - приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - предмет договору).

Предмет договору, що відчужується за цим договором, розташований на земельній ділянці площею 0,0070 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, яка надана продавцеві у оренду на підставі договору оренди земельної ділянки № 3301 від 20.12.2012 року, укладеного з Чернігівською міською радою строком до 26.12.2019 року.

Право власності покупців на це нежитлове приміщення зареєстровано 01.07.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Як зазначає позивач, оскільки фактичне користування земельною ділянкою, наданою позивачу в оренду на підставі договору, та розташованим на ній нежитловим приміщенням, яке перейшло у власність від позивача до ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3, здійснюється новими власниками об'єкту нерухомого майна, то 01.07.2015 року ТОВ «Спорт Лайн 2000» звернулося до відповідача з письмовою заявою, в якій просило розірвати договір у зв'язку зі зміною власника приміщення.

Натомість, листом від 07.07.2015 року № 4148 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради було повідомлено ТОВ «Спорт Лайн 2000» про те, що зазначене питання буде включено до проекту рішення чергової сесії із земельних питань. А листом від 03.09.2015 року № 5141 повідомлено позивача про те, що зазначене питання було включено до проекту рішення 52 сесії 6 скликання, але було знято з розгляду депутатами міської ради.

У зв'язку з цією відповіддю відповідача, позивач, листом від 16.09.2015 року № 36, посилаючись на п. 30 та п. 31 договору, повідомив відповідача, що орендар вважає розірваним договір з 03.09.2015 року і, з метою належного оформлення повернення земельної ділянки, надає 2 примірники акту прийому-передачі для підпису.

Проте, на цей лист, начальник Управління, листом від 24.09.2015 року № 5528, надав відповідь, в якій, зокрема, повідомив, що договір укладено до 26.12.2019 року. Питання про розірвання договору було знято з розгляду депутатами міської ради, тому для підписання акту прийому-передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 немає можливості та законних підстав.

Так, у жовтні 2015 року ТОВ «Спорт Лайн 2000» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання прийняти земельну ділянку.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач, посилаючись на ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України та ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», зазначає, що претензій до орендаря земельної ділянки (позивача) у Чернігівської міської ради немає. Тому відповідач вважає, що підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки відсутні.

Крім того, посилаючись на ст.ст. 24, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідач зауважує, що питання розірвання договору оренди пов'язане з прийняттям Чернігівською міською радою відповідного рішення. Проте, міською радою рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки № 3301 від 29.12.2012 року не приймалося. Також, вказує відповідач, Законом України «Про оренду землі», самим договором оренди земельної ділянки № 3301 від 29.12.2012 року, не визначено жодного обов'язку підписання акту повернення земельної ділянки, як цього вимагає позивач.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.11.2015 року по справі № 927/1345/15 позов ТОВ «Спорт Лайн 2000» до Чернігівської міської ради про розірвання договору та зобов'язання прийняти земельну ділянку - задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки № 3301 від 29.12.2012 року, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «Спорт Лайн 2000». Зобов'язано Чернігівську міську раду у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти у ТОВ «Спорт Лайн 2000» земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) у АДРЕСА_1, площею 0,0070 га шляхом підписання акту приймання-передачі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятим відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Пунктами «а», «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється в разі, між іншим, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Разом із тим, статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Крім того, згідно частини другої статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першої статті 377 Цивільного кодексу України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналізуючи зазначені норми законодавства, можна дійти висновку про те, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

При цьому, нормами статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до абз. 2 п. 7 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1642/2011 від 24.11.2011 року якщо позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою і фактичне користування нею та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, наявні законні підстави для припинення земельних відносин сторін за договором оренди.

Таким чином, оскільки умовами спірного договору оренди землі, а саме пунктами 30, 31 договору сторони передбачили, що припинення договору шляхом розірвання може бути за взаємною згодою сторін (добровільна відмова орендаря) чи за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, та в матеріалах справи містяться докази того, що позивач звертався до відповідача з листами про припинення дії договору оренди земельної ділянки, на підставі відчуження нерухомого майна ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, що розташоване на ній, та відповідачем фактично було відмовлено ТОВ «Спорт Лайн 2000» в достроковому розірванні договору оренди земельної ділянки, та враховуючи, що фактичне користування земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном здійснюють їх нові власники - ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та розірвав договір оренди земельної ділянки від 29.122012 року, що був укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «Спорт Лайн 2000» в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 року по справі №11/227, від 19.06.2012 року по справі №36/368-9/63, від 20.08.2013 року по справі №18/5005/12936/2011, та у постановах Вищого господарського суду України, від 23.12.2015 року по справі № 916/1157/15-г, від 02.09.2015 року по справі № 918/75/15, від 23.09.2015 року по справі № 910/29436/14.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити що у відповідності до пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

У відповідності до п.2.12 зазначеної вище постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 роз'яснено, що, відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім.'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права». Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України). При цьому необхідно враховувати також приписи: ст.120 ЗК України, зокрема її другої частини, та ст.126 названого Кодексу; ст.377 ЦК України; ст.50 Закону України «Про землеустрій», зокрема, частини першої згаданої статті.

Згідно з ч.3 ст.653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Як зазначалося вище, пунктом 31 договору сторони визначили, що уразі припинення або розірвання договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки за актом прийому-передачі.

Згідно з приписами ч.1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом.

Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду (ч.2 ст.50 ГПК України).

У позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача прийняту земельну ділянку у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи п.п.9.10 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення»в якому зазначено, що резолютивна частина рішення про вчинення певних дій має викладатися в імперативній (наказовій) формі із зазначенням строку виконання відповідних дій та/або про видачу наказу на примусове виконання рішення, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що місячний термін є достатнім строком (періодом), протягом якого відповідач може прийняти у позивача земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Чернігівської міської ради, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Чернігівської області від 19.11.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Чернігівської міської ради, слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 19.11.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.11.2015 року у справі № 927/1345/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 19.11.2015 року у справі № 927/1345/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1345/15 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.І. Тищенко

Р.В. Федорчук

Дата підписання 18.04.2016 року