Постанова № 57309665, 19.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2016 р. Справа№ 910/27957/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.04.2016 року по справі №910/27957/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015р.

у справі №910/27957/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення з орендованого майна та стягнення заборгованості в розмірі 6 391,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про виселення з орендованого майна та стягнення заборгованості в розмірі 6 391,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2015р. у справі №910/27957/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 26.11.2015р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

18.09.2012 року між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як орендарем, а також Комунальним підприємством "Київський метрополітен" був укладений Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №698, відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 01.08.2012 р. №124 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначено відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Контрактова площа" (вестибюль №1), б/н, для торгівлі непродовольчими товарами (фото послуги та торгівля супутніми товарами).

У відповідності до п.2.1 Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря, загальною площею 3,45 кв.м. та зазначена в викопіюванні з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендарю, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує Комунальному підприємству "Київський метрополітен" орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п.22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 року №34/6250, та на дату підписання Договору становить без ПДВ: 299 грн. 62 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1033 грн. 70 коп.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.2 та 3.6 Договору)

У відповідності до п.4.15 Договору орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Комунальному підприємству "Київський метрополітен". Акт приймання - передачі об'єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та Комунальним підприємством "Київський метрополітен". У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що орендар після закінчення строку дії цього Договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії Договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим Договором.

Згідно із п.6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до п.7.6 Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Комунальному підприємству "Київський метрополітен" у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

У разі припинення дії Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Контрактова площа" в термін, визначений п. 4.15 цього Договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті Договору умов, Комунальне підприємство "Київський метрополітен", самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками) (п.8.5.6 Договору).

У пункті 9.1 Договору встановлено, що цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.06.2012р. до 30.05.2015р.

У відповідності до 9.4 Договору, цей Договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар, в свою чергу, прийняв в орендне користування частину приміщення вестибюлю №1, загальною площею 3,45 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, станція метро "Контрактова площа", що підтверджується актом приймання - передачі нерухомого майна від 18.09.2012 року.

Дана обставина сторонами не оспорюється.

11.06.2015 року позивач на адресу відповідача направив лист №460-2ДД про закінчення терміну дії договору з вимогою протягом 30 календарних днів передати нерухоме майно по акту приймання - передачі за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №698 від 18.09.2012 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.06.2015 р. та фіскальним чеком від 16.06.2015р. (а.с.28-29 т.1).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що до теперішнього часу об'єкт оренди не повернуто. Також, заборгованість відповідача по здійсненню орендних платежів за період з 20.06.2015р. по 20.10.2015р. становить 5 792,50 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 567,49 грн., 3% річних у розмірі 31,93 грн., а також виселити відповідача з нерухомого майна (частини переходу), згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро "Контрактова площа" (вестибюль №1), загальною площею 3,45 кв.м., зобов'язати відповідача демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що знаходяться у частині вестибюлю за адресою: станція метро "Контрактова площа" (вестибюль №1), загальною площею 3,45 кв.м. згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №698 від 18.09.2012 року між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Судова колегія проаналізувавши умови оскаржуваного Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

У відповідності до ч.1 та 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст.286 Господарського кодексу України).

Як встановлено вище, на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар, в свою чергу, прийняв в орендне користування частину приміщення вестибюлю №1, загальною площею 3,45 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, станція метро "Контрактова площа", що підтверджується актом приймання - передачі нерухомого майна від 18.09.2012 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.06.2012 р. до 30.05.2015 р. (п.9.1 Договору).

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що цей Договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ч.2 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями заяв (повідомлень, листів тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар заяву (повідомлення, лист тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такої заяви (повідомлення, листа тощо) орендарю, яка буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

В даному випадку, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" висловило свої заперечення щодо продовження терміну дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №698 від 18.09.2012 року шляхом направлення відповідного листа вих. №460-2ДД від 11.06.2015 року на адресу відповідача (а.с.28-29 т.1), а тому спірний Договір припинив свою дію.

У відповідності до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.6 Договору сторони погодили, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Комунальному підприємству "Київський метрополітен" у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

У разі припинення дії Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Контрактова площа" в термін, визначений п. 4.15 цього договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, Комунальне підприємство "Київський метрополітен", самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками) (п.8.5.6 Договору).

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі припинення цього Договору, у відповідача виникає обов'язок повернути позивачу протягом 30 календарних днів майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого орендар втратив право на користування об'єктом оренди.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 33-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення за актом прийому - передачі частини приміщення вестибюлю №1, загальною площею 3,45 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, станція метро "Контрактова площа", переданої на підставі Договору.

Отже, відповідач, в порушення вищезазначених правових норм та умов Договору, не здійснив повернення об'єкту оренди, переданого на підставі Договору, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині виселення відповідача з нерухомого майна (частини переходу), згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: станція метро "Контрактова площа" (вестибюль №1), загальною площею 3,45 кв.м., та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що знаходяться у частині вестибюлю за адресою: станція метро "Контрактова площа" (вестибюль №1), загальною площею 3,45 кв.м. згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №698 від 18.09.2012 року за період з 20.06.2015р. по 20.10.2015р. у розмірі 5 792,50 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Пунктом п.3.1 Договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує Комунальному підприємству "Київський метрополітен" орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п.22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 року №34/6250, та на дату підписання Договору становить без ПДВ: 299 грн. 62 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1033 грн. 70 коп.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. (п.3.2 Договору)

Відповідно до п.3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Як встановлено вище, після закінчення терміну дії Договору відповідачем не було повернуто за Актом приймання - передачі майно з оренди, а тому у останнього виник обов'язок по оплаті орендних платежів за час фактичного користування частини приміщення вестибюлю №1, загальною площею 3,45 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, станція метро "Контрактова площа", за період з 20.06.2015 року по 20.10.2015 року.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 5 792,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.06.2015р. по 20.10.2015р. у розмірі 31,93 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим судом правомірно стягнуто 3% річних за період з 21.06.2015р. по 20.10.2015р. в розмірі 31,93 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 21.06.2015р. по 20.10.2015р. у розмірі 567,49 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст.216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши розрахунок позивача, місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмір 567,49 грн.

Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції не перевірено право позивача на майно, яке було передано відповідачу в оренду, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Пунктом 5.2 Статуту Підприємства, текст якого міститься на офіційному сайті Підприємства (http://www.metro.kiev.ua/en/node/357), передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, враховуючи, що майно, передача якого в оренду є предметом Договору, закріплене за Підприємством на праві господарського відання, а згідно з п. 3.2 Статуту Підприємства предметом його діяльності є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, саме Підприємство має достатній обсяг повноважень як повідомляти орендаря про припинення дії Договору, так і звертися до суду з позовом про витребування майна після закінчення строку його дії.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015р. у справі №910/27957/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі №910/27957/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/27957/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх